Постанова

від 26.06.2019 по справі 178/1238/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1565/19 Справа № 178/1238/17 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б.М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ-О",

на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальністю "ВБ-О", фермерського господарства "Добробут-Агро.", третя особа сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут-Агро", про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року до Криничанського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженої відповідальністю "ВБ-О", фермерського господарства "Добробут-Агро.", третя особа сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут-Агро", про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року визнано недійсним з моменту укладення договір № 20 оренди належної ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 17 квітня 2001 року Головою Покровської сільської ради народних депутатів, земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 8,367 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, укладений 01 липня 2017 року від імені ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю ВБ-О , ідентифікаційний код юридичної особи 38661741.

Визнано недійсним з моменту укладення договір № 13 суборенди належної ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 17 квітня 2001 року Головою Покровської сільської ради народних депутатів, земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 8,367 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, укладений 01 серпня 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю ВБ-О , ідентифікаційний номер юридичної особи 38661741 та Фермерським господарством ДОБРОБУТ-АГРО. , ідентифікаційний номер юридичної особи 40702630.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБ-О" просить рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року у справі №178/12238/17- скасувати в повному обсязі та винести нове рішення суду, яким в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ-О" на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ-О" на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року у справі № 178/1238/17 - залишити без задоволення, а заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року у справі № 178/1238/17 - залишити без змін.

Відзивів на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ-О" на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 17 квітня 2001 року Головою Покровської сільської Ради народних депутатів ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, із цільовим призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 8,367 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

10 березня 2006 року між ОСОБА_1 та СТОВ Добробут-АГРО було укладено договір оренди земельної ділянки площею 8,367 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в Криничанському відділі ДРФ ЦДЗК за № 040812200683 від 21 травня 2008 року за правилами ст. 20 Закону України Про оренду землі і діючого на той час законодавства, про що у договорі Криничанським відділом Дніпропетровської регіональної філії центру ДЗК у державному реєстрі земель вчинено запис за № 040812200683.

Із умов договору оренди вбачається, що ОСОБА_1 надала вищевказану земельну ділянку ТОВ Добробут-АГРО в оренду, строком на п`ять років.

26 липня 2012 року під час дії вищевказаного договору оренди, між ОСОБА_1 та СТОВ Добробут АГРО було укладено додаткову угоду, яка зареєстрована за 122208504000119 від 26 липня 2012 року у відділі Держкомзему у Криничанському районі Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області № 414-99.1-4215/2-16 від 26 жовтня 2016 року.

Цією додатковою угодою було продовжено термін дії згаданого договору оренди до липня 2017 року.

05 травня 2017 року під час отримання інформаційної довідки №86527549 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Попова І.В. повідомила ОСОБА_1 про те, що 01 липня 2016 року від імені ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю ВБ-О укладений договір оренди земельної ділянки площею 8,357 га кадастровий номер НОМЕР_2, серія та номер 20, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про вже зареєстровані речові права (право оренди (суборенди) земельної ділянки) на земельну ділянку, що перебуває у її власності, з іншим підприємством, а саме з Товариством з обмеженою відповідальністю ВБ-О .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 серпня 2016 року встановлено, що 10 серпня 2016 року державний реєстратор Софіївської районної державної адміністрації зареєстрував право оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 терміном на 10 років з Товариством з обмеженою відповідальністю ВБ-О , що 01 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВБ-О та Фермерським господарством ДОБРОБУТ-АГРО. укладений договір № 13 суборенди належної ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 17 квітня 2001 року Головою Покровської сільської ради народних депутатів, земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 8,367 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що ніяких договорів оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю ВБ-О не укладала та не підписувала, згоди на суборенду землі не давала і сам факт існування державної реєстрації такого договору протирічить її волевиявленню.

Відповідно до ч.1 Положеннями ч.1 ст.16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України правочин між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення), належить вчиняти письмово. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій, якщо він підписаний сторонами у відповідності до ч.2 ст.207 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно із ст.8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Відповідно до ст.17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст.125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до роз`яснень п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними недійсним може бути визнаний лише укладений договір. Таким чином, оскільки у встановленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору, він є укладеним, а отже оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року було витребувані у Товариства з обмеженою відповідальністю ВБ-О докази, однак ухвала залишились без виконання.

У зв`язку із чим суд першої інстанції був змушений спиратися на дані щодо укладення та реєстрації спірних договорів з наявних у справі матеріалів - інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 86527549 від 05 травня 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що перелічені докази, а також показання свідка про те що ОСОБА_1 нікому не давала згоди від її імені укладати договір оренди з відповідачем, договору оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю ВБ-О вона не підписувала і не давала згоди на суборенду належної їй земельної ділянки свідчать про те, що договір оренди земельної ділянки та договір суборенди укладені без дотримання перелічених вимог ст. 203 ЦК України, ст.ст. 1, 8 Закону України Про оренду землі .

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що у заочному рішенні зазначено, що відповідачі належним чином сповіщені про час та місце судового засідання, однак відповідача-2 та представнику підприємства не було відомо про засідання від 23.11.2017 року, таким чином підприємство не змогло взяти участь у ньому, висловити свою позицію та аргументи, навести докази, колегія суддів ставиться критично, оскільки в матеріалах справа наявні поштові повідомлення про вручення поштової кореспонденції відповідачам (а.с. 87-89 т.1).

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що у зв`язку із неналежним, на його думку, повідомлення відповідача по справі - підприємство було позбавлене можливості надати відзив по справі та окрім того, підприємство мало намір звернутися до суду із клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи для з`ясування автентичності підписів ОСОБА_1 та апелянта в оскарженому договорі, колегія суддів ставиться критично, оскільки в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення поштової кореспонденції Товариству з обмеженою відповідальністю ВБ-О , окрім того апелянтам не виконані вимоги ухвали Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року про витребування доказі.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ-О" - залишити без задоволення .

Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

О.В.Свистунова