Рішення

від 10.07.2019 по справі 917/846/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.19 Справа № 917/846/19

м. Полтава

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод» , вул. Сергія Нігояна, 2, м. Карлівка, Полтавська область, 39500

до Приватного підприємства «Полтава Люкс» , вул. Половка, 76, м. Полтава, 36034

про стягнення 27 914,24 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 27914,24 грн. попередньої оплати за договором поставки № 25/06/2017/322 від 25.06.2017 року.

За ухвалою від 12.06.2019 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору поставки № 25/06/2017/322 від 25.06.2017 року, зокрема не в повному здійснив поставку оплаченого позивачем товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 12.06.2019 року направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 36-38) та повернулась до суду із відміткою поштового працівника інші причини повернення, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (а.с. 45-46).

За ч. 7 ст. 120 ГПК України, зазначена ухвала вважається врученою.

Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд даної справи.

Крім того, ухвала суду від 12.06.2019 року була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач відзив на позов не надав. Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

24 червня 2017року між Публічним акціонерним товариством «Карлівський машинобудівний завод» , як Покупцем, та Приватним підприємством «Полтава Люкс» , як Постачальником, був укладений договір поставки № 25/06/2017/322 (далі - Договір, а.с. 9-12), на умовах якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця комплектуючі (далі - Товар) в кількості, асортименті, по цінах, що визначаються відповідно до специфікацій, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.1 Договору.) Покупець зобов`язався прийняти Товар та сплатити за нього Постачальнику грошові кошти в порядку та на умовах, визначених даним Договором (п. 1.2 Договору).

За п. 2.2 Договору, сторони погоджують ціну, асортимент, кількість, ГОСТ (ТУ), строк поставки товару шляхом підписання специфікації.

26.06.2017 року сторонами підписана Специфікація № 1 до договору № 25/06/2017/322 від 25.06.2017 року про постачання комплектуючих на суму 83 048,02 грн. (а.с. 13), строк поставки визначений сторонами до 27.07.2017 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач надав позивачу для оплати рахунок-фактуру № 1459 від 26.06.2017 року на суму 93 770,24 грн. (а.с. 22), а позивач сплатив його в повному обсязі платіжними дорученнями (а.с. 14-17):

- № 59083 від 02.08.2017 року на суму 8 637,47 грн.,

- № 59994 від 31.08.2017 року на суму 34 549,90 грн.,

- № 60606 від 20.09.2017 року на суму 43 187,37 грн.,

- № 61246 від 11.10.2017 року на суму 7 395,50 грн.

Відповідно до п. 2.5 Договору, передача Товару у власність Покупця здійснюється шляхом підписання сторонами відповідних товаросупровідних документів (видаткової накладної, товарно-транспортної накладної).

На виконання умов укладеного Договору відповідач частково поставив позивачу Товар на суму 65 856,00 грн. згідно видаткових накладних (а.с. 18-21):

- № 2850 від 18.10.2017 року на суму 37 935,83 грн.,

- № 2852 від 19.10.2017 року на суму 14 758,28 грн.,

- № 2901 від 26.10.2017 року на суму 7 804,30 грн.,

- № 2991 від 13.11.2017 року на суму 5 357,59 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією № 3258 від 21.11.2017 року із вимогою здійснити допоставку Товару (а.с. 23-24) та претензією № 3362 від 06.12.2017 року із вимогою повернути грошові кошти в сумі недопоставленого Товару (а.с. 26-27). Відповідач зазначені претензії залишив без реагування, отримані кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача із позовом про стягнення неповернутої передоплати в сумі 27 914,24 грн. (93770,24 грн. - 65856,00грн.).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - Господарського кодексу України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив відповідачу 93 770,24 грн., тобто вартість Товару, вказану в рахунку-фактурі № 1459 від 26.06.2017 року (а.с. 22), відповідно до платіжних доручень № 59083 від 02.08.2017 року на суму 8637,47 грн., № 59994 від 31.08.2017 року на суму 34549,90 грн., № 60606 від 20.09.2017 року на суму 43 187,37 грн., № 61246 від 11.10.2017 року на суму 7395,50 грн. (а.с. 14-17).

Відповідач поставив позивачу Товар на загальну суму 65 856,00 грн. грн. за видатковими накладними № 2850 від 18.10.2017 року на суму 37935,83 грн., № 2852 від 19.10.2017 року на суму 14 758,28 грн., № 2901 від 26.10.2017 року на суму 7804,30 грн., № 2991 від 13.11.2017 року на суму 5357,59 грн. (а.с. 18-21).

Частиною другою статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, доказів поставки товару в повному обсязі, сплаченого позивачем відповідно до рахунку-фактури № 1459 від 26.06.2017 року, та в строк, встановлений в Специфікації № 1 до Договору не надав, тому позовні вимоги про стягнення 27914,24 грн. попередньої оплати задовольняються судом повністю.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Полтава Люкс» (вул. Половка, 76, м. Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 36324194) на користь Публічного акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод» (вул. Сергія Нігояна, 2, м. Карлівка, Полтавська область, 39500, код ЄДРПОУ 14311169) - 27914,24 грн. попередньої оплати за договором поставки № 25/06/2017/322 від 25.06.2017 року; 1921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3 Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко