Рішення

від 09.07.2019 по справі 916/1302/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1302/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я. О., розглянувши справу № 916/1302/19

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН» (вул. Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002, код - 14291113; поштова: вул. Фалєєвська, 9-Б, м. Миколаїв, 54030)

Відповідач : Акціонерне товариство „Українська залізниця» , в особі регіональної філії „Одеська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код - 40081200)

про стягнення 10243,73 грн.

на підставі відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу

Представники сторін:

від позивача: Лисогор А.Б. - довіреність;

від відповідача: Романенко Н.М. - довіреність;

СУТЬ СПОРУ : 13.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства „Українська залізниця» , в особі регіональної філії „Одеська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 10243,73 грн. у якості відшкодування збитків завданих нестачею вугілля.

14.05.2019 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

03.06.2019 року суд отримав відзив на позов, яким Відповідач просить суд в задоволені позову відмовити.

04.06.2019 року суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні.

14.06.2019 року Позивач надав суду відповідь на відзив, яким підтримав свої позовні вимоги та висловив незгоду із правовою позицією Відповідача.

Під час розгляду справи представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019року Акціонерним товариством „Українська залізниця» (Відповідач по справі) у вагоні № 95377867 здійснювалось перевезення вантажу (пшениця насипом), вантажовідправником та вантажоодержувачем якого був Позивач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН , що підтверджується копією залізничної накладної № 48151773 від 02.02.2019.

07.02.2019р. за наслідками комісійного зважування вагона №95377867 було складено комерційний акт №415207/10 форми ГУ-22, в якому зазначено, що на 2-му розвантажувальному люці наявна заробка поліетиленом довжиною 300 мм, шириною 20 мм та з другого боку довжиною 300 мм, шириною 10 мм. При знятті ЗПП відправника з розвантажувальних люків та при закритті завантажувальних люків, над 2-м розвантажувальним люком від сходів зі сторони штурвала мається поглиблення довжиною 2000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 500 мм.

Представником вантажоодержувача Верлатовим ОСОБА_1 зазначений акт був підписаний із зауваженням, а саме: вагон прибув технічно несправний: у середньому розвантажувальному люці виявлено зазор довжиною 40 см, в якому затиснуті поліетиленовий пакет та поліпропіленовий мішок, люк закритий нещільно, наявні ознаки течії вантажу, що підтверджується телефонограмою начальнику станції №07/35 від 07.02.2019 о 02:50 .

Позов ґрунтується на тому, що після переважування вантажу (нетто) у вищевказаному вагоні №95377867 було встановлено нестачу вантажу у розмірі 1 750 кг.

Тому, посилаючись на довідку від 06.05.2019 № 6997/3-19/27 та п. 7 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 та п. 27 Правил видачі вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, позивач просить суд стягнути розраховані ним 10243,73грн. в якості відшкодування збитків завданих нестачею вантажу.

Відповідач не погоджуючись з позовом зазначив у відповіді на позовну заяву, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки завантаження вагону здійснювалось без участі представника залізниці відсутня вина відповідача у нестачі вантажу, вагон прибув на станцію розвантаження у технічно справному стані, а заробка розвантажувального люка поліетиленом свідчить про „комерційну несправність» вагону. Відповідач стверджує, що несача вантажу сталася внаслідок обставин, які залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

Позивач надав суду відповідь на відзив якою не погодився з позицією Відповідача та просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного .

Частиною 1 статті 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 924 ЦК України - перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Як встановлено частиною 2 статті 908 ЦК України - загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідачем не оспорюється факт нестачі вантажу у розмірі 1 750 кг і така нестача підтверджується копією акту переважування вагому від 07.02.2019р. Однак, відповідач зазначає, що вагон з виявленою нестачею прибув на станцію призначення в технічно справному стані.

Згідно п. а ст. 111 Статуту залізниць України, на який посилається відповідач у своїх запереченнях на позов, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Між тим, зазначення у комерційному акті №415207/10 форми ГУ-22 від 07.02.2019р. відомостей про заробку поліетиленом 2-го розвантажувального люку с одної сторони довжиною 300мм та шириною 20мм і з другої сторони довжиною 300мм та шириною 10мм, а також, про існування саме на цим 2-м люком поглиблення довжиною 200мм, шириною 1000мм та глибиною 500 - свідчить саме про наявність несправності вагону у вигляді щілин вищевказаних розмірів у цьому люкі. Наслідком такої несправності стало витікання вантажу (пшениці) і вона була усунута шляхом заробки зазначених щілин поліетиленом.

При цьому, як зазначено у п. 20 залізничної накладної таких ушкоджень (щілин) під час відправлення вагону не було.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу.

Відповідно до п, 11 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 при передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов`язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах.

Жодних зауважень щодо технічного стану з боку перевізника під час прийняття завантаженого вагону до перевезення не було, докази зворотного відсутні та Відповідачем до відзиву не надані.

Вказане свідчить про вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу, під час його перевезення, як це передбачено вимогами чинного законодавства, а відповідний вагон на станції відправлення був у технічно справному стані.

Крім того, друга частина п. а ст. 111 Статуту залізниць України, на яку посилається відповідач, взагалі не може бути застосована до правовідносин, що склались у даній справі, оскільки вона передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку, якщо вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому склади

Відповідно до ст. 32 Статуту залізниць України перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Пунктом 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 передбачено, що у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.

Зерновий вантаж, що перевозився по залізничній за накладній № № 48151773 від 02.02.2019р., не внесено до додатку зазначених правил, а отже перевезення у вагонах відкритого типу не допускається.

Більше того, як зазначено у відомості вагонів за спірною накладною - рід вагону - ЗРВ (зерновоз).

Відтак, вагон у якому було виявлено нестачу вантажу не відноситься до відкритого рухомого складу, а отже, звільнення Відповідача від відповідальності за нестачу вантажу на підставі відповідних положень ст. 111 Статуту залізниць України у даному випадку не можливе.

Суд не приймає до уваги заперечень відповідача про „комерційну несправність» вагону в якому перевозилось зерно, оскільки відповідачем не надано нормативно-правового акту у сфері залізничних перевезень з визначенням терміну комерційна несправність і що така несправність вагону - не є ідентична „технічній несправності вагону» .

Суд критично ставиться до, наданого Відповідачем, акту про технічний стан вагона №9 від 07.02.2019р., оскільки він протирічить відомостям, викладеним у Комерційному акті №415207/10 форми ГУ-22 та не спростовує обставин виникнення на 2-м розвантажувальним люком поглиблень довжиною 200мм, шириною 1000мм та глибиною 500 та того, яку технічну несправність було зароблено поліетиленом? Відповідь не останнє питання існує в зауваженнях представника вантажоодержувача ОСОБА_2 , викладених у вищевказаному Комерційному акті, про технічну несправність вагону у вигляді зазору завдовжки 40см у середньому розвантажувальному люці „в якому затиснуті поліетиленовий пакет та поліпропіленовий мішок, люк закритий нещільно...»

Вказані в Комерційному акті зауваження суд вважає слушними, оскільки існування саме такої технічної несправності вагону логічно обґрунтовує виникнення над другим розвантажувальним люком відповідного поглиблення вищевказаних розмірів.

Крім того, складання відповідачем Акту №9 про технічний стан вагона від 07.02.2019р. скісно підтверджує технічну несправність вагону, оскільки пунктом 15 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №335 та зареєстрованих в Мінюсті України 08.07.2002 №567/6855, встановлено, що акт про технічний стан вагону складається у разі витікання , псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагону , а складання такого акту щодо технічно справного вагону - вимогами вищевказаних Правил взагалі не передбачено.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Таким чином, чинне законодавство України не встановлює певного (допустимого) виду письмових доказів, за допомогою яких може підтверджуватись вартість вантажу при його перевезенні залізницею, а ст. 115 Статуту залізниць України встановлює лише вимоги до такого роду документів, а саме: документ повинен бути складений відправником, підтверджувати кількість та вартість відправленого вантажу.

Як зазначено у п. 2.7 роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею , вартість вантажу визначається, серед іншого, на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Отже, з урахуванням викладеного, дійсна вартість вантажу може встановлюватись на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Згідно з довідкою від 06.05.2019 № 6997/3-19/27, виданою вантажовідправником ТОВ СП НІБУЛОН (зазначений у п. 1 залізничної накладної № 48151773 від 02.02.2019), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95377867 складає 7 300 (сім тисяч триста) грн. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів.

Відповідно до п. 7. Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, розрахунок суми претензії про недостачу вантажу складається з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні, якщо вона встановлена даного вантажу, та граничного розходження визначення маси вантажу.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 рову № 644, визначено, що сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто для пшениці (інші вантажі) становить 0,5%. Норма недостачі (природної втрати) для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки визначаються від маси нетто.

(1 750 кг * 69 350 кг/100% * 0,5%) * 7,300 тис. грн. = 10 243,73 грн.

Таким чином, загальна вартість нестачі згідно з наведеним розрахунком у вагоні №95377867 становить 10 243 (десять тисяч двісті сорок три) грн. 73 коп.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з покладанням на відповідача витрат по судовому збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Одеська залізниця АТ „Українська Залізниця» (65012, м.Одеса, вул..Пантелеймонівська, 198, код 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства НІБУЛОН (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) 10243 гривні 73 коп. збитків, завданих нестачею вантажу та 1921 гривню судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Повне рішення складено 11 липня 2019 р.

Суддя О.А. Демешин