Рішення

від 09.07.2019 по справі 910/4788/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2019 м. Київ Справа № 910/4788/19

За позовом: виробничо-комерційного приватного підприємства "ТОНУС-ПЛЮС";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ТДШ";

про: стягнення 708.077,10 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Виробничо-комерційне приватне підприємство "ТОНУС-ПЛЮС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТДШ" (далі - відповідач) про стягнення 708.077,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеними між сторонами спору договорами про постачання матеріалів будівельного призначення від 22.08.2018 № 129 та від 24.09.2018 № 148, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 708.077,10 грн., з яких:

- 5.000,00 грн. - основна заборгованість (за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 24.09.2018 № 148);

- 499.936,00 грн. - основна заборгованість (за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 22.08.2018 № 129);

- 90.235,02 грн. - пеня (за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 22.08.2018 № 129);

- 99.987,20 грн. - штраф (за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 22.08.2018 № 129);

- 7.519,58 грн. - 3 % річних (за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 22.08.2018 № 129);

- 5.399,30 грн. (за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 22.08.2018 № 129).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4788/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалася судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, постачальником, та відповідачем, як покупцем укладені договори про постачання матеріалів будівельного призначення від 22.08.2018 № 129 та від 24.09.2018 № 148 (далі - Договір № 129 та Договір № 148 або - Договори), відповідно до предмету яких позивач на підставі заявки відповідача зобов`язується передати у власність останнього матеріали будівельного призначення, асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках-фактурах та/або специфікаціях до Договорів, що надані позивачем та являють собою невід`ємну частину даних Договорів, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даних Договорів (п. 1.1 Договорів).

Пунктом 3.3 Договорів визначено, що відповідач оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі, у безготівковій формі в національній валюті України. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку-фактури.

Положеннями пункту 5.2 Договорів передбачено, що у разі порушення відповідачем строку платежу, визначеного п. 3.3 Договору, відповідач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у разі прострочення відповідачем строку платежу більше ніж 10 днів, відповідач виплачує позивачу штраф в розмірі 20 % від суми несплаченого товару.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором № 129 та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 2.199.235,32 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 03.09.2018 № 2516 на суму 1.908.175,32 грн. та від 18.09.2018 № 2983 на суму 291.060,00 грн.

Проте, відповідачем здійснено погашення заборгованості за Договором № 129 частково в сумі 1.699.299,32 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором № 129 в сумі 499.936,00 грн.

Так, позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором № 148 та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 5.000,00 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковою накладною, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 24.09.2018 № 3168.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором № 129 позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені в розмірі 90.235,02 грн. та штрафу в сумі 99.987,20 грн., а також про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 7.519,58 грн. та інфляційних витрат в сумі 5.399,30 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором від 22.08.2018 № 129 в сумі 499.936,00 грн. та за договором від 24.09.2018 № 148 на суму 5.000,00 грн. підтверджена первинними документами суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором від 22.08.2018 № 129 в сумі 499.936,00 грн. та за договором від 24.09.2018 № 148 на суму 5.000,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за порушення грошового зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи положення пунктів Договору № 129 та дати поставки товару, строк нарахування пені за прострочення грошового зобов`язанні відповідача почався з 01.10.2018 та закінчився 31.03.2019, тобто, 182 дні.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним, а саме в частині нарахування суми пені на 183 дні.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за Договором № 129 підлягає задоволенню в сумі 89.741,94 грн., за таким розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалася пеня: 499.936,00 грн. Х 36 % / 365 Х 182.

Заявлена позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу за Договором № 129 в сумі 99.987,20 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, в свою чергу, перевірені та визнані судом вірними.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений Договором № 129, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 7.519,58 грн. та інфляційних втрат в сумі 5.399,30 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТДШ" (04123, м.Київ, ВУЛИЦЯ БЕСТУЖЕВА, будинок 34, офіс 1, ідентифікаційний код: 41833739) на користь виробничо-комерційного приватного підприємства "ТОНУС-ПЛЮС" (21001, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 14, ідентифікаційний код: 30957822) основну заборгованість за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 24.09.2018 № 148 в сумі 5.000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.; основну заборгованість за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 22.08.2018 № 129 в сумі 499.936 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн. 00 коп.; пеню в сумі 89.741 (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот сорок одна) грн. 94 коп.; штраф в сумі 99.987 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 20 коп.; 3 % річних в сумі 7.519 (сім тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 58 коп.; інфляційні втрати в сумі 5.399 (п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн. 30 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 10.613 (десять тисяч шістсот тринадцять) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац