Рішення

від 25.06.2019 по справі 160/3395/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Справа № 160/3395/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1 О.О. та представника відповідача - Панковської Е.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АНР ГРУП до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АНР ГРУП (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0009051418 від 16.04.2018 року з податку на додану вартість на суму 654582,50 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що базується на неправильному застосуванні норм чинного законодавства та порушує законні права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019р., адміністративний позов залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з виправленням позивачем вказаних в ухвалі суду від 22.04.2019 р. недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2019р. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадженн, призначено підготовче судове засідання на 31.05.2019р. та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання вимог ухвали суду від 14.05.2019 р. на адресу суду 28.05.2019р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим, податкове повідомлення - рішення є обгрунтованим та законним.

У судовому засіданні 31.05.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у наступному судовому засіданні. Наступне судове засідання призначено на 25.06.2019р.

21.06.2019р. позивачем до суду надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0006521418 від 05.03.2019 року з податку на додану вартість на суму 654 582,50 грн. Також, 21.06.2019р. представником позивача надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

У судовому засіданні 25.06.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Також, у судовому засіданні представником позивача було надано суду відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Згідно з п. п. 20.1.4. п.20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 21.1. ст. 21 Податкового Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки

Згідно з пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Судом встановлено, що ТОВ АНР ГРУП зареєстровано Криничанською районною державною адміністрацією 06.09.2011р. № 12051020000000725 та перебуває на податковому обліку в Кам`янській ОДПІ як платник податків.

На підставі направлення від 07.12.2018 р. №13419, виданого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, керуючись п.191.1 ст. 191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75. п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VІ із змінами та доповненнями, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 07.12.2018р. №6974-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ АНР ГРУП (код ЄДРПОУ 37516963) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ФІЛАТ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 41580055) за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018 р. та за період з 01.06.2018р. по 30.06.2018 р. з ТОВ СПЕКТ СЕРВІС (код за ЄДРПОУ 41824132), за результатами якої складено Акт № 75202/04-36-14-18/37516963 від 29.12.2018р.( далі - Акт перевіки).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.п.1 п.4 розділ V, п.п.1, п.п.2, п.п.5 п.5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016р. № 21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015р. № 13), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 523366,00 грн.

Не погодившись з висновками викладеними в Акті перевірки позивачем було подано заперечення на Акт перевірки до ГУ ДФС в Дніпропетровській області від 27.02.2019р. Проте, за результатом розгляду заперечень ГУ ДФС в Дніпропетровській області висновки Акту перевірки визнано правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, про що повідомлено листом №25165/10/04-36-14-18 від 05.03.2019р.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0006521418 від 05.03.2019р. відповідно до якого ТОВ АНР ГРУП збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 654582,50 грн. (523666,00 грн. - податкове зобов`язання та 130 916,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0006521418 від 05.03.2019р. протиправним та таким, що порушує права позивача як добросовісного платника податків, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення тварів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що ТОВ АНР ГРУП мало господарські взаємовідносини з ТОВ Спект Сервіс (код ЄДРПОУ 41824132) у період, який перевірявся.

Так, між позивачем (далі - Покупець) і ТОВ Спект Сервіс (далі - Постачальник) укладено договір купівлі - продажу обладнання від 01.06.2018 р. (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити Покупцеві обладнання враховуючи послуги монтажу, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

Відповідно до п.1.2. Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з специфікацією було поставлено автоматичний закупорювальний пристрій в кількості одна штука.

Згідно з п. 1.3. загальна ціна товару за цим Договором становить 786000,00 грн., в т.ч. ПДВ 131000,00 грн.

Також, відповідно до п. 1.4. Договору, постачальник гарантує, то товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Згідно з п. 1.6. Договору, поставка за цим договором здійснюється на умовах поставки - EXW (в редакції Правил Інкотермс 2010) зі складу Продавця.

Відвантаження товару здійснено відповідно до видаткової накладної № 622/1 від 22.06.2018 р. Транспортування обладнання проводилось власними силами Покупця (ТТН №622/1 від 22.06.2018р.). Після відвантаження Постачальником сформовану податкову накладну №141 від 22.06.2018р., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податок на додану вартість на загальну суму 131000,00 грн. позивачем було включено до складу податкового кредиту у червні 2018 року.

В рахунок оплати за отриманий товар позивачем було перерахувано ТОВ Спект Сервіс грошові кошти на загальну суму 334858,00 грн. за договором купівлі продажу від 01.06.2018р., що підтверджується платіжними дорученнями № 3381 від 17.07.2018 р. на суму 82530,00 грн.. № 3441 від 25.07.2018р. на суму 126164,00 грн. та № 3508 від 06.08.2018 р. на суму 126164,00 грн.

Також, судом встановлено, що у період, який перевірявся ТОВ АНР ГРУП мало господарські взаємовідносини з ТОВ Філат Плюс (код ЄДРПОУ 41580055).

Так, між позивачем (далі - Покупець) і ТОВ Філат Плюс (далі - Постачальник) укладено договір купівлі - продажу обладнання від 25.06.2018 р. (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити Покупцеві обладнання враховуючи послуги монтажу, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

Відповідно до п.1.2. Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з специфікації було поставлено автомат розливо - дозируючий в кількості дві штуки.

Відповідно до п. 1.3. загальна ціна товару за цим Договором становить 1178000,00 грн., в т.ч. ПДВ 196333,33 грн.

Також, відповідно до п. 1.4. Договору, постачальник гарантує, то товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Згідно з п. 1.6. Договору, поставка за цим договором здійснюється на умовах поставки - EXW (в редакції Правил Інкотермс 2010) зі складу Продавця.

Суд зазначає, що відвантаження вищезазначених товарів проводилось у два етапи.

Так, відповідно до видаткової накладної №709/1 від 09.07.2018р. відвантажено один автомат розливо - дозируючий. Транспортування обладнання - здійснювалось власними силами Покупця (ТТН №709/1 від 09.07.2018р.). Після відвантаження Постачальником сформовану податкову накладну №63 від 09.07.2018р. яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Другий автомат розливо-дозирующий відвантажено відповідно до видаткової накладної № 724/2 від 24.07.2018р. Транспортування обладнання здійснювалось власними силами Покупця (ТТН №724/2 від 24.07.2018р.). Після відвантаження Постачальником сформовану податкову накладну №531 від 24.07.2018р. яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податок на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту у липні 2018 року у розмірі 196333,33 грн. та у серпні 2018 року у розмірі 196333,33 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, що в результаті аналізу ланцюгу постачання товарно - матеріальних цінностей ТОВ АНР Груп від ТОВ Спект Сервіс та ТОВ Філат Плюс , підставами для встановлення порушень з боку позивача та донарахування йому спірних грошових зобов`язань стало не встановлення відповідачем подальшого ланцюга постачання від виробника, тобто неможливість дослідити походження послуг, відсутні трудові ресурси, не встановлено придбання послуг по оренді землі, складських приміщень, навантажувально - розвантажувальних робіт.

Отже, вищезазначені висновки податкового органу зроблені виключно з інформації по контрагентам по ланцюгу постачання.

Проте, суд зазначає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, тому припущення відповідача щодо можливості або неможливості виконання контрагентом позивача певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, також від його господарських та виробничих можливостей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018р. у адміністративній справі № 814/1249/17.

Суд звертає увагу, що порушення порядку здійснення господарської діяльності чи сплати податків контрагентом позивача (якщо такі порушення мали місце) та контрагентів по ланцюгу продажу/придбання, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо вказаних контрагентів, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Судом встановлено, що станом на дату укладання угод між позивачем та його контрагентами і фактичного проведення фінансово-господарських операцій, ТОВ Спект Сервіс та ТОВ Філат Плюс були належним чином зареєстровані, обліковувалися як юридичні особи у відповідних реєстрах та перебували на обліку як платники податку на додану вартість. Інформацію стосовно контрагентів було перевірено позивачем у загальнодоступних реєстрах. Належний статус цих контрагентів підтверджується також тим, що виписані ними на адресу позивача податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже пройшли перевірку на предмет ризиковості у т.ч. стосовно наявності у ТОВ Спект Сервіс та ТОВ Філат Плюс продукції на відвантаження якої виписано податкові накладні.

Крім того, в поясненнях ТОВ Спект Сервіс та ТОВ Філат Плюс , які додані до матеріалів справи, зазначено, що дані підприємства не є виробниками реалізованих товарів. Так, ТОВ Спект Сервіс пояснило, що автоматичний закупорювальний пристрій було придбано у ТОВ Союзенергомаш (код 38141333), з метою подальшого перепродажу та отримання прибутку. Після передачі товару ТОВ Союзенергомаш було надано на адресу ТОВ Спект Сервіс всі первинні документи та сформовано податкову накладну, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Будь-яких перевірок стосовно придбання та продажу зазначеного товару з боку Фіскальної служби не проводилось, отримані та сформовані податкові накладні при реєстрації не блокувалися.

В свою чергу, ТОВ Філат Плюс зазначило, що автомати розливо-дозуючі також було придбано з метою подальшого продажу та отримання прибутку. Придбання обладнання проводилось у ТОВ Союзенергомаш (код ЄДРПОУ 38141333) та ТОВ Леогруп (код ЄДРПОУ 38234003). При придбанні товару ТОВ Філат Плюс було отримано первинні документи у т.ч. на адресу підприємства зареєстровано відповідні податкові накладні та сформовано податковий кредит. Перевірка підприємства з питань придбання та реалізації автоматів розливо-дозуючих податковою службою не проводилось.

Суд зазначає, що у розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, не встановлено.

Суд вважає, що в даному випадку господарські операції були належним чином відображені у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях , з боку ГУ ДФС у Дніпропетровській області не встановлено. Доказів ухвалення вироку суду, яким було б встановлено, що контрагенти позивача здійснюють фіктивне підприємництво, відповідачем до суду не надано, а отже, висновки ГУ ДФС у Дніпропетровській області про безтоварність господарських операцій є безпідставними.

Натомість, позивачем до суду також надано додаткові документи, які підтверджують технічне обслуговування та ремонт обладнання, а саме, автоматичного закупорювального пристрою та автоматів розливо-дозуруючих.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідач належними доказами не підтвердив правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення, а отже суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 9818,74грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №628 від 03.05.2019 р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 9818,74 грн. підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АНР ГРУП (52381, Дніпропетровська область, Криничанський район, с.Червоний Яр, вул.Миру, буд.19, код ЄДРПОУ 37516963) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- заддовольнити.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0006521418 від 05.03.2019 р. відповідно до якого ТОВ АНР ГРУП збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 654582,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АНР ГРУП судові витрати зі сплати судового збору у сумі 9818,74 грн. (дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень сімдесят чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 05.07.2019р.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 05.07.2019р. Суддя З оригіналом згідно Суддя М.В. Дєєв М.В. Дєєв М.В. Дєєв