Рішення

від 05.07.2019 по справі 923/197/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2019 року Справа № 923/197/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Малого приватного підприємства Фірма Ерідон , місцезнаходження: 08143, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, ідентифікаційний код юридичної особи: 19420704

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська перлина , місцезнаходження: 74800, Херсонська обл., м. Каховка, Чаплинське шосе, 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 31694168

про стягнення 581207,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Черніговцев О.О. за ордером серія КС №650951

від відповідача - не прибув

20.03.2019 до суду надійшла позовна заява Малого приватного підприємства Фірма Ерідон про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська перлина на їх користь, на підставі ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655 ЦК України, заборгованості за договором поставки № 1347/18/234 від 13.03.2018 у розмірі 581207,64 грн., яка складається із: основного боргу з врахуванням індексу інфляції - 541736,14, відсотків річних - 6228,72 грн., пені - 22164,11 грн., відсотків за користування товарним кредитом - 11078,67 грн.

Справу, згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2019, розподілено судді Остапенко Т.А.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 22.03.2019. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Перше засідання призначено 17.04.2019.

Ухвалою від 17.04.2019 розгляд справи відкладався, в зв`язку із неявкою представників сторін до 29.05.2019.

Ухвалою від 20.05.2019, враховуючи відпустку судді Остапенко Т.А. з 21.05.2019 по 03.07.2019, судове засідання призначене на 05.07.2019, задоволено клопотання представника позивача про участь при розгляді зазначеної справи у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

В судове засідання 05.07.2019 відповідач явку свого представника не забезпечив. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями із відмітками про отримання: ухвали про відкриття провадження від 22.03.19, ухвали від 17.04.2019, ухвали від 20.05.2019. Своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач у строки, встановлені судом, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, справа, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 2 ст. 178, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, розглянута за відсутності відповідача за наявними в ній доказами.

Справу розглянуто за межами строку, визначеного ст. 248 ГПК України, що обумовлено відпусткою судді з 02.05.2019 р. по 17.05.2019 р. та з 21.05.2019 по 03.07.2019.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.1.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається що строк який можна визначити розумним не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку яка залежить від певних критеріїв вироблених практикою ЄСПЛ складність справи поведінка заявника поведінка державних органів значущість питання для заявника.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

За змістом ст. 114 ГПК України, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав зазначених у позові, підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі. Також просив вирішити питання про стягнення з відповідача на їх користь сплаченого, при подачі позову, судового збору.

У судовому засіданні, 05.07.2019, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз`яснено процедуру оскарження рішення.

З`ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

13.03.2018 між Малим приватним підприємством Фірма Ерідон (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпровська перлина (покупець, відповідач) укладено договір №1347/18/234 поставки продукції виробничо-технічного призначення (далі - Договір) (а.с. 16-19).

За змістом п. 1.1., 1.2 Договору постачальник зобов`язався поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець, відповідно, прийняти та оплатити такий Товар. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.3 Договору, загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками, видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Днем оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п.3.1. Договору).

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов`язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме Додатком до цього Договору та/або Рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд.

У Розділі 5 Договору сторонами узгоджено умови поставки товару.

Так, пунктами 5.1. та 5.3. передбачено, що умови та строки поставки Товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у Рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки. Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також приймання Товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладай може бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання Товару Покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній.

Пунктом 6.7. Договору встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2., 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% (десять відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печаткою Сторін та діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього Договору (п.9.2.).

Відповідно до п. 9.3., цей Договір, включаючи Додатки до нього, складає повний обсяг домовленостей Сторін та замінює собою попередні усні або письмові проекти, договори, домовленості та угоди, усні або письмові, укладені між Сторонами щодо предмету цього Договору. Будь-які зміни або доповнення до Договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписанні повноважними представниками обох сторін.

Сторонами договору найменування, асортимент та кількість товару узгоджені в Додатках до нього, які відповідно до п.4,5 містять умову, за якою, у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18 % (Вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.

На підставі додатку №1347/18/234/1-ЗЗP від 28.03.2018 до Договору поставки, позивач поставив насіння на суму 124222,44 грн., що підтверджено видатковими накладними: №15226 від 29.03.2018 на суму 28836,72 грн., №16580 від 02.04.2018 на суму 28836,72 грн., № 18869 від 04.04.2018 на суму 28521,00 грн., №19042 від 05.04.2018 на суму 38028,00 грн. Однак, в обумовлені сторонами строки до 20.12.2018 р., відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 37361,74 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №38 від 29.03.2018, №45 від 30.03.2018, №57 від 03.04.2018, №445 від 04.04.2018. Заборгованість відповідача за додатком №347/18/234/1-ЗЗР від 28.03.2018 до Договору поставки складає 86860,70 грн.

На підставі додатку №1347/18/234/2-ЗЗР від 11.04.2018 до Договору поставки, позивач поставив засоби захисту рослин на суму 363074,04 грн., що підтверджено видатковими накладними: №37098 від 24.04.2018 на суму 44049,60 грн., №44033 від 07.05.2018 на суму 15646,68 грн., №51870 від 17.05.2018 на суму 62709,60 грн., №58345 від 01.06.2018 на суму 31344,00 грн., №60815 від 08.06.2018 на суму 31392,00 грн., №62039 від 12.06.2018 на суму 10510,08 грн., №63202 від 15.06.2018 на суму 31332,00 грн., №63290 від 15.06.2018 на суму 31150,32 грн., №64342 від 20.06.2018 на суму 31704,00 грн., №65843 від 02.07.2018 на суму 62709,60 грн., №66664 від 04.07.2018 на суму 10526,16 грн. Однак, в обумовлені сторонами строки до 01.02.2019 р., відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 113097,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №93 від 24.04.2018, №150 від 05.05.2018, №674 від 17.05.2018, №189 від 31.05.2018, №210 від 07.06.2018, №800 від 14.06.2018, №831 від 19.06.2018, №246 від 26.06.2018, №264 від 26.06.2018. Заборгованість відповідача за додатком №1347/18/234/2-ЗЗР від 11.04.2018 до Договору поставки складає 249977,04 грн.

На підставі додатку №1347/18/234/3-ЗЗР від 13.04.2018 до Договору поставки, позивач поставив засоби захисту рослин на суму 12494,40 грн., що підтверджено з видатковою накладною №27080 від 16.04.2018. Однак, в обумовлені сторонами строки до 01.02.2019 р., відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 3748,32 грн., що підтверджено платіжним дорученням №6 від 16.04.2018. Заборгованість відповідача за додатком №1347/18/234/3-ЗЗР від 13.04.2018 до Договору поставки складає 8746,08 грн.

На підставі додатку №1347/18/234/ від 08.06.2018 до Договору поставки, позивач поставив засоби захисту рослин на суму 106702,56 грн., що підтверджено видатковими накладними: №64293 від 20.06.2018 на суму 92785,39 грн., №65844 від 02.07.2018 на суму 13917,17 грн. Однак, в обумовлені сторонами строки до 01.02.2019 р., відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 32011,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №799 від 14.06.2018, №263 від 26.06.2018. Заборгованість відповідача за додатком №1347/18/234/ від 08.06.2018 до Договору поставки складає 74691,56 грн.

На підставі додатку №1347/18/234/7-ЗЗР від 09.07.2018 до Договору поставки, позивач поставив засоби захисту рослин на суму 31596,00 грн., що підтверджено з видатковою накладною №68260 від 13.07.2018. Однак, в обумовлені сторонами строки до 01.02.2019 р., відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 9478,80 грн., що підтверджено платіжним дорученням №286 від 11.07.2018. Заборгованість відповідача за додатком №1347/18/234/7-ЗЗР від 09.07.2018 до Договору поставки складає 22117,20 грн.

На підставі додатку №1347/18/234/ від 19.07.2018 до Договору поставки, позивач поставив засоби захисту рослин на суму 107142,91 грн., що підтверджено з видатковою накладною №72171 від 03.08.2018. Однак, в обумовлені сторонами строки до 05.02.2019 р., відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 32313,36 грн, що підтверджено платіжним дорученням №360 від 02.08.2018. Заборгованість відповідача за додатком №1347/18/234/ від 19.07.2018 до Договору поставки складає 74829,55 грн. грн.

На підставі додатку №1347/18/234/ від 22.08.2018 до Договору поставки, позивач поставив засоби захисту рослин на суму 33780,00 грн., що підтверджено видатковими накладними: №79304 від 03.09.2018 на суму 27024,00 грн., №81529 від 10.09.2018 на суму 6756,00 грн. Однак, в обумовлені сторонами строки до 05.02.2019 р., відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 10134,60 грн., що підтверджено платіжними дорученнями: № 462 від 30.08.2018, № 488 від 07.09.2018. Заборгованість відповідача за додатком №1347/18/234/ від22.08.2018 до Договору поставки складає 23645,40 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 540867,53 грн.

Порушення відповідачем зобов`язань з оплати вартості товару, поставленого позивачем на підставі Договору від 13.03.2018 поставки № 1347/18/234 продукції виробничо-технічного призначення та Доповнень до нього, стали підставою для звернення до суду із цим позовом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За своєю правовою природою, укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки, а правовідносини сторін, відповідно, врегульовано нормами статей 264-271 ГК України, ст. 712 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом положень статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає, що позивачем підтверджено належне виконання ним зобов`язань з поставки товару, обумовлених Договором від 13.03.2018 поставки № 1347/18/234 продукції виробничо-технічного призначення та Доповнень до нього.

Натомість, відповідач взяті на себе за договором зобов`язання належним чином не виконав та за поставлений товар у встановлені строки розрахувався частково. Зазначені обставини відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовані.

З урахуванням наведеного вимоги Малого приватного підприємства Фірма «Ерідон» про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За п. 6.7. Договору вбачається, що сторони узгодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2., 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 10% (десять відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Порушення відповідачем умов договору щодо оплати Товару, прострочення виконання грошового зобов`язання, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача боргу з врахуванням інфляційних втрат та 10% відсотків річних є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши, наданий позивачем розрахунок боргу з врахуванням інфляційних втрат та 10% відсотків річних, здійснений позивачем за період з 21.12.18 по 11.03.19, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення боргу з врахуванням інфляційних втрат та 10% відсотків річних у заявлених сумах - 541736,14 грн. та 6228,72 грн., відповідно.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 22164,11 грн. пені суд зазначає таке.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Право нарахування пені визначено у п. 6.2. Договору, згідно з яким визначено, що за несвоєчасну оплату Товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем за період з 21.12.18 - 11.03.2019 на суму заборгованості 86860,70 грн. та за період з 06.02.19 - 11.03.2019 на суму заборгованості 454006,83 грн., визнає їх обґрунтованими та такими, що підтверджуються у заявленій сумі - 22164,11 грн.

Згідно ч.ч.1,5 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно умов пунктів 4 та 5 Додатків до Договору поставки №13477/18/234 від 13.03.2018 сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18% (вісімнадцять відсотки) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Враховуючи положення ч.2 ст. 642 ЦК України, часткову оплату відповідачем товару поставленого позивачем за всіма додатками до договору, також і за тими, які відповідачем не підписані , суд зазначає, що сторонами узгоджено умови пунктів 4 та 5 Додатків до Договору поставки №13477/18/234 від 13.03.2018.

Тому, суд, перевіривши розрахунок 18% річних за користування товарним кредитом, здійснений позивачем за період з 21.12.18 - 11.03.2019 на суму заборгованості 86860,70 грн. та за період з 06.02.19 - 11.03.2019 на суму заборгованості 454006,83 грн., визнає їх обґрунтованими та такими, що підтверджуються у заявленій сумі - 11078,67 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір у розмірі 8718,12 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги Малого приватного підприємства Фірма Ерідон - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська перлина (місцезнаходження: 74800, Херсонська обл., м. Каховка, Чаплинське шосе, 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 31694168) на користь Малого приватного підприємства Фірма Ерідон (місцезнаходження: 08143, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, ідентифікаційний код юридичної особи: 19420704) 541736,14 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції, 6228,72 грн. 10% річних, 22164,11 грн. пені, 11078,67 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровська перлина (місцезнаходження: 74800, Херсонська обл., м. Каховка, Чаплинське шосе, 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 31694168) на користь Малого приватного підприємства Фірма Ерідон (місцезнаходження: 08143, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, ідентифікаційний код юридичної особи: 19420704) 8718,12 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 10.07.2019 року

Суддя Т.А. Остапенко