Рішення

від 01.07.2019 по справі 907/224/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.07.2019 м. Ужгород Справа № 907/224/19

Суддя господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірньої компанії Газ України НАК Нафтогаз України , м. Київ

до комунального підприємства Виноградівтеплокомуненерго , м.Виноградів

про стягнення 83428,63 грн.

представники:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

Позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про стягнення зазначеної суми 83428,63 грн., що складається із сум інфляційних нарахувань - 67261,80 грн. та 3 % річних - 161661,83 грн. за прострочення виконання договірних зобов`язань, основний борг за якими (202739,11 грн.) стягнуто рішенням суду від 11.07.13 у справі № 907/577/13, однак такий відповідачем не сплачений у повному обсязі і станом на час подання даного позову залишок заборгованості становить 178781,71 грн.

Ухвалою суду від 06.05.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання було призначено на 03.06.19, яке відповідною ухвалою суду було відкладено на 01.07.19 для надання повторно можливості відповідачеві подати суду письмові обґрунтовані пояснення власної позиції по суті спірних відносин.

У дане судове засідання сторони не направили своїх уповноважених представників, явка яких не була судом визнана обов`язковою.

При цьому позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено наявними у матеріалах справи.

Відповідач не надав письмового відзиву на позов та не забезпечив участі уповноваженого представника у засіданні суду. Кореспонденція суду з ухвалами від 06.05.19 та від 03.06.19, які були надіслані відповідачеві за адресою вказаною у позовній заяві - АДРЕСА_1 , - та яка є його офіційною адресою як юридичної особи за відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті без вручення адресату із зазначенням установою зв`язку причин - "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення ". Відповідно до правової позиції наведеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1), якщо ухвала у справі надіслана за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернута підприємством зв`язку або повернута з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, оскільки вважається, що відповідач належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом прийняти участь у засіданні суду, подати відзив на позов, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 907/577/13 від 11.07.13 задоволено позовні вимоги дочірньої компанії Газ України НАК Нафтогаз України , м. Київ до комунального підприємства Виноградівтеплокомуненерго , м. Виноградів про стягнення заборгованості за договором № 06/10-2485БО від 20.12.10 у розмірі 246519,07грн.

Вказаним рішенням присуджено до стягнення з комунального підприємства Виноградівтеплокомуненерго на користь дочірньої компанії Газ України НАК Нафтогаз України , м. Київ 246519,07 грн. (в тому числі: 202739,11 грн. - основний борг, 21260,19 грн. - пеня, 8041,03 грн. - інфляційні втрати та сума 14478,74грн. - 3 % річних) та 4933,00 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 29.07.13, на його примусове виконання 14.08.13 виданий наказ.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведених приписів процесуального закону обставини щодо виконання господарських зобов`язань сторін за договором № 06/10-2485БО від 20.12.10, обставин виникнення та наявності боргу відповідача перед позивачем на суму 202739,11 грн., встановленні рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 907/577/13 від 11.07.2013р., не підлягають доказуванню у цій справі.

Як зазначає позивач, відповідачем основний борг було погашено лише частково, а саме, на суму 23957,40 грн., з курахуванням чого, залишок заборгованості за договором № 06/10-2485БО від 20.12.10 останнього перед позивачем у період з 1.04.16 по 30.04.17 становив суму 180856,78 грн., з 1.05.17 по 31.08.17 - 180720,41 грн., з 1.09.17 по 31.03.19 - 178781,71 грн.

Відповідач наведене не спростував у ході судового розгляду справи.

Приписами ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події; у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За наведених обставин справи, оскільки за даними позивача встановлено прострочення виконання договірних зобов`язань в частині присудженого (рішення суду від 11.07.13 у справі № 907/577/13) до сплати основного боргу за період з 1.04.16 по 31.03.19, наведене не спростовано відповідачем, правомірними та такими, що підлягають задоволенню судом, є вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних відповідно на суми 67261,80 грн. та 161661,83 грн.

При цьому, суд виходить з того, що питання стягнення інфляційних нарахувань і відсотків річних після прийняття судового рішення, що є предметом даного судового розгляду, регламентується Цивільним кодексом України.

Так, за приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, відповідно до ст. 625 ЦК України не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати - судовий збір сплачений позивачем при поданні позову на суму 1921,00 грн. - належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з комунального підприємства Виноградівтеплокомуненерго (90300, Закарпатська область , м. Виноградів , вул. Вакарова, 18, код ЄДРПОУ 33689364) на користь дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 31301827) суму 83428,63 (вісімдесят три тисячі чотиристо двадцять вісім грн. 63 коп.), що включає суми інфляційних нарахувань та 3 % річних, та у відшкодування судових витрат - суму 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 10.07.19

Суддя Ушак І.Г.