Рішення

від 11.07.2019 по справі 904/2312/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2019м. ДніпроСправа № 904/2312/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСКОМ ПЛЮС", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро

про стягнення 242 602,90 грн., з яких: інфляційні втрати у сумі 199 757,05 грн., 3 % річних у сумі 42 845,85 грн.

Представники: справу розглянуто без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСКОМ ПЛЮС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач), про стягнення 242 602,90 грн., з яких: інфляційні втрати у сумі 199 757,05 грн., 3 % річних у сумі 42 845,85 грн.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення доводів позовної заяви.

Між Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група "Лінія Безпеки" (постачальник) укладені наступні договори поставки:

- № 13035т від 11.03.2013;

- № 13039 від 27.03.2013;

- № 13040т від 12.03.2013.

01.07.2017 між Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група "Лінія Безпеки" (постачальник) складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2014.

В подальшому, 09.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група "Лінія Безпеки" (цедент) та Приватним підприємством "Київантікор" (цесіонарій) укладені наступні договори цесії :

- № 3/2014 , відповідно до пунктів 1.1., 1.2 якого цедент уступає, а цесіонарій набуває права вимоги виконання зобов`язання боржника - Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" перед цедентом з оплати товару за договором поставки № 13039 на загальну суму 26 349,00 грн.;

- № 4/2014 , відповідно до пунктів 1.1., 1.2, якого цедент уступає, а цесіонарій набуває права вимоги виконання зобов`язання боржника перед центом з оплати товару за договором поставки № 13040т на загальну суму 597 780,00 грн.;

- № 5/2014 , відповідно до пунктів 1.1., 1.2, якого цедент уступає, а цесіонарій набуває права вимоги виконання зобов`язання боржника перед центом з оплати товару за договором поставки № 13035 на загальну суму 1 512 310,57 грн.

26.12.2016 між Приватним підприємством "Київантікор" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСКОМ ПЛЮС" (новий кредитор, позивач) укладений договір про відступлення права вимоги № 291216/1, зокрема за договорами поставки № 13035т від 11.03.2013, № 13039 від 27.03.2013 та № 13040т від 12.03.2013.

Набувши право вимоги за договорами поставки № 13035т від 11.03.2013, № 13039 від 27.03.2013 та № 13040т від 12.03.2013 новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСКОМ ПЛЮС" звернувся із позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, рішенням якого 27.11.2018 у справі № 904/6726/17 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму 2 136 439,57 грн. основного боргу, 321 429,12 грн. річних (за загальний період прострочення з 05.07.2013 по 05.09.2018), 2 650 969,00 грн. інфляції грошових коштів (за загальний період з липня 2013 по червень 2018), 76 632,57 грн. судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі № 904/6726/18 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2019, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 904/6726/17 залишено без змін.

08.05.2019 відповідачем сплачено заборгованість за рішенням суду по справі № 904/6726/17 у розмірі 5 185 470,26 грн. , що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі № 904/6726/17 виконано Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" лише 08.05.2019.

У зв`язку з тим, що відповідач у період з 06.09.2018 по 07.05.2019 користувався присудженими за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі № 904/6726/17 коштами у загальному розмірі 5 185 470,26 грн. позивач вважає, що відповідач має відшкодувати йому інфляційні втрати у сумі 199 757,05 грн. (за період з серпня 2018 - по лютий 2019) та 3 % річних у сумі 42 845,85 грн. (за період з 06.09.2018 по 07.05.2019).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019 справу № 904/2312/19 передано судді Петренко Наталії Едуардівни.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 06.07.2019.

25.06.2019 від представника відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо інфляційних витрат в розмірі 46 574,38 грн.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач звертає увагу на те, що наведений у позові розрахунок інфляційних витрат складений з недостовірною інформацією. Сукупний індекс інфляції за період з серпня 2018 - по лютий 2019 складає 107,17, замість 109,35. Згідно перерахунку відповідачем інфляційні збитки за період з серпня 2018 - по лютий 2019 складають 153 182,67 грн.

Позивачу роз`яснено право на надання відповіді на відзив протягом трьох днів від дати отримання відзиву.

Відтак, господарський суд констатує, що позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

11.07.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі № 904/6726/18 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму 2 136 439,57 грн. основного боргу, 321 429,12 грн. річних (за загальний період прострочення з 05.07.2013 по 05.09.2018), 2 650 969,00 грн. інфляції грошових коштів (за загальний період з липня 2013 по червень 2018), 76 632,57 грн. судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі № 904/6726/18 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2019, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 904/6726/17 залишено без змін.

08.05.2019 відповідачем виконано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі № 904/6726/18 та сплачено на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 5 185 470,26 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою (арк. справи 58).

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України 242 602,90 грн., з яких: інфляційні втрати у сумі 199 757,05 грн. (за період з ссерпня 2018 по лютий 2019) та 3 % річних у сумі 42 845,85 грн. (за період з 06.09.2018 по 07.05.2019).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За правилами статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 600-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

В силу вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно ч.ч. 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд констатує, що статтею 625 Цивільного кодексу України, регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Постановлене судом рішення про стягнення основної заборгованості та матеріальних втрат (інфляційних втрат та 3% річних) лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Після винесення вказаного рішення нараховані матеріальні втрати не змінюють свою правову природу та не включаються до суми основного боргу.

Отже, положення ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних надають право застосовувати їх лише до суми грошового зобов`язання - основного боргу. Вказаною нормою не надається право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних знову ж таки на інфляційні втрати та 3 % річних, зокрема, на вже стягнуті рішенням суду, оскільки правова природа інфляційної складової боргу та 3 % річних є похідною від основного зобов`язання.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 199 757,05 грн. (за період з серпня 2018 - по лютий 2019) та 3 % річних у розмірі 42 845,85 грн. (за період з 06.09.2018 - по 07.05.2019).

Відповідач контррозрахунку на суму 3 % річних не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок 3 % річних, визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно нарахувань інфляційних втрат відповідач у відзиві на позов заперечує проти їх нарахувань, в наведеному контррозрахунку відповідач зазначив, що сума інфляційних втрат складає 153 182,67 грн. (за період з серпня 2018 - по лютий 2019).

Враховуючи встановлене, господарський суд здійснивши власний розрахунок суми інфляційних втрат за період з серпня 2018 по лютий 2019 (за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"), визначив до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 160 616,86 грн.

Отже, враховуючи норми чинного законодавства України, та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 203462,71 грн., з яких: інфляційні втрати у сумі 160 616,86 грн. та 3 % річних у сумі 42 845,85 грн., в решті слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСКОМ ПЛЮС" (51931, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, проспект Аношкіна, будинок 16 А, квартира 28; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41044201) до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00659101) про стягнення 242 602,90 грн., з яких: інфляційні втрати у сумі 199 757,05 грн., 3 % річних у сумі 42 845,85 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСКОМ ПЛЮС" (51931, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, проспект Аношкіна, будинок 16 А, квартира 28; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41044201) інфляційні втрати у сумі 160 616,86 грн. (сто шістдесят тисяч шістсот шістнадцять грн. 86 коп.), 3 % річних у сумі 42 845,85 грн. (сорок дві тисячі вісімсот сорок п`ять грн. 85 коп.), витрати по сплаті судового збору в сумі грн. 3051,94 грн. (три тисячі п`ятдесят одна грн. 94 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСКОМ ПЛЮС" (51931, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, проспект Аношкіна, будинок 16 А, квартира 28; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41044201).

Боржник: Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00659101).

Повний текст рішення складено - 11.07.2019.

Суддя Н.Е. Петренко