Ухвала

від 22.05.2019 по справі 524/2177/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/2177/19 Номер провадження 11-сс/814/262/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника власника

майна ОСОБА_7

слідчого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали клопотання по кримінальному провадженню № 12019170220000209 за апеляційною скаргою прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.03.2019,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою клопотання слідчого СВ Кременчуцького районного ВП КВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019170220000209 від 27.03.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України задоволено частково.

Задоволено клопотання в частині накладення арешту на будівельне сміття.

В частині накладення арешту на автомобілі "КАМАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , та ЗИЛ д.н.з. НОМЕР_2 , клопотання залишено без задоволення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя зазначив, що слідчим не доведена необхідність арешту вилученого майна, ризики того, що вилучені речі можуть бути знищені або приховані. Також до матеріалів клопотання не надано постанову, яка б підтверджувала, що автомобілі визнані речовими доказами. Арешт автомобілів непропорційно обмежить права їх власників та законних володільців. Необхідність такого арешту задля проведення екологічної експертизи будівельного сміття є сумнівною.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, а саме: будівельне сміття; транспортні засоби "КАМАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 ; ЗИЛ д.н.з. НОМЕР_2 .

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчим суддею не враховано того, що вказане майно на яке слідчий за погодженням з прокурором просить накласти арешт - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, що підтверджується постановою слідчого від 27.03.2019.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених, думку представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 , яка заперечувала щодо задоволення апеляційних вимог, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається задля досягнення певної мети. Слідчим у клопотанні метою для арешту майна зазначено збереження речового доказу.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та, в цьому випадку, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Для з`ясування цих питань пов`язано із кваліфікацією злочину, що внесено до ЄРДР і саме це питання передує з`ясуванню визначених ст.170 КПК України підстав та меті забезпечення кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду встановлено, СВ Кременчуцького районного відділення поліції КВП ГУНП в Полтавській області проводить досудове розслідування кримінального провадження №12019170220000209 від 27.03.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, за фактом складування будівельного сміття на земельній ділянці державної форми власності.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, слідчий зазначив, що воно визнано по даному кримінальному провадженні речовим доказом, відповідно до постанови слідчого СВ Кременчуцького районного відділення поліції КВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 .

Слідчий в клопотанні, погодженого прокурором, зазначає, що 27.03.2019 до чергової частини Кременчуцького РВП КВП ГУ НП в Полтавській області надійшло повідомлення про те, що невстановленою особою, яка перебуває за кермом вантажного автомобіля, неподалік с. Мала Кохнівка, Кременчуцького району, здійснюється вивезення та висипання будівельного сміття.

При виїзді слідчо-оперативною групою на земельній ділянці, розташованій поряд з автомобільною дорогою по вул. Занасипський шлях в м. Кременчук, виявлено автомобілі "КАМАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , та ЗИЛ, д.н.з. НОМЕР_2 , в кузові яких знаходилося будівельне сміття. На самій земельній ділянці розташовано відвал будівельних відходів. Автомобіль «КАМАЗ», згідно протоколу огляду та доданої до нього схеми, був припаркований на асфальтованому майданчику навпроти складів «Тютюнової фабрики».

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль ЗИЛ - ММЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_9 (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 автомобіль "КАМАЗ-5511", на праві приватної власності належить ОСОБА_10 (а.с.12).

Згідно відповіді міськрайонного управління держгеокадастру у м. Кременчуці, Горішні Плавні, Кременчуцькому районі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, земельна ділянка, на яку вивозилось сміття, за кадастровим номером: 5322486300:06:000:0014, державної форми власності, за цільовим призначенням №01.03.Для ведення особистого селянського господарства», площею 2 га. Розпорядником земельної ділянки є ГУ Держгеокадастру в Полтавській області (а.с.19).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Обєктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.239КК України полягає у забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля.

Разом з тим, ч.4 ст.173 КПК України, передбачає у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Судова колегія приходить до висновку щодо необхідності застосування арешту майна шляхом заборони їх відчуження та розпорядження.

Доводи прокурора, що слідчим суддею не взято до уваги те, що будівельне сміття та транспортні засоби "КАМАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 та ЗИЛ, д.н.з. НОМЕР_2 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, є обгрунтованими, оскільки це підтверджується постановою слідчого СВ Кременчуцького районного ВП КВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 від 27.03.2019, відповідно до якої визнано речовими доказами автомобілі "КАМАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 та ЗИЛ, д.н.з. НОМЕР_2 в кузові яких знаходиться будівельне сміття.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.03.2019 необхідно скасувати та постановити нову ухвалу, якою апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Керуючись, ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.03.2019 в частині відмови накладення арешту на транспортні засоби "КАМАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 та ЗИЛ, д.н.з. НОМЕР_2 скасувати та у цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання про арешт майна транспортних засобів "КАМАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 та ЗИЛ, д.н.з. НОМЕР_2 - задовольнити частково.

Накласти арешт на транспортні засоби "КАМАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 та ЗИЛ, д.н.з. НОМЕР_2 шляхом заборони їх відчуження та розпорядження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4