Рішення

від 11.07.2019 по справі 826/8345/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2019 року № 826/8345/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Дім Сервіс до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0025621201 від 17.06.2016 року-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Комфорт Дім Сервіс (02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, б.1/2, к. 184, код ЄДРПОУ 37515755) з позовом до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 39479227), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві № 0025621201 від 17.06.2016 року, яким застосовано штраф (штрафні фінансові санкції) у сумі 25783,33 грн за платежем ПДВ.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що перевірка проводилась за звітній період - травень 2016 року, проте штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних безпідставно визначені за період листопад-грудень 2015 року та березень-травень 2016 року. Вважає, що проведення камеральної перевірки та оформлення її результатів актом № 5514/26-51-12-01-09/37515755 від 16.06.2016 року є неправомірним, оскільки перевірку здійснено всупереч вимогам Податкового Кодексу України, які регулюють процедуру її проведення. Недотримання умов та порядку її проведення тягне за собою відсутність правових наслідків для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0025621201 від 17.06.2016 року.

Відповідач із доводами позовної заяви не погоджується, надав заперечення на позовну заяву, в яких вказав про те, що камеральна перевірка була проведена на підставах та у строки, визначені законодавством України, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 27 липня 2017 року відкрито провадження по справі.

В зв`язку із неявкою представників сторін в судове засідання 05 грудня 2017 року, суд ухвалив перейти в письмове провадження по справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України ), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 16.1 ст. 16 ПК України , платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України , податкова декларація подається за вибором платника податків , якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Процедура подання податкової звітності засобами електронного зв`язку в електронній формі до контролюючого органу регулюється Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 (далі - Інструкція №233 ), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011.

Відповідно до підпункту "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України , об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стаття 20 ПК України визначає права контролюючого органу, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.4 , 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України ).

У 2016 році, коли проводилась камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних, були чинними та діяли норми Податкового кодексу України , які передбачали наступне.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2017) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлений статтею 76 Податкового кодексу України .

Згідно пунктів 76.1., 76.2 . статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01.01.2017) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу .

Як вбачається із матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних Єдиного державного реєстру податкових накладних ТОВ Комфорт Дім Сервіс , за результатами якої складено акт № 5514/26-51-12-01-09/37515755 від 16.06.2016 року, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 року № 0025621201.

Згідно з актом перевірки встановлена несвоєчасна реєстрація податкових накладних за період листопад-грудень 2015 року та березень-травень 2016 року, чим порушені вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України та на підставі п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового Кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 10% - 25783,33 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою від 20.09.2016 року до ГУ ДФС у м. Києві. За результатами розгляду скарги було винесене рішення № 24265/10/26-15-10-03 від 17.11.2016 року про результати розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.06.2016 № 0025621201 ТОВ Комфорт Дім Сервіс , згідно з яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинну скаргу- без задоволення.

Позивач звернувся зі скаргою до ДФС України за вих. № 02/1202 від 02.12.2016р. Результати розгляду скарги суду не надані.

В позовній заяві зазначено, що позивач дізнався про те, що перевірка проводилась за період листопад-грудень 2015 року та березень-травень 2016 року лише із рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, хоча в акті перевірки від 16.06.2016 року зазначається період - травень 2016 .

Суд не погоджується із такими доводами позивача.

Аналіз акту перевірки від 16.06.2016 року свідчить про те, що в ньому взагалі не зазначений період, за який проводилась перевірка.

Навпаки, судом встановлено, що згідно даних таблиці № 1 акту перевірки дослідженню підлягали податкові накладні за 29.11.2015 року, 13.01.2016 року та накладні за березень-травень 2016 року.

Крім того, в розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних, доданого до податкового повідомлення-рішення № 0025621201 від 17.06.2016 року, також вказані податкові накладні за листопад, грудень 2015 року та березень -травень 2016.

Тому твердження позивача в цій частині є абсолютно необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

На думку позивача, висновки, зафіксовані в акті перевірки є незаконними, оскільки порушені строки проведення камеральної перевірки.

Дослідженими судом документами встановлено, що відповідно до п. 76.1. Податкового Кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до п. 200.10 Податкового Кодексу України, з урахування строків, визначених ст. 76.3 Податкового Кодексу України контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Вказаний пункт є складовою статті , включеної до розділу V Податок на додану вартість та визначає строки проведення розрахунків та визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету, а не граничні терміни реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних. Вказаний 30-денний строк на проведення перевірки не може бути застосований з огляду на те, що камеральна перевірка у таких випадках повинна проводитися з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового Кодексу України, адже кількість пропущених днів може перевищувати 61 день.

Крім того, п. 102.1 ст. 102 Податкового Кодексу України визначає, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була подана пізніше - за днем її фактичного подання.

Таким чином, твердження позивача про необхідність застосування строків, передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки дані строки застосовуються виключно для проведення камеральної перевірки окремої податкової декларації з податку на додану вартість і не застосовуються до перевірки інших вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, зокрема щодо вчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стосовно доводів позивача про незаконність проведення камеральної перевірки під час дії мораторію на проведення у 2015 та 2016 роках перевірок контролюючими органами підприємств, установ та організацій з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до п. 75.1.1 п. 75.1 Податкового Кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних систем електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних і даних систем електронного адміністрування реалізації пального.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки, відповідач вийшов за межі камеральної перевірки та перевірив правильність та повноту нарахування сум податкових зобов`язань.

Суд не погоджується з вказаними додами, оскільки в акті перевірки зазначено, що при перевірці були використані такі дані: АІС Податковий блок , податкові накладні за листопад-грудень 2015 року, березень-травень 2016 року, тобто виявлення порушення вимог п. п.200.1 Податкового Кодексу України відбулось шляхом аналізу Єдиного реєстру податкових накладних і не передбачає для цього проведення документальної перевірки.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що камеральна перевірка була проведена відповідачем незаконно, є необґрунтованими, оскільки сутність даного виду перевірки зводиться до перевірки інформації на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних і не має на меті проведення перевірки даних, відображених у таких деклараціях.

З аналізу вищезазначеного, суд погоджується із висновком податкового органу та не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2016 року, тому відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Згідно пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми статті 19 Конституції України зобов`язують органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

З положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78 , 139 , 143 , 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ТОВ Комфорт Дім Сервіс (02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, ?, к. 184, код ЄДРПОУ3715755) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293 , 295-297 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа