Рішення

від 10.07.2019 по справі 420/3142/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3142/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95) про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просить суд:

- Зобов`язати Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, здійснити, ОСОБА_1 , уточнений перерахунок пенсії з 20.08.2018 року з включенням до пільгового стажу період роботи в Публічному акціонерному товаристві "Одеське шахтоуправління з 26.12.1995 по 01.04.1998 на пільгових умовах за Списку № 1, розділу І підрозділу І пункт 1.1а та період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в Державному підприємстві Одеський морський торговельний порт на пільгових умовах за Списком № 2 та виплатити недоплачену частину пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту звернення за призначенням пільгової пенсії з урахуванням здійснених виплат.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що не включення в розрахунок пільгового стажу період роботи в ПАТ "Одеське шахтоуправління з 26.12.1995 по 01.04.1998 та період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП Одеський морський торговельний порт» є незаконним та таким, що порушує мої права на соціальній захист, а тому, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

26.06.2019 року від Відповідача надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено наступне.

Щодо незарахування до пільгового стажу період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП « Одеській морський торговельний порт».

Відповідно до акту № 10378 зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей у довідці «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 27.09.2018 проведеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до пільгового стажу не враховано період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП «Одеський морський торговельний порт» за професіями газоелектрозварник, електрозварник, електрогазозварник, оскільки неможливо встановити за якою професією Позивач працював: накази особового складу містять виправлення коректором, таким чином особова картка форми Т-2 не відповідає наказам по підприємству та записам в трудовій книжці, а заробітна плата за весь період нараховувалась за професією «газоелектрозварник», а тому відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права і зарахування до пільгового стажу період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП « Одеській морський торговельний порт».

Щодо неправомірної відмови у неврахуванні до пільгового стажу, період роботи в ПАТ Одеське шахтоуправління з 26.12.1995 по 01.04.1998 року.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робо чи місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудове книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу .

Будь-яких документів, які підтверджували результати атестації робочого місця за умовами праці, а саме копію наказу по підприємству про затвердження переліку робочих місць виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників (карта умов праці) Позивачем не надано.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Управління зробити уточнений перерахунок пенсії є такою що не підлягає задоволенню в зв`язку з тим, що судом не може прийматись відповідне рішення, оскільки це є втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.

Заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.08.2018 року перебуває на обліку в Управлінні і отримує пенсію за віком призначену на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсію Позивачу обчислено з урахуванням страхового стажу 30 років 09 місяців 29дніі (в тому числі робота за списком № 2 на Одеському автоскладальному заводі 11 років 01 місяць 26 днів) та середньомісячної заробітної плати 11496,82 грн. (індивідуальний коефіцієнт - 2.13779), яка обчислена за період з 01.07.2000 по 28.02.2014 за даними персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей про застрахованих осіб.

Позивачем надані документи, а саме:

- копію паспорту НОМЕР_1 від 05.05.1997 р.;

- копію картки платника податків № НОМЕР_2 від 20.08.2018 р.;

- копію та оригінал трудової книжки НОМЕР_3 від 12.12.1983 р.;

- довідку № 4/286 від 20.08.2018 видану Доброславським районним військовим комісаріатом;

- копію диплому про навчання НОМЕР_4 від 25.07.1981;

- ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області по справі № 504/3497/13 від 16.11.2018;

- ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області по справі № 504/3497/13 від 02.08.2018;

- архівну довідку № 2822-Я-11.1 .-21 від 28.08.2018;

- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.09.2017 № 02-7/599 видану ДП « Одеський морський торговельний порт»;

- лист № 02-7/635 від 15.08.2017 виданий ДП « Одеський морський торговельний порт».

Як вбачається з листа Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 08.05.2019 № 140/Я-5/01, в розрахунок пільгового стажу не врахований період роботи в ПАТ "Одеське шахтоуправління з 26.12.1995 по 01.04.1998 в зв`язку з відсутністю атестації робочих місць по шахті Дофинівка Олександрівської дільниці та до пільгового стажу не врахований період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП Одеський морський торговельний порт (а.с. 15).

Не погоджуючись із зазначеними діями Відповідача, Позивач звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Так, зокрема статтею 113 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про пенсійне забезпечення, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах на пенсію за віком мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі цього Закону, також, відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. (далі - Порядок №637).

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено обов`язок надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового сажу лише в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Відповідно до пунктів 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, така атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Висновки суду.

Оцінюючи оскаржені дії суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Щодо незарахування до пільгового стажу період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП « Одеській морський торговельний порт».

Як зазначає Відповідач у відзиві на позов, відповідно до акту № 10378 зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей у довідці «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 27.09.2018 року, проведеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до пільгового стажу не враховано період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП «Одеський морський торговельний порт» за професіями газоелектрозварник, електрозварник, електрогазозварник, оскільки неможливо установити за якою професією Позивач працював: накази особового складу містять виправлення коректором, таким чином особова картка форми Т-2 не відповідає наказам по підприємству та записам в трудовій книжці, а заробітна плата за весь період нараховувалась за професією «газоелектрозварник», а тому відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права і зарахування до пільгового стажу період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП « Одеській морський торговельний порт».

Суд критично відноситься до такої думки, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.09.2017 № 02-7/599, виданою ДП «Одеський морський торговельний порт» зазначено, що ОСОБА_1 , з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП Одеський морський торговельний порт працював за професією газоелектрозварник, що передбачена розділом XXXIII Списку № 2, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 року № 36 підрозділ 33 код КП 7212.2 (а.с. 16).

Згідно з висновками Державної експертизи умов праці від 02.06.2000 року № 05/10-704, та від 27.05.2005 року № 05/10-513, наказу ДП «Одеський морський торговельний порт» від 08.08.2000 року № 338 «Про затвердження результатів атестації робочих місць з умов праці» така посада відповідає критеріям Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні, стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, розділу XXXIII «Загальні професії» (а.с. 17-18)

Також, за весь час праці на ДП «Одеський морський торговельний порт» Позивач отримував відповідні надбавки за шкідливі умови праці 4%, та підприємство робило відповідні нарахування що підтверджується актом перевірки № 10378 від 27.09.2018 та відомостями по спеціальному стажу за формою ОК-5 (а.с. 23-26).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП « Одеській морський торговельний порт».

Щодо неправомірної відмови у неврахуванні до пільгового стажу, період роботи в ПАТ Одеське шахтоуправління з 26.12.1995 по 01.04.1998 року.

Як вбачається із відзиву на позов, підставою такого висновку, слугувало те, що Позивачем будь-яких документів, які підтверджували результати атестації робочого місця за умовами праці, а саме копію наказу по підприємству про затвердження переліку робочих місць виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників (карта умов праці) не надано.

Суд не погоджується із зазначеною думкою, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з довідкою виданою Публічним акціонерним товариством "Одеське шахтоуправління (ЄДРПОУ 00291397) від 10.08.2017 № 33, про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зазначено, що з 26.12.1995 по 01.04.1998, ОСОБА_1 , працював повний робочій день під землею за професією машиніст електровоза, що передбачена Списком № 1, розділу І підрозділу І пункт 1.1с код КП 7241.2; 8311.2 (а.с. 29).

Згідно з висновками Державної експертизи умов праці від 18.09.2000 року № 05/10-1168, (та відповідного до наказу №72 від 20.09.2000), така посада відповідає критеріям Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні, стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, розділу XXXIII «Загальні професії», (а.с. 27-28, 30-31).

Крім того, суд вважає за можливе зазначити, що незважаючи на те, що відсутність записів у трудовій книжці Позивача щодо атестації робочого місця, у період з 26.12.1995 по 01.04.1998 року, зазначений період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки право працівника на пільгове пенсійне забезпечення не може бути обмежене через порушення адміністрацією підприємства порядку проведення атестації робочих місць.

Україна є правовою державою і в подібних випадках виступає гарантом у захисті соціальних прав громадянина. За змістом ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 23 Конституції України, кожна особа пенсійного віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її непроведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової' практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, (заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес Позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані в даному випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від ЗО жовтня 2014 року тощо). ЄСПЛ переконаний, що з огляду на зазначені вище положення статей 1,3,8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

Отже, дії Відповідача щодо не включення в розрахунок пільгового стажу період роботи в ПАТ "Одеське шахтоуправління з 26.12.1995 по 01.04.1998 та період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП Одеський морський торговельний порт є протиправними та такими, що порушують права Позивача на соціальній захист.

Що стосується позовної вимоги, в якій позивач просить зобов`язати Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, здійснити, ОСОБА_1 , уточнений перерахунок пенсії з 20.08.2018 року з включенням до пільгового стажу період роботи в Публічному акціонерному товаристві "Одеське шахтоуправління з 26.12.1995 по 01.04.1998 на пільгових умовах за Списку № 1, розділу І підрозділу І пункт 1.1а та період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в Державному підприємстві Одеський морський торговельний порт на пільгових умовах за Списком № 2 та виплатити недоплачену частину пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення пре призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд є органом який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто з наведеного вбачається, згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, відноситься виключно де компетенції Пенсійного фонду.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі також Рекомендація R (80)2) під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №815/3799/17, від 21 серпня 2018 року у справі №810/3393/17.

Окрім того, згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву Позивача про призначення пенсії за віком за Списком №2, з урахуванням встановлених судом обставин.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу, та не включати в розрахунок пільгового стажу період роботи в ПАТ "Одеське шахтоуправління з 26.12.1995 по 01.04.1998 та період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП Одеський морський торговельний порт» з тих самих підстав, оскільки відмова з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип належного урядування, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Європейський суд з прав людини висловив позицію у справі Щокін проти України (рішення від 14.10.2010), у якій дійшов висновку, що …перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Впродовж судового розгляду відповідач не довів суду та не надав доказів щодо правомірності рішення, яким не включено Позивачу в розрахунок пільгового стажу період роботи в ПАТ "Одеське шахтоуправління з 26.12.1995 по 01.04.1998 та період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП Одеський морський торговельний порт».

З огляду на викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 , належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95) задовольнити частково.

Зобов`язати Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 , до пільгового стажу за списком № 2 період роботи в ПАТ "Одеське шахтоуправління з 26.12.1995 по 01.04.1998 та період роботи з 29.06.1999 по 11.08.2006 в ДП Одеський морський торговельний порт»..

Зобов`язати Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, повторно розглянути заяву Позивача №174 від 07.12.2018 року про призначення пенсії за віком за Списком №2 з урахуванням встановлених судом обставин.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95, код ЄДРПОУ 40388751), судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.