Рішення

від 09.07.2019 по справі 917/632/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.19 Справа № 917/632/19

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз", 37500, м.Лубни, вул. Л. Толстого, 87, ідент. код 39581002

до Березотіцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лубенської районної ради Полтавської області, 37535, Полтавська обл., Лубенський р-н, с.Березоточа, вул. Покровська, 106-А, ідент. код 23547161

про стягнення 26 941,78 грн.

Суддя Іванко Л.А.

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст.247 ГПК України.

Розглядається позовна заява про стягнення з Березотіцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лубенської районної ради Полтавської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" 26 941,78 грн. заборгованості за договором постачання природного газу №111-ЛБ від 02.02.2018 року, з яких: 23189,41 грн. пені, 1992,42 грн. 3% річних, 1759,95 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу природній газ на умовах, визначених договором, укладеним між сторонами, а відповідач за поставлений природній газ своєчасно не розрахувався; у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання по договору позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні.

У відзиві (вх. № 4903 від 14.05.2019 р.) відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності, встановленого ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, в частині заявлених вимог щодо стягнення пені.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі; справу ухвалено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач не скористався передбаченим ст. 166 ГПК України правом надання відповіді на відзив.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

02.02.2018 року сторони уклали договір постачання природного газу №111-ЛБ (далі - Договір).

Згідно з п. 2.1 Договору, позивач (Постачальник) зобов`язується на умовах, визначених Договором, постачати відповідачу (Споживачу) необхідні (що визначені в Додатку 1 до Договору) та підтверджені у відповідний період постачання обсяги природного газу, а відповідач (Споживач) зобов`язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно п. 5.7 Договору, розрахунковим періодом є відповідний газовий місяць.

Відповідно до п. 5.9 Договору, остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Договір набуває чинності з 02.02.2018 року та діє в частині постачання природного газу з 01.01.2018 року до 31.12.2018 року (п. 14.1 Договору).

З доданих до позовної заяви копій Актів приймання - передачі природного газу вбачається, що позивач умови Договору виконав належним чином та поставив відповідачу природний газ в період січня-грудня 2018 року, що підтверджується :

- Актом приймання - передачі природного газу №134 від 31.01.2018 року на суму 732,56 грн.;

- Актом приймання - передачі природного газу №255 від 28.02.2018 року на суму 63684,66 грн.;

- Актом приймання - передачі природного газу №499 від 31.03.2018 року на суму 66952,10 грн.;

- Актом приймання - передачі природного газу №665 від 30.04.2018 року на суму 5600,86 грн.;

- Актом приймання - передачі природного газу №1106 від 30.11.2018 року на суму 67953,32 грн.;

- Актом приймання - передачі природного газу №1306 від 31.12.2018 року на суму 101271,80 грн.

За розрахунком позивача, відповідач здійснив оплату отриманого природного газу в повному обсязі.

За прострочення виконання зобов`язання відповідач заявив до стягнення з відповідача 23189,41 грн. пені, 1992,42 грн. 3% річних та1759,95 грн. інфляційних втрат (розрахунок додається).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати переданого газу.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, вартість спожитого відповідачем природного газу в січні 2018 р. склала 732,56 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період; строк оплати по зобов`язанням січня 2018 року наступив 09.02.2018 року, оплата здійснена відповідачем за рахунок передплати 22.12.2017 року в сумі 3217,36 грн.

Вартість спожитого відповідачем природного газу у лютому 2018 р. склала 63684,66грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період; строк оплати по зобов`язанням січня 2018 року наступив 09.03.2018 року, оплата здійснена відповідачем за рахунок передплати 22.12.2017 року в сумі 2484,79 грн., 07.02.2018 року в сумі 732,56 грн., 27.02.2018 року в сумі 38811,32 грн., 26.06.2018 року в сумі 10565,00 грн., 05.07.2018 року в сумі 11090,99 грн.

Вартість спожитого відповідачем природного газу у березні 2018 р. склала 66952,10 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період; строк оплати по зобов`язанням березня 2018 року наступив 09.04.2018 року, оплата здійснена відповідачем 05.07.2018 року в сумі 589,01 грн., 09.08.2018 року в сумі 1919,83 грн., 29.08.2018 року в сумі 8309,00 грн., 12.10.2018 року в сумі 56134,26 грн.

Вартість спожитого відповідачем природного газу у квітні 2018 р. склала 5600,86 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період; строк оплати по зобов`язанням квітня 2018 року наступив 09.05.2018 року, оплата здійснена відповідачем 12.10.2018 року в сумі 5600,86 грн.

Вартість спожитого відповідачем природного газу у листопаді 2018 р. склала 67953,32 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період; строк оплати по зобов`язанням листопада 2018 року наступив 09.12.2018 року, оплата здійснена відповідачем 07.02.2019 року в сумі 40400,00 грн., 21.02.2019 року в сумі 27553,32 грн.

Вартість спожитого відповідачем природного газу у грудні 2018 р. склала 101271,80грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період; строк оплати по зобов`язанням грудня 2018 року наступив 09.01.2019 року, оплата здійснена відповідачем 21.02.2019 року в сумі 53683,23 грн., 04.03.2019 року в сумі 47589,58 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості газу, у порядку, визначеному цим Договором, Споживач зобов`язаний сплатити на користь Постачальника крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 23189,41 грн. пені за період з 10.02.2018 року по 04.03.2019 року.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов на пропущення позивачем строку позовної давності, передбаченої ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення пені, суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В п. 13.7 Договору сторони домовились, що строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості та пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних за Договором та стягненню штрафних (фінансових) санкцій, відшкодування збитків, встановлюються тривалістю у 3 (три) роки .

З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення пені.

Здійснивши перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд встановив, що вимоги в цій частині обґрунтовано заявлені та підлягають задоволенню в повному розмірі.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач заявив до стягнення 1992,42 грн. 3% річних та 1759,95 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та втрат від інфляції суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню в повному розмірі.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

За ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 1921,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 1153 від 17.04.2019 року.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 236 - 241, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Березотіцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лубенської районної ради Полтавської області (37535, Полтавська обл., Лубенський р-н, с.Березоточа, вул. Покровська, 106-А, ідент. код 23547161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (37500, м.Лубни, вул. Л. Толстого, 87, ідент. код 39581002 ) 23189,41 грн. пені, 1992,42 грн. 3% річних, 1759,95 грн. інфляційних втрат та 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Іванко Л.А.