Рішення

від 01.07.2019 по справі 915/738/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Справа № 915/738/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінавтогаз» , вул. Агатангела Кримського, 46, оф. 20, м. Вінниця, 21037 (код ЄДРПОУ 37898512)

до відповідача Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» , вул. 1-ша Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 07856371)

про стягнення грошових коштів в сумі 52 771, 36 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінавтогаз» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» суму заборгованості в розмірі 52 771, 36 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.04.2019 року позовну заяву ТзОВ «Вінавтогаз» (вх. № 4988/19 від 27.03.2019 року) до відповідача ДП «Миколаївський бронетанковий завод» про стягнення грошових коштів в сумі 52 771, 36 грн. залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 304 від 17.09.2018 року, укладеного між сторонами, а саме зобов`язань щодо оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за отриманий товар та нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 265 ГК України, ст. 549, 550, 625, 692 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

22.05.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8466/19).

Докази направлення 22.05.2019 року копії відзиву з додатками на адресу ТзОВ «Вінавтогаз» долучено до відзиву. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що платіжним дорученням № 1359 від 15.04.2019 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 6 800, 00 грн. у якості часткової оплати за договором поставки № 304 від 17.09.2018 року. Станом на 21.05.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 40 000,00 грн.

Крім того, відповідачем надано контррозрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, відповідач вважає, що останнім днем оплати є 15.10.2018 року, порушення починається з 16.10.2018 року. Отже, позивачем неправильно визначено періоди нарахування.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

17.09.2018 року між ДП «Миколаївський бронетанковий завод» (покупець) та ТзОВ Вінавтогаз (постачальник) було укладено договір поставки № 304 (арк. 12-15).

Відповідно до п. 9.3 Договору даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю домкрат гідравлічний телескоп 6т 2х циліндр. min 215 мм (далі-товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.3 Договору при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат та/або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата по даному договору здійснюється протягом 20 робочих днів з дати прийняття товару покупцем.

Відповідно до п. 5.3 Договору датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору між сторонами складено та підписано Специфікацію № 1 від 17.09.2018 року на суму 46 800, 00 грн. (арк. 16).

Пунктом 1 Специфікації сторони погодили порядок та умови оплати товару: по факту поставки, протягом 20 робочих днів з дати прийняття товару покупцем.

Судом встановлено, що на виконання умов договору (з урахуванням специфікації) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 46 800, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 271 від 17.09.2018 року (арк. 18).

Підставою поставки товару у видатковій накладній зазначено договір № 304 від 17.09.2018 року.

Товар отримано покупцем на підставі довіреності № 293 від 17.09.2018 року (арк. 17).

Позивач 15.01.2019 року на адресу відповідача ДП «Миколаївський бронетанковий завод» направив лист-претензію № 1310/19, в якій позивач просив невідкладно погасити заборгованість (арк. 19). Факт направлення листа-претензії підтверджується копією фіскального чеку та описом вкладення (арк. 20-21).

Відповідачем частково проведено оплату в сумі 6 800, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1359 від 15.04.2019 року (арк. 53).

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 46 800, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною (арк. 18).

Судом встановлено, що до відкриття провадження у справі відповідачем частково проведено оплату в сумі 6 800, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1359 від 15.04.2019 року (арк. 53).

Провадження у справі № 915/738/19 за вказаним позовом було відкрито 02.05.2019 року, тобто ще до відкриття провадження у справі предмет спору в частині стягнення 6 800, 00 грн. основного боргу між сторонами у даній справі був відсутній.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено таку підставу припинення провадження у справі як відсутність предмета спору. Зокрема, припинення провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

У новій редакції Господарського процесуального кодексу України відсутність предмета спору є підставою для закриття провадження у справі, однак суть таких правовідносин залишилась незмінною. Зважаючи на зазначене, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості.

Суд вважає за можливе взяти до уваги вказані вище роз`яснення пленуму Вищого господарського суду України та застосувати їх за аналогією до ст. 231 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), зважаючи на відсутність будь-яких роз`яснень щодо спірного питання, враховуючи норми ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року № 2147-VIII .

Відтак, оскільки заборгованість в сумі 6 800, 00 грн. була відсутня на час відкриття провадження у даній справі, то відсутні підстави для задоволення позову в цій частині, як і відсутні підстави встановлювати відсутність предмету спору як обставини, що могла б бути підставою для закриття провадження в цій частині.

Відтак, в задоволенні позову в частинні стягнення 6 800, 00 грн. основного боргу слід відмовити.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 000, 00 грн. (46 800, 00 грн. - 6 800, 00 грн.).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 40 000, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 40 000, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 484, 67 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 14.11.2018 року по 19.03.2019 року (з відтермінуванням у 30 днів). Відповідач у своєму конррозрахунку нараховує 3 % річних за період з 15.11.2018 року по 19.03.2019 року (з відтермінуванням у 30 днів).

Перевіривши розрахунки сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата по даному договору здійснюється протягом 20 робочих днів з дати прийняття товару покупцем.

Товар прийнято покупцем згідно видаткової накладної 17.09.2018 року. Отже, враховуючи приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати становив з 18.09.2018 року до 16.10.2018 року включно (14.10.2018 року (неділя) День захисника України; 15.10.2018 року перенесення з 14.10.2018 року).

Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 17.10.2018 року.

Судом враховано, що ані умовами договору, ані ст. 625 ЦК України не передбачено відтермінування у 30 днів при нарахуванні 3 % річних.

Не виходячи за межі позовних вимог, судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що 3 % річних за період з 14.11.2018 року по 19.03.2019 року становлять 484, 67 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 62). Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 484, 67 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано відповідачу 2 578, 68 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року.

Відповідачем нараховано інфляційні втрати в сумі 2 191, 75 грн. за 125 днів.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом перераховано розмір інфляційних втрат, оскільки нарахування позивачем інфляції за жовтень 2018 року є помилковим. Нарахування відповідачем індексу інфляції по дням не відповідає приписам ст. 625 ЦК України.

Розмір інфляційний втрат за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року становить 1 754, 76 грн., який є обґрунтованим, підставним та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в розмірі 823, 92 грн. слід відмовити.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Позивачем нараховано відповідачу 2 908, 01 грн. - пені за період з 14.11.2018 року по 19.03.2019 року.

Як встановлено судом вище, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 17.10.2018 року. Отже, позивач має право на нарахування пені, починаючи з 16.11.2018 року (враховуючи передбачене п. 7.2 договору відтермінування в 30 днів).

Судом здійснено перерахунок розміру пені. Таким чином, пеня за період з 16.11.2018 року по 19.03.2019 року становить 2 861, 85 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 62 на звороті). Розрахунок розміру пені здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 2 861, 85 грн. є обґрунтованою та підставною. В решті пені в розмірі 46, 16 грн. слід відмовити.

Судом також враховано, що 22.05.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 8467/19), в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з ДП «Миколаївський бронетанковий завод» на 95 % (арк. 54-55).

Клопотання мотивоване тим, що:

- кошти в сумі 26 000 000, 00 грн., що знаходяться на рахунках ДП «МБТЗ» у ПАТ «Банк «Київська Русь» заблоковано та з 19.07.2015 року банк перебуває в стані ліквідації;

- станом на день подання заяви ДП «МБТЗ» виконує судові рішення про стягнення коштів на користь інших осіб на загальну суму 34 000 000, 00 грн. по справам № 915/861/14, № 915/330/15, № 915/270/15, № 915/919/15, № 915/12504/18;

- відповідач є підприємством військово-оборонного комплексу, підприємством виконується державне замовлення на 2017 рік.

Клопотання обґрунтоване приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 року, 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані суду докази (зокрема, баланс та звіт про фінансові результати відповідача), проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені до 2 000, 00 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 908, 01 грн. (861, 85 грн. + 46, 16 грн.) слід відмовити.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором поставки, який в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриманий товар. Проте, відповідачем оплату за отриманий товар не проведено у повному обсязі та у встановлені строки, що не заперечується самим відповідачем та підтверджено матеріалами справи. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем обґрунтовано нараховано три відсотки річних та інфляційні втрати. Крім того, обґрунтовано відповідно до вимог законодавства та умов договору нараховано пеню. Застосувавши приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 1 641, 79 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 279, 21 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» , вул. 1-ша Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 07856371) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінавтогаз» , вул. Агатангела Кримського, 46, оф. 20, м. Вінниця, 21037 (код ЄДРПОУ 37898512):

- 40 000,00 грн. (сорок тисяч грн. 00 коп.) - основного боргу;

- 2 000, 00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) - пені;

- 1 754, 76 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят чотири грн. 76 коп.) - інфляційних втрат;

- 484, 67 грн. (чотириста вісімдесят чотири грн. 67 коп.) - 3 % річних;

- 1 641, 79 грн. (одна тисяча шістсот сорок одна грн. 79 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення основного боргу в сумі 6 800, 00 грн. (шість тисяч вісімсот грн. 00 коп.), пені в сумі 908, 01 грн. (дев`ятсот вісім грн. 01 коп.) та інфляційних втрат в сумі 823, 92 грн. (вісімсот двадцять три грн. 92 коп.).

5. Судовий збір в розмірі 279, 21 грн. (двісті сімдесят дев`ять грн. 21 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.07.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш