Рішення

від 24.06.2019 по справі 522/18094/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/18094/17

Провадження № 2/522/700/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О. П.,

при секретарі Соболевій О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН: НОМЕР_1 ) до Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту (м. Одеса, Ленінградська, 8, код ЄДРПОУ: 02546625) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м.Одеси із зазначеним позовом, який у ході судового розгляду був уточнений та остаточно просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту про звільнення № 54 від 31.08.2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання з водіння автомобіля Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про правцю України.

- поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання з водіння автомобіля Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту .

- стягнути з Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту (код ЄДРПОУ: 02546625, місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Ленінградська, 8) на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогул, а саме з 01.09.2017 року до моменту ухвалення рішення.

Представники сторін подали заяви про проведення судового засідання згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено , що 27.06.1988 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду слюсаря з ремонту автомобілів третього розряду Одеського автотранспортного підприємства № 15128.

16.05.1989 року звільнений відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з відходом до лав радянської армії.

05.06.1989 року позивач був прийнятий до кооперативу Дизайн-2000 на посаду слюсаря-водія та 29.08.1990 року звільнений був звільнений за власним бажанням.

01.09.1990 року позивач зарахований до Професійно-технічного училища на посаду водія.

01.03.2003 року ТТУ-27 реорганізовано у Вище професійне училище автомобільного транспорту.

01.09.2003 року позивача по переведенню прийнято на посаду майстра виробничого навчання з водіння у новоствореному підприємстві ВПУ АВ з ТТУ-27.

01.02.2006 року Вище професійне училище автомобільного транспорту було перейменовано у Державний професійно-технічний навчальний заклад Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту , яке 18.01.2011 року перейменовано в Державний навчальний заклад Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту .

31.08.2017 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (в зв`язку з скороченням штату чисельності), на підставі наказу № 54 від 31.08.2017 року.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України передбачена можливість розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату.

Згідно ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Разом з тим, в момент звільнення, позивачу не було надано наказу про зміну штатного розкладу, не надано доказів щодо змін в організації виробництва і праці, не запропоновано іншої роботи та не виплачено вихідну допомогу передбаченої ст. 44 КЗпП України, а копія наказу про звільнення разом з трудовою книжкою було вручено позивачу лише 04.09.2017 року.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5,7 ст.40 КЗУпП може бути проведено лише за попередньою згодою виробничого органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник і цей орган розглядає у пятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до ст. 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Ці вимоги законодавства керівництвом училища виконані не були.

На момент звільнення позивач був членом Первинної профспілкової організації Профспілкового комітету Одеського вищого професійного училища автомобільного транспорту та сплачував відповідні членські внески, однак його звільнення, у порушення вимог ст. 43 Кодексу законів про працю України, не погоджувалось з зазначеною профспілковою організацією, що підтверджується довідкою про ненадання в профком ОВПУ АТ подання про звільнення від 15.09.2017 року, реєстраційний № 9.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законних підстав або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді доведені та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивач про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, то суд вважає, що вони також підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як встановлено п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

За наявними документами, звільнення ОСОБА_1 відбулось 31.08.2017 року, тобто виплати здійснені у серпні не враховуються, оскільки середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. У липні позивач перебував у щорічній відпустці, тому липень також не враховується при визначенні середнього заробітку. Таким чином, сума середнього заробітку повинна розраховуватись виходячи із заробітку отриманого у травні-червні 2017 року.

Відповідно до даних отриманих з застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наданих Пенсійним фондом України (форма ОК-5) ОСОБА_1 отримав заробіток у травні 2017 року 3 642,29 грн., а в червні 2017 року 6 616,60 грн.

Відповідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Тобто, для розрахунку середнього заробітку необхідно розрахувати необхідно вирахувати середньоденну заробітну плату за кожен місяць який підлягає обчисленню окремо.

Як вже було вище зазначено позивач отримав заробіток у травні 2017 року 3 642,29 грн., а в червні 2017 року 6 616,60 грн. тобто 10 258,89 грн. за два місяці загалом (3 642,29 + 6 616,60 = 10 258,89 грн.) У травні 2017 року було 20 робочих днів, у червні 2017 було також 20 робочих днів, тобто кількість робочих днів за два місяці разом дорівнює 40.

Для визначення середньоденного заробітку необхідно заробітну плату отриману за два місяці розділити на загальну кількість робочих днів у двох місяцях, тобто 10 258,89 грн. : 40 = 256,47 грн. становить середньоденний заробіток.

Таким чином, для отримання визначення середньомісячного заробітку необхідно суму середньоденного заробітку помножити на кількість відпрацьованих днів у місяці. Як у травні 2017 року так і в червні 2017 року кількість робочих днів була рівною і становила 20 днів. Тому 256,47 х 20 = 5 129,40 грн. і отримуємо суму середнього заробітку

Відповідно середня заробітна плата позивача становить: 5 129,40 грн.

Станом на 24 червня 2019 року сума, яка підлягає стягненню визначається: 5 129,40 грн. (середній заробіток) х 21 (місяців затримки (вересень 2017 - травень 2019)) = 107 717,40 грн. + 3 847,05 грн. (256,47 грн. середньоденний заробіток помножений на 15 робочих днів які позивач відпрацював би у червні до моменту винесення рішення. 256,47 х 15 = 3 847,05 грн.) = 111 564,45 грн.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН: НОМЕР_1 ) до Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту (м. Одеса, Ленінградська, 8, код ЄДРПОУ: 02546625) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту про звільнення № 54 від 31.08.2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання з водіння автомобіля Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про правцю України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання з водіння Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту .

Стягнути з Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту (код ЄДРПОУ: 02546625, місцезнаходження: 65091, м. Одеса, вул. Ленінградська, 8) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН: НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогул, з 01.09.2017 року до 24 червня 2019 року у розмірі 111 564,45 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

24.06.19