Рішення

від 08.07.2019 по справі 640/18364/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2019 року

№640/18364/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1 , (далі - позивач), до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича (далі - відповідач), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа, Фонд) у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого 19.09.2014р. щодо перерахування грошових коштів в межах ПАТ "Банк Камбіо" з рахунку ТОВ " ПОЛІМЕРТЕХНОЛОГІЯ " № НОМЕР_2 на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 , № НОМЕР_3 в сумі 200000, 00 грн. з призначенням платежу "Переказ грошових коштів згідно договору позики №5 від 18.09.2014р. без ПДВ" відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також щодо застосування наслідків нікчемності правочину оформлене Актом від 15.05.2018р. Комісії з перевірки правочинів на предмет відповідності таких операцій рішенню Виконавчої дирекції Фонду № 111/17 від 13.07.2017 р.;

- зобов`язати відповідача надати до Фонду додаткову інформацію: зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а саме - відносно ОСОБА_1 , за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_3 у національній валюті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18364/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

В обґрунтування заявлених вимог представником позивача зазначено про протиправність рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО щодо віднесення правочину з перерахування коштів на рахунок позивача, відкритий у Публічному акціонерному товаристві БАНК КАМБІО , до нікчемних, та, як наслідок, обов`язок відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію та/або доповнення до переліку рахунків, за якими позивач має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах гарантованої суми.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК КАМБІО Северин Юрій Петрович 01.02.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що кошти, перераховані на рахунок позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРТЕХНОЛОГІЯ на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги/позики, з урахуванням чого Комісією з додаткової перевірки правочинів вкладників Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО віднесено вищевказаний правочин з перерахування коштів до нікчемних. Окрім того, стверджував про незаконність перерахування коштів на рахунок позивача, оскільки така операція була здійснена в порушення приписів постанови Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО . Крім цього, Уповноважена особа зазначив, що, оскільки правочин щодо перерахування грошових коштів на рахунок позивача є нікчемним в силу закону, станом на теперішній час рахунок та грошові кошти на рахунку позивача у ПАТ БАНК КАМБІО відсутні, позивач не є вкладником банку у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (Закону № 4452-VI), а тому він не підлягає включенню до переліку вкладників, які мають право на відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством БАНК КАМБІО 17.09.2014 укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_3 у національній валюті, за умовами якого банком відкрито клієнту поточний рахунок та здійснюється його касово-розрахункове обслуговування.

Згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за 19.09.2014 на рахунок позивача 19.09.2014 надійшли грошові кошти від ТОВ ПОЛІМЕРТЕХНОЛОГІЯ в сумі 200 000,00 гривень згідно з Договором позики від 18.09.2014 № 5.

Постановою Правління Національного банку України від 25.09.2014 № 603/БТ Публічне акціонерне товариство БАНК КАМБІО віднесено до категорії проблемних.

Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 № 782 Публічне акціонерне товариство БАНК КАМБІО віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2014 № 140 запроваджено тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві БАНК КАМБІО з 05.12.2014 по 04.03.2015 включно та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО .

Правлінням Національного банку України 27.02.2015 винесено постанову № 144 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО .

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення № 46 Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банк , згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.

Позивач зазначив, що після публікації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб оголошення про початок виплати вкладів вкладникам Банку він звернувся для отримання вкладу до відділення банку - агента, який здійснював виплату коштів, де позивачу повідомили про відсутність його ідентифікаційних даних та вкладу в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності від 14.06.2018 № 22/886, надісланим Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО Северином Ю.П. ТОВ ПОЛІМЕРТЕХНОЛОГІЯ , вбачається, що наказом Уповноваженої особи від 07.06.2018 № 81 затверджено акт від 06.06.2018 Комісії з додаткової перевірки правочинів на предмет відповідності таких операцій рішенню Виконавчої дирекції Фонду № 111/17 від 13.07.2017, яким визнано нікчемним правочин, вчинений 19.09.2014, щодо перерахування грошових коштів в межах ПАТ БАНК КАМБІО з рахунку ТОВ ПОЛІМЕРТЕХНОЛОГІЯ (код ЄДРПОУ 32693626) № НОМЕР_2 на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_3 в сумі 200 000,00 гривень з призначенням платежу Перерахування грошових коштів згідно з договором позики від 18.09.2014 № 5, без ПДВ . Застосування до правочину ознак нікчемності обумовлено нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а саме п. 7 ч. 3 ст. 38, та нормативними актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі Занд проти Австрії ). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи щодо нікчемності правочину, а також щодо застосування наслідків нікчемності правочину, оформлене Актом Комісії з додаткової перевірки правочинів на предмет відповідності таких операцій рішенню Виконавчої дирекції Фонду № 111/17 від 13.07.2017.

Повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються положеннями Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 вказаного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частинами першою, другою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, для чого Фонд зокрема, наділено функцією здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

На підставі частини п`ятої статті 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 вказаного Закону, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, установлених цим Законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку. Зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ), а не на підставі повідомлення уповноваженої особи або складання чи затвердження акту комісії з перевірки правочинів. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін в силу вимог закону. Повідомлення уповноваженої особи або акт комісії не є підставою для застосування таких наслідків. Такі повідомлення, акти є внутрішніми документами, прийнятим уповноваженими особами банку.

Відповідна правова позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 (справа № 910/12294/16), від 16.05.2018 (справа № 910/24198/16) та від 12.02.2019 (справа № 826/7711/16), які враховуються судами згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України.

Оскільки зазначені повідомлення та акт є внутрішніми документами банку, прийнятими уповноваженими на те посадовими особами банку, вони не створюють жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), будь-які права яких не можуть порушуватися унаслідок надіслання цього повідомлення або затвердження акта. Відтак права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа оскаржуваного документа унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання протиправним рішення Уповноваженої особи щодо нікчемності правочину, оформлене актом Комісії з перевірки правочинів, а тому позовні вимоги про його скасування також не можуть розглядатися в судах (в тому числі адміністративних).

Беручи до уваги викладені обставини, суд доходить висновку про неможливість розгляду в порядку адміністративного судочинства позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення уповноваженої особи про нікчемність правочину з перерахування коштів на рахунок позивача.

У зв`язку з цим наявні достатні правові підстави для закриття провадження у справі в частині зазначених позовних вимог.

Приймаючи рішення щодо суті решти позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI (в редакції від 11.07.2014) визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур`єр або Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 гривень), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

В постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року (справа № 826/13075/15) колегія суддів касаційної інстанції зауважила, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством БАНК КАМБІО 17.09.2014 укладено Договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку, на який 19.09.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРТЕХНОЛОГІЯ перераховано грошові кошти у сумі 200 000,00 гривень.

Кошти на банківський рахунок позивача у сумі 200 000,00 гривень зараховані 19.09.2014, тобто до запровадження тимчасової адміністрації (до 05.12.2014) та до віднесення банку до категорії проблемних (до 25.09.2014). Проте, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО за наслідками додаткової перевірки віднесено правочин з перерахування коштів на рахунок позивача до нікчемних.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону №4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу викладеного вбачається, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи норми частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Крім цього, суд зазначає, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.02.2018 у справі № 826/1476/15, від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною другою статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Відповідно до статті 2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Платіжні операції з перерахування коштів з рахунку однієї особи на рахунок іншої у розумінні статті 202 Цивільного кодексу правочинами не є.

Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не стільки вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України Про банки і банківську діяльність , Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національно банку України від 12 листопада 2013 року № 492, та договорами з клієнтами банку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Таким чином, як вбачається з викладених норм та матеріалів справи, позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, його вклад розміщено на рахунку в Публічному акціонерному товаристві БАНК КАМБІО до запровадження тимчасової адміністрації, а тому на позивача поширюється дія гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI.

Правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону № 4452-VI, Уповноваженою особою не наведено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а.

Вирішуючи справу по суті, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив ЄСПЛ в справі Золотас проти Греції стаття 1 Протоколу № 1, суд має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, №66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, №49429/99).

У справі Суханов та Ільченко проти України ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доход ить висновку про те, що вимога позивача щодо зобов`язання Уповноваженої особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК КАМБІО надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткові зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, стосовно позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що за обставин обґрунтованості заявлених позивачем вимог зобов`язального характеру про подання Уповноваженою особою до Фонду змін до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, та з урахуванням закриття провадження в адміністративній справі в частині іншої вимоги, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1409,60 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в частині у розмірі 704,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково;

2. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10) надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію: зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а саме - відносно ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_3 у національній валюті.

3. Провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо щодо нікчемності правочину, вчиненого 19.09.2014, щодо перерахування грошових коштів в межах ПАТ БАНК КАМБІО з рахунку ТОВ ПОЛІМЕРТЕХНОЛОГІЯ № НОМЕР_2 на рахунок фізичної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_3 в сумі 200 000,00 гривень з призначенням платежу Переказ грошових коштів згідно з договором позики № 5 від 18.09.2014, без ПДВ , а також щодо застосування наслідків нікчемності правочину, оформлене актом від 15.05.2018р. Комісії з перевірки правочинів на предмет відповідності таких операцій рішенню Виконавчої дирекції Фонду № 111/17 від 13.07.2017, закрити.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ЄДРПОУ 37993783; адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко