Рішення

від 04.07.2019 по справі 915/1465/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року Справа № 915/1465/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

представник позивача в судове засідання не з`явився,

представник відповідача в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Каскад", 54003, м.Миколаїв, вул.Комсомольська, буд.43, кв.165

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Моспаненко Євгенії Олександрівни, АДРЕСА_1

про: стягнення 3 173,63 грн.,

20.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь-Каскад" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 20.05.2019 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Моспаненко Євгенії Олександрівни заборгованості по договору поставки від 03.03.2017 №5 в сумі 3 173,63 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №5 від 03.03.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2019 позовну заяву №б/н від 20.05.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Каскад" залишено без руху. Вказаною ухвалою Товариству з обмеженою відповідальністю "Південь-Каскад" надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху .

31.05.2019 позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заяву №б/н від 31.05.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Позивач в позовній заяві просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до судового розгляду на 04 липня 2019 року.

04.07.2019 представник позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій просить суд розглянути справу без участі позивача та його представника. Вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник позивача 04.07.2019 до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в якій просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідач у судове засідання 04.072019 не з`явився, причини неявки не повідомив. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2019 відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи. Вказана ухвала була направлена відповідачеві та повернулись до суду з зазначенням причин невручення. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2019 направлена на адресу відповідача яка зазначена в позовній заяві та у зробленому судом запиті з сайту Міністерства юстиції України, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача та представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

03 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південь-Каскад" (далі - продавець) та Фізичною особою - підприємцем Моспаненко Євгенією Олександрівною (далі - покупець) було укладено договір №5 (далі - Договір), у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передати лікарські засоби та вироби медичного призначення у подальшому товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити їх, на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору. Продавець передає покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, які будуть зазначені у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Згідно п.2.1 Договору, кількість та асортимент товару зазначаються в видаткових накладних на кожну партію товару. Покупець за добу, до моменту отримання товару, може вносити зміни в кількість та асортимент товару, що постачається (п.2.2 Договору).

У відповідності до п.3.1 Договору, поставка товару здійснюється товарними партіями.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що доказом передачі товару у власність покупця є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, та довіреності (або генеральна довіреність) покупця, оформлені належним чином.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна на товар визначається в Українській національній валюти за згодою сторін, та зазначаються у видатковій накладній на кожну товарну партію.

Згідно п.4.3 Договору, ціна договору складається із сумарної ціни фактично поставленого товару згідно умов даного Договору.

У відповідності до п. 5.1 Договору, вартість кожної окремої партії товару зазначається у видатковій накладній або у рахунку - фактурі, виставленому продавцем покупцю. Розрахунок здійснюється покупцем в національні валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору, оплата товару здійснюється згідно умов передбачених прайсом.

Відповідно до п.7.1 Договору, товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно п.12.4 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року. У разі якщо за 15 днів до закінчення терміну дії цього договору ні одна зі сторін не направила іншій стороні договору відповідну заяву про розірвання договору, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Позивач, на виконання зобов`язань за Договором поставив відповідачу товар - лімфоміозот та вібуркол на загальну суму 3208,16 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною №РН-0000099 від 03.03.2017 на суму 373,99 грн. та накладною №РН-0000285 від 15.06.2017 на суму 2834,17 грн.

Товар згідно вказаних накладних був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на накладних. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.

З метою отримання грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача претензію №2 від 12.12.2017 з вимогою погасити заборгованість. Відповіді на вказану претензію від відповідача не надходило.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на 01.01.2017 позивач мав заборгованість на користь відповідача у розмірі 34,53 грн., у зв`язку з цим станом на травень 2019 року заборгованість відповідача з оплати поставленого за Договором товару складає 3 173,63 грн. (3 208,16 грн. - 34,53 грн.), яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до абз. п.1.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Претензія №2 від 12.12.2017 в якій позивач просив відповідача перерахувати заборгованість за поставлений по Договору №5 від 03.03.2017 товар у розмірі 3 173,63 грн. була направлена відповідачу 13.12.2017, про що свідчить фіскальний чек.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов`язок відповідача щодо сплати коштів за поставлений по Договору №5 від 03.03.2017 товар у розмірі 3 173,63 грн. настав 20.12.2017 (13.12.2017 + 7 днів), однак у встановлений строк грошові кошти не сплачені, отже зобов`язання є простроченим.

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3173,63 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару в строк визначений Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст.126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як визначено у п.6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з договору про надання професійної правничої допомоги №1/05-2019 від 14.05.2019 (далі - Договір №1/05-2019), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Південь-Каскад (далі - клієнт) та Адвокатським бюро Надточиєвої Анни (далі - Адвокатське бюро), клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати за дорученням клієнта правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1 Договору №1/05-2019).

У відповідності до п. 4.2 Договору №1/05-2019, оплата за даним договором здійснюється клієнтом на підставі рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Адвокатського бюро.

Між клієнтом та адвокатським бюро був складений та підписаний Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №1/05-2019 від 14.05.2019, у відповідності до п.1 якого, розмір гонорару та його сплата за надання правової допомоги у господарській справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Каскад до фізичної особи - підприємця Моспаненко Євгенії Олександрівни про стягнення заборгованості за договором поставки №5 від 03.03.2017 здійснюється у наступному порядку: аналіз правовідносин, формування правової позиції, підготовка позову, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, за необхідності - подання адвокатських запитів, заяв, клопотань, витребування доказів, тощо, вартість послуг складає 3000,00 грн.

Згідно п.2 Додатку 1, до суми гонорару за згодою сторін включаються витрати Адвокатського бюро, пов`язані з направленням кореспонденції по справі сторонам та суду, транспортні витрати, пов`язані з проїздом до місця розгляду справи, та витрати на виготовлення фотокопій документів.

Відповідно до рахунку на оплату №1-1/05-2019 від 14.05.2019, сума гонорару адвоката складає 3 000,00 грн., який сплачений позивачем згідно платіжного доручення №1114 від 15.05.2019.

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, а саме: договір про надання професійної правничої допомоги №1/05-2019 від 14.05.2019, додаток №1 до Договору про надання правової допомоги, рахунок на оплату №1-1/05-2019 від 14.05.2019, платіжне доручення №1114 від 15.05.2019 на суму 3 000,00 грн.

Однак, при визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також час, який витратив адвокат, як кваліфікований фахівець на підготовку позовної заяви та додатків до неї, суд дійшов висновку, що оскільки справа не є складною, а відтак не потребувала затрати значного часу та великого обсягу юридичної і технічної роботи, а тому справедливим та співрозмірним є призначення позивачеві 1 500,00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір у сумі 1921,00 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11 ,73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Моспаненко Євгенії Олександрівни,

АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Каскад" (54003, м.Миколаїв, вул.Комсомольська, буд.43, кв.165, р/р НОМЕР_2 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31388080) заборгованості по договору від 03.03.2017 №5 в сумі 3 173,63 грн., 1921,00 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 04.07.2019, повний текст рішення складено та підписано 09.07.2019.

Суддя Н.О. Семенчук