Рішення

від 10.07.2019 по справі 910/4070/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2019Справа № 910/4070/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬБУД-МК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "РОСІЯ-УКРАЇНА"

про стягнення 152 003,99 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стальбуд МК (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Росія-Україна (відповідач) про стягнення 152 003,99 грн. на підставі Договору підряду № 49-02.1 від 01.12.2011.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за Договором підряду № 49-02.1 від 01.12.2011. Позивач зазначив, що у період з лютого по листопад 2012 року на виконання умов Договору № 49-02.1 від 01.12.2011 виконав роботи на загальну суму 219 499,20 грн. та відповідно до умов п. 2.6 Договору передав, а відповідач прийняв виконані позивачем роботи. Таким чином, позивач стверджує, що роботи за Договором виконанні ним належним чином у строк, передбачений Договором, будь-яких претензій від відповідача щодо якості виконаних робіт до позивача не надходило. Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, за виконані роботи відповідач в порушення умов п. 3.2 Договору з позивачем розрахувався лише частково в сумі 153 815,20 грн., а тому заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення останнього з позовом до суду становила 65 684,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Стальбуд МК залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

26.04.2019 через відділ діловодства суду надійшли уточнення позовної заяви про стягнення суми заборгованості, надані позивачем на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2019. Як вбачається з наведених уточнень, позивачем не змінено прохальну частину позовної заяви, а отже, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 152 003,90 грн., з яких: 65 684,00 грн. основного боргу, 56 529,63 грн. відсотків за несвоєчасну сплату та 5 463,00 грн. 3% річних. Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Стальбуд МК до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4070/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

13.06.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2019 про відкриття провадження у справі № 910/4070/19. Відповідно до вимог вказаної ухали позивач надав суду перелік актів приймання виконаних робіт із вказанням номеру, дати та суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 про відкриття провадження у справі № 910/4070/19 було направлене відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . 5, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі № 910/4070/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Росія-Україна (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стальбуд МК (підрядник, відповідач) було укладено Договір підряду № 49-02.1 (далі - Договір або Договір № 49-02.1 від 01.12.2011).

Відповідно до п. 1.1 Договору, підрядник прийняв на себе зобов`язання по виконанню робіт на об`єкті ПАТ ММК ім. Ілліча . Замовник зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору виконані роботи, вказані в п. 1.1 цього Договору (п. 1.2 Договору).

Строки проведення робіт згідно даного Договору визначаються сторонами у Графіку виконання робіт (Додаток № 2 до Договору), який є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 2.6 Договору приймання виконаних робіт по Договору здійснюється замовником щомісячно з підписанням сторонами акта здачі-приймання робіт. Замовник зобов`язаний протягом 20 (двадцяти) робочих днів узгодити та підписати наданий підрядником акт здачі-приймання виконаних робіт.

При виникненні розбіжностей щодо підписання акта здачі-приймання виконаних робіт не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання вказаного акта, замовник зобов`язаний надати підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт (п. 2.7 Договору). У разі мотивованої відмови замовника від підписання акта здачі-приймання виконаних робіт, сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання (п. 2.8 Договору).

Судом встановлено, що у період з лютого по листопад 2012 року на виконання умов Договору № 49-02.1 від 01.12.2011 виконав роботи на загальну суму 219 499,20 грн. та відповідно до умов п. 2.6 Договору передав, а відповідач прийняв виконані позивачем роботи.

Факт виконання позивачем та приймання відповідачем робіт, передбачених Договором, підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року, акти № 1, № 2 за травень 2012 року, акт за червень 2012 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року, акти № 20/08, № 7/06, № 11/06, № 12/06, 13/06, № 15/04, № 16/06 та № 17/06 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, акти № 1 та № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року на загальну суму 219 499,20 грн., які підписані уповноваженими особами та засвідчені печатками сторін.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що вартість виконання робіт по об`єкту, вказаних у п. 1.1.1, п. 1.1.2, п. 1.1.3 Договору, визначається сторонами у Додатку № 1 до Договору Договірні ціни .

Сторони погодили, що оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника згідно виставлених підрядником рахунків на підставі підписаного сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання замовником оплати за виконання вказаного об`єму та виду робіт від ПАТ ММК ім. Ілліча (п. 3.2 Договору).

01.10.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору підряду від 01.12.2011 № 49-02.1, відповідно до якої сторонами було погоджено доповнити п. 3.2 статті 3 Договору абзацем наступного змісту: У разі виникнення заборгованості по оплаті виконаних робіт, розрахунок здійснюється згідно погодженого графіку. Остаточний розрахунок по договору здійснюється не пізніше 30.03.2016 року. Сторонами також був погоджений Графік погашення заборгованості в розмірі 87 000,00 грн. згідно Додаткової угоди № 1 від 01.10.2015.

Згідно зазначеного Графіку відповідач був зобов`язаний погасити заборгованість в наступному порядку:

1. Грудень 2015 року - 25 000,00 грн.

2. Січень 2016 року - 25 000,00 грн.

3. Лютий 2016 року - 20 000,00 грн.

4. Березень 2016 року - 7 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у разі порушення строків, визначених даним Договором, на оплату замовником виконаних підрядником робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 9.1 даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.07.2012. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від повного виконання своїх зобов`язань за даним Договором.

Внаслідок укладення Договору підряду № 49-02.1 від 01.12.2011 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом досліджено, що порядок оплати за Договором визначений пунктом 3.2 Договору, згідно якого відповідач був зобов`язаний здійснити оплату виконаних позивачем робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника згідно виставлених підрядником рахунків на підставі підписаного сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання замовником оплати за виконання вказаного об`єму та виду робіт від ПАТ ММК ім. Ілліча .

Матеріали справи містять виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату № 4 від 29.02.2012 на суму 34 400,40 грн., № 6 від 29.09.2012 на суму 873,60 грн., № 13 від 31.05.2012 на суму 2 882,40 грн., № 14 від 31.05.2012 на суму 1 290,00 грн., № 17 від 29.06.2012 на суму 14 334,00 грн., № 18 від 29.06.2012 на суму 13 878,00 грн., № 21 від 31.08.2012 на суму 44 572,80 грн., № 22 від 31.08.2012 на суму 204,00 грн., № 23 від 31.08.2012 на суму 1 179,60 грн., № 24 від 31.08.2012 на суму 164,40 грн., № 25 від 31.08.2012 на суму 340,80 грн., № 26 від 31.08.2012 на суму 136,80 грн., № 27 від 31.08.2012 на суму 367,20 грн., № 28 від 31.08.2012 на суму 46,80 грн., № 29 від 28.09.2012 на суму 55 894,80 грн., № 30 від 28.09.2012 на суму 45 338,40 грн., № 33 від 30.11.2012 на суму 3 018,00 грн., № 34 від 30.11.2012 на суму 577,20 грн.

Судом встановлено, що на виконання п. 3.2 Договору, відповідачем у період з березня 2012 року по лютий 2014 року було здійснено часткову оплату вартості робіт виконаних позивачем на загальну суму 163 815,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 278 від 26.03.2012, № 518 від 25.06.2012, № 622 від 31.07.2012, № 695 від 17.08.2012, № 852 від 11.10.2012, № 855 від 12.10.2012, № 107 від 16.04.2013, № 173 від 14.06.2013, № 285 від 19.07.2013, № 333 від 05.08.2013, № 447 від 23.09.2013, № 541 від 21.10.2013, № 21 від 15.01.2014, № 44 від 24.01.2014, № 113 від 16.02.2016.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2015 сторонами було погоджено, що, у разі виникнення заборгованості по оплаті виконаних робіт, розрахунок здійснюється згідно погодженого графіку. Остаточний розрахунок по договору здійснюється не пізніше 30.03.2016 року.

За приписами частини 2 статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вказаної норми вбачається, що новація має наступні характерні ознаки, які в сукупності дають можливість застосовувати її поняття, а саме: наявність первісного та нового зобов`язання; сторони первісного та нового зобов`язання мають бути тими ж самими; між зобов`язанням, яке змінюється, та новим зобов`язанням має існувати певний зв`язок, інакше сторони будуть відповідати за двома самостійними угодами; новація має відповідати положенням ЦК України щодо належної форми, сторін та чинності правочинів (гл. 16 ЦК України).

Отже, обов`язковою умовою новації має бути наявність нового зобов`язання, що замінює первісне, укладеного в належній формі між тими сторонами.

Дослідивши зміст, укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 01.10.2015, суд дійшов висновку про те, що вона фактично є новацією, оскільки вказаною додатковою угодою сторони погодили нове зобов`язання, що замінює первісне.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов`язаний здійснити остаточну оплату робіт за Договором в розмірі 87 000,00 грн. у строк до 30.03.2016 включно. Таким чином, прострочення виконання відповідачем обов`язку з оплати робіт за Договором настало з 31.03.2016.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як встановлено судом, відповідач в порушення умов Договору зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт належним чином та в строк, Додатковою угодою № 1 від 01.10.2015, виконав частково, сплативши 16.02.2016 12 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним доручення № 113 від 16.02.2016.

Враховуючи зазначене, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті виконаних останнім робіт у розмірі 75 000,00 грн. (87 000,00 грн. (заборгованість погоджена сторонами в Додатковій угоді № 1 від 01.10.2015) - 12 000,00 грн. (частково сплачена відповідачем заборгованість) = 75 000,00 грн.).

Водночас, позивач визначив в позовній заяві до стягнення суму основного боргу в розмірі 65 684,00 грн.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подав, наявність у нього спірної заборгованості в сумі 65 684,00 грн. не заперечив, а рівно не заперечив, що станом на час розгляду справи дана заборгованість ним не погашена.

Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а відповідачем до справи не залучені.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 65 684,00 грн. підлягає повному задоволенню в сумі 65 684,00 грн. (основний борг).

Крім цього, судом розглянуто позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 56 529,63 грн. за період з 01.04.2016 по 08.01.2019, відповідно до п. 5.3 Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що у разі порушення строків, визначених даним Договором, на оплату замовником виконаних підрядником робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем у позовній заяві та в уточненій позовній заяві, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено відповідачем без урахування встановлених судом фактичних обставин справи щодо розміру заборгованості за Договором № 49-02.1 від 01.12.2011 та без урахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга розрахунок пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 01.04.2016 по 30.09.2016, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 11 460,60 грн.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 56 529,63 грн. пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 11 460,60 грн. В частині стягнення 45 069,03 грн. пені вимоги позивача задоволенню не підлягають через їх безпідставність та необґрунтованість.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 24 327,36 грн. інфляційних нарахувань та 5 463,00 грн. 3% річних за період з 01.04.2016 по 08.01.2019.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних нарахувань та 3% за період з 01.04.2016 по 08.01.2019, судом встановлено, що зазначені розрахунки виконані вірно та з урахуванням норм чинного законодавства України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 327,36 грн. інфляційних нарахувань та 5 463,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме: до стягнення з відповідача належить основний борг в розмірі 65 684,00 грн ., пеня в розмірі 11 460,60 грн ., інфляційні нарахування в розмірі 24 327,36 грн. та 3% річних в розмірі 5 463,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в уточненій позовній заяві зазначено, що судових витрат, крім судового збору та вартості судових відправлень, не передбачається.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 4 034,04 грн. покладається на відповідача, а в розмірі 1 700,19 грн. - на позивача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "РОСІЯ-УКРАЇНА" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, буд. 5; ідентифікаційний код 34613647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬБУД-МК" (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Карпова В.Ф., буд. 35; ідентифікаційний код 31825632) 65 684,00 грн. (шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) основного боргу, 11 460,60 грн. (одинадцять тисяч чотириста шістдесят гривень 60 клоп.) пені, 24 327,36 грн. (двадцять чотири тисячі триста двадцять сім гривень 36 коп.) інфляційних нарахувань, 5 463,00 грн. (п`ять тисяч чотириста шістдесят три гривні 00 коп.) 3% річних та 4 034,04 грн. (чотири тисячі тридцять чотири гривні 04 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2019.

Суддя Гумега О.В.