Постанова

від 09.07.2019 по справі 280/1402/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/1402/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засідання Сколишеві О.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Крамар В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року в адміністративній справі №280/1402/19 (головуючий суддя першої інстанції - Конишева О.В.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 01.04.2019 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії уповноважених осіб відповідача щодо проведення 30.09.2018 року за адресою: м. АДРЕСА_1 , вул.Курортна, 23-б стосовно нього превентивного поліцейського заходу - застосування технічного приладу, що має функцію відеозапису;

- визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб відповідача щодо нездійснення належного зберігання відеозапису, отриманого під час здійснення превентивного поліцейського заходу 30.09.2018 року за адресою: м.Приморськ, вул.Курортна, 23-б відносно нього та зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме розмістити на своєму офіційному сайті повідомлення про ухвалене по даній справі судове рішення із публікацією тексту його резолютивної частини не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року закрито провадження у справі та роз`яснено позивачу, що такі правовідносини повинні розглядатися в порядку кримінального судочинства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, постановлена судом внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, а також необгрунтованою, без надання оцінки всім аргументам позивача.

Відповідач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2018 року, приблизно о 22 годині, посадовими особами Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі працівників Приморського відділення поліції Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, за телефонним викликом на лінію 102 (повідомлення зареєстровано у Журналі єдиного обліку за №3902), здійснено виїзд до будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності юридичній особі приватного права - ТОВ ВЕРУМ ВІЛЛА (код ЄДРПОУ 40934890).

Під час виїзду посадовими особами відповідача здійснено превентивні поліцейські заходи у вигляді опитування позивача та застосовано технічні прилади, що мають функції відеозапису (за допомогою цифрової нагрудної відеокамери Police Body Camera Multi-functional Docking Station Inpult: 5V-1 A, Output: 5V-1A 32 Gb).

Після здійснення превентивних поліцейських заходів, працівниками Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП України в області здійснено обробку відеозапису, який містив персональні данні позивача.

Разом з тим, під час обробки відеозапису відповідачем допущено неналежне зберігання відео з персональними даними позивача, внаслідок чого 05.10.2018 року у соціальній мережі Фейсбук у загальному доступі, сторонньою особою викладено відео, отримане працівниками поліції під час виконання своїх службових функцій та здійснення превентивних поліцейських заходів 30.09.2018 року відносно позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач не погодився з діями уповноважених осіб відповідача щодо проведення стосовно нього превентивного поліцейського заходу - застосування технічного приладу, що має функцію відеозапису, та звернувся до суду з вказаним вище позовом.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що вирішення даного спору віднесене до компетенції суду першої інстанції, визначеного в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, і даний спір повинен вирішуватися за правилами кримінального судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В той же час, за приписами статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною першою статті 303 Кримінального процесуального кодексу України визначено виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.

Разом з тим, частиною другою цієї статті визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури.

Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2018 року, приблизно о 22 годині працівниками Приморського відділення поліції Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області, за телефонним викликом на лінію 102 (повідомлення зареєстровано у Журналі єдиного обліку за №3902), здійснено виїзд до будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності юридичній особі приватного права - ТОВ ВЕРУМ ВІЛЛА .

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що телефонних викликів у вказаний день та час було три, всі виклики стосувались події, що відбулась по вул.Курортній. Один з викликів був зроблений саме позивачем ОСОБА_2 , який повідомив, що за адресою: будинок АДРЕСА_1 , чоловік у стані сп`яніння б`ється головою о паркан. За вказаною адресою і було зроблено виїзд наряду сектору реагування патрульної поліції та на місті опитано ОСОБА_2 щодо вказаної події. Опитування проводилось із застосуванням цифрової нагрудної відеокамери.

Представник позивача в судовому засіданні вказані обставини підтвердив, проте зазначив, що опитування проводилось без повідомлення позивача про відеофіксацію та без будь-якої постанови слідчого або прокурора, поза межами кримінальних проваджень, які було відкрито пізніше.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України Про Національну поліцію завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Діяльність Національної поліції не обмежується лише нормами Кримінального процесуального законодавства.

Згідно із статтею 3 Закону України Про Національну поліцію у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України Про Національну поліцію складі поліції функціонують:

1) кримінальна поліція;

2) патрульна поліція;

3) органи досудового розслідування;

4) поліція охорони;

5) спеціальна поліція;

6) поліція особливого призначення.

В даному випадку виїзд на місце здійснював сектор реагування патрульної поліції - підрозділ патрульної поліції, який відповідно до Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах НП України, затвердженої наказом МВС України від 16.0-2.2018 року №11, цілодобово забезпечує оперативне реагування на повідомлення про правопорушення або події, у межах компетенції здійснює їх розгляд, а також комплекс превентивних заходів шляхом патрулювання території обслуговування, виявлення та припинення правопорушень, застосування визначених законодавством поліцейських та інших заходів.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що наряд сектору реагування патрульної поліції, здійснюючи 30.09.2018 року виїзд за адресою: будинок АДРЕСА_1 , та опитання із застосуванням цифрової нагрудної відеокамери ОСОБА_2 щодо повідомленої ним події, здійснював правоохоронну діяльність, що не є публічно-владними повноваженнями у розумінні КАС України.

01.10.2018 року слідчим відділенням Приморського ВП ГУНП за заявою ОСОБА_3 до ЄРДР за № 12018080340000549 внесено відомості за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 Кримінального кодексу України та за №12018080340000551 за ч.1 ст.350 Кримінального кодексу України, № 12018080340000552 за ч.2 ст.350 Кримінального кодексу України.

02.10.2018 року прокурором Запорізької області Романовим В.П. складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.ч. 1 та 2 ст. 350 КК України.

Таким чином, на момент розповсюдження інформації в мережі інтернет, а саме 05.10.2018 року, вже було зареєстроване кримінальне провадження, в якому позивач є особою, якій повідомлено про підозру.

За таких обставин будь-які дії, вчинені посадовими особами відповідача як 20.09.2019 року так і 05.10.2018 року відносно позивача, не мають ознак публічно-владних управлінських дій, а тому оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.

Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року в адміністративній справі №280/1402/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року в адміністративній справі №280/1402/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 липня 2019 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак