Рішення

від 02.07.2019 по справі 922/867/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/867/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, м. Ізюм треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Довгеньківська сільська рада Ізюмського району Харківської області; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; Головне управління Держгеокадастру у Харківській області до Сільськогосподарського приватного підприємства "Терра", с. Забавне про припинення договору за участю представників учасників справи:

позивача - Івченко М.А.

відповідача - ОСОБА_5

третіх осіб - ОСОБА_6 К. ОСОБА_7 (ГУ Держгеокадастру); Остапенко В.І., Карамушко В. ОСОБА_8 .,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Сільськогосподарського приватного підприємства "Терра", в якому просить суд припинити дію договору оренди землі від 08.12.2011 укладеного між Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області та Сільськогосподарським приватним підприємством "Терра", об`єктом оренди за яким є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 30,0800 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Довгенківської сільської ради Ізюмського району Харківської області й право на земельні частки (паї) належить Довгенсківській сільській раді Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Підставами позовних вимог позивач визначає наступне.

08.12.2011 між орендодавцем - Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області та орендарем - Сільськогосподарським приватним підприємством «Терра» був укладений договір оренди землі від 08.12.2011 №632288254000475, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 із земель внутрігосподарського резервного фонду сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 30,0800 га, в тому числі ріллі - 30,0800 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області та належить до земельних ділянок сільськогосподарського призначення реформованого КСП «Зоря» Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Право оренди за вказаним договором було зареєстровано державним реєстратором Міськрайонного управління Держкомзему у місті Ізюм і Ізюмському районі Харківської області Діхтярьовою Ю.М. 08.12.2011 за № 632288254000475.

Згідно рішення Ізюмського міськрайонного суду, яке набрало чинності 18 лютого 2017 року, Довгеньківська сільська рада Ізюмського району Харківської області набула право на земельну частку (пай) площею 6,87 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, згідно сертифікату про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_9 на підставі розпорядження Ізюмської районної державної адміністрації від 13.09.1996 № 469.

Поряд із зазначеною земельною часткою (паєм) знаходяться земельні частки (паї), які належать іншим особам і в сукупності вони складають одну земельну ділянку площею 30,0800 га з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Так, згідно з проектом організації території земельних часток (паїв), схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Зоря» Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області та матеріалів жеребкування, право на земельну частку (пай) площею 6,87 в умовних кадастрових гектарах, належить:

- згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Зелінською Т.І., яке зареєстроване в реєстрі 12.10.2017 № 1-1364, після смерті ОСОБА_10 спадкоємцем права на земельну частку (пай) в КСП «Зоря» , село Довгеньке Ізюмського району Харківської області, розміром 6,87 в умовних кадастрових гектарах, належного спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 , виданого Ізюмською райдержадміністрацією Харківської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 11.01.1997 за № 469 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- згідно рішення Ізюмського міськрайонного суду, яке набрало чинності 13 червня 2017 року за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , визнано право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, у розмірі 6,87 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП «Зоря» Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6 , зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 11.01.1997 р. за № 389;

- згідно рішення Ізюмського міськрайонного суду, яке набрало чинності 16 листопада 2017 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано право власності в 1/2 частині кожному на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом, у розмірі 6,87 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП «Зоря» Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7 , зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 11.01.1997 р. за № 328.

За даними Міськрайонного управління Держгеокадастру в Ізюмському районі та м. Ізюмі в процесі розробки «Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Зоря» Ізюмського району Харківської області» було враховано рішення зборів уповноважених членів КСП «Зоря» , в результаті чого дану ділянку було вилучено із розпайованих земель і передано в землі загального користування - для внутрігосподарського резерву.

Тобто, до моменту реалізації даного права, ділянка класифікувалась як невитребувана і на підставі ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» могла бути передана в оренду для використання за цільовим призначенням.

Бажаючи реалізувати своє право на земельну частку (пай) Довгеньківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у листопаді 2017 року звернулися до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області з заявами про ініціювання розірвання договору оренди землі укладеного 08.12.2011 між Ізюмською райдержадміністрацією та СПП «Тера» , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Керуючись ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , пунктами 8, 25, 35, 37 Договору, ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, Ізюмською райдержадміністрацією були розроблені та направлені СПП «Терра» за допомогою засобів поштового зв`язку проекти додаткових угод до зазначеного договору щодо дострокового його припинення, однак відповідь не надійшла. Також, з метою досудового вирішення земельного спору, дане питання неодноразово обговорювалось з вповноваженими представниками СПП «Терра» , однак взаємна згода не досягнута. Для врегулювання протиріч, питання дострокового припинення даного договору також було внесено до порядку денного засідання робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель, запобігання порушенням земельного законодавства та з роз`яснювальної роботи щодо земельної реформи, яке призначено на 12.01.2018, однак представники СПП «Терра» не з`явились.

Так як Ізюмська райдержадміністрація - орендодавець земельних ділянок, вважає грубо порушеними орендарем пункти 25, 35, 39 договору, положення Земельного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , Укази Президента України, приймаючи до уваги, що засоби досудового врегулювання не сприяли досягненню взаємної згоди, позивач звернувся до суду для вирішення питання про дострокове припинення вищезазначеного договору оренди землі.

Ухвалою суду від 15.04.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача були залучені Довгеньківська сільська рада Ізюмського району Харківської області; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

10.05.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує, зокрема, на те, що:

- твердження позивача про те, що спірна земельна ділянка була передана в строкове користування СПП "Терра" як невитребувана земельна ділянка та на строк до моменту отримання власниками земельної ділянки державних актів на право власності на земельну ділянку, не відповідають дійсності, оскільки дана земельна ділянка належить до земель державної власності та була передана в строкове користування СПП "Терра" на 49 років;

- підстави для припинення договору відсутні, оскільки СПП "Терра" повністю виконує свої зобов`язання за договором, а позивачем у позові не зазначено підставу, передбачену договором або законом для припинення договору;

- позивачем не доведено, що Довгеньківська сільська рада Ізюмського району Харківської області; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 мають право на земельні ділянки саме із складу земельної ділянки НОМЕР_1 площею 30,0800 га, розташованої на території Довгенківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, а також те, що у сукупності земельні ділянки, на які вони мають право, складають 30,0800 га;

- позивачем не зазначено та не доведено, яке право або законний інтерес позивача порушено, не визнано або оспорено відповідачем та яким чином.

22.05.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач відхиляє аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, вказує на те, що згідно листа Міськрайонного управління в Ізюмському районі та в м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.02.2018 № 14-20-0.23,021-100/122-18 станом на 07.02.2018 земельні ділянки (паї), які входять до складу поля (земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 ), в розподілі не були задіяні і були нерозподіленими (не витребуваними). За результатами аналізу всіх наявних в Управлінні документів та матеріалів встановлено, що поле розміщено в загальному масиві земель, які виведені із земель державної форми власності та передані рішенням Довгеньківської сільської ради народних депутатів від 16.11.1995 № 11 у колективну власність для ведення сільського господарства громадянам, членам КСП «Зоря» . Підстава: Державний акт на право колективної власності на землю від 14.02.1996 серія НОМЕР_8 , який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №4. Відповідно до договору оренди землі від 08.12.2011, укладеного між Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області та СПП «Терра» , в оренду була передана земельна ділянка - кадастровий номер НОМЕР_1 із земель внутрігосподарського резервного фонду сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 30,0800 га, в тому числі ріллі - 30,0800 га. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 30,0800 га, розташована на території Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області не належить до земель державної власності.

Отримавши сертифікати на право на земельну частку (пай), ОСОБА_2 , територіальна громада Довгеньківської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 мали всі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення права власності на земельну ділянку. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян. Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Тобто, відповідно до своїх повноважень та у зв`язку з відсутністю закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, Ізюмська районна державна адміністрація змушена звернутися до суду з позовом про припинення дії договору оренди землі.

23.05.2019 до суду від третьої особи - Довгеньківськоої сільської ради Ізюмського району Харківської області, надійшла відповідь на відзив, в якій третя особа заперечує проти доводів відповідача та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

28.05.2019 до суду від третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа вказує на безпідставність та необґрунтовані позовних вимог.

Зокрема, в обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що припинення дії договору оренди землі від 08.12.2011 року укладеного між Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області та Сільськогосподарським приватним підприємством «Терра» , об`єктом оренди за якими є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 30,0800 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області можливе лише з підстав передбачених статтею 141 ЗК України, ст. ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі» та умов договору. Як вбачається із доданих до позовної заяви розпорядження Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 21 жовтня 2011 року № 336 «Про надання в оренду земельних ділянок СПП «Терра»» та договору оренди землі від 08.12.2011 №632288254000475, об`єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 із земель внутрігосподарського резервного фонду сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 30,0800 га державної власності на території Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області. В той же час, у оскаржуваному договорі оренди землі жодні зазначення, які передбачені частиною 4 статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» - відсутні. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів які б доводили факти порушення прав саме Ізюмської районної державної адміністрації, а правова позиція позивача ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджується належними та допустимими доказами.

05.06.2019 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, зокрема, вказуючи на те, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6310179032019 від 03.06.2019, форма власності земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 30,0800 га, розташованої на території Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області - державна власність. Відтак, власники земельних часток (паїв) - Довгеньківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають право на отримання у власність земельних ділянок з невитребуваних земель, а не з земель державної форми власності. Невитребувані земельні ділянки не відносяться до земель державної власності, що підтверджується правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 по справі №914/2612/17 та від 28.03.2019 по справі №908/2212/17.

У судовому засіданні 02.07.2019 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи - ГУ Держгеокадастру у Харківській області проти позову заперечував.

Треті особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_11 позов підтримали.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив наступне.

08.12.2011 між Ізюмською районною державною адміністрацією (орендодавець) та СПП "Терра" (орендар) був укладений договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель сільськогосподарського призначення загальною площею 30,0800 га ріллі на підставі розпорядження Ізюмської райдержадміністрації від 21.10.2011 № 336, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Довгеньківської сільської ради.

Згідно п.п. 2-7 договору, в оренду передається земельна ділянка - кадастровий номер НОМЕР_1 із земель внутрігосподарського резервного фонду сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 30,0800 га, в тому числі ріллі - 30,0800 га. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 30,0800 га - 419 293,80 грн. (чотириста дев`ятнадцять тис. двісті дев`яносто три грн. 80 коп.) згідно «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які відводяться у користування на умовах оренди СПП «Терра» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності на території Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області за межами населеного пункту» виконано 13.12.2010, затвердженою рішенням IX сесії районної ради VI скликання від 21.10.2011№ 120-VI. Земельна ділянка, яка передається в оренду, недоліків, що можуть перешкоджати їх ефективному використанню не має. Інших особливостей об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини не має.

Відповідно до п. 8 договору, його укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 25 договору, на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження). Передача в оренду земельних ділянок не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Згідно п. 35 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до п. 36 договору, дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- ліквідації юридичної особи - орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 37 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У п. 38 договору сторони визначили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Згідно п. 39 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другою особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору.

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6310179032019 від 03.06.2019 земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 , місце розташування - Харківська область, Ізюмський район, Довгенківська сільська рада, площею 30,0800 га належить до державної власності.

08.12.2011 між сторонами були підписані акти визначення меж земельної ділянки та приймання-передачі об`єкта оренди.

Право оренди за вказаним договором було зареєстровано державним реєстратором Міськрайонного управління Держкомзему у місті Ізюм і Ізюмському районі Харківської області Діхтярьовою Ю.М. 08.12.2011 за № 632288254000475.

Згідно рішення Ізюмського міськрайонного суду, яке набрало чинності 18 лютого 2017 року, Довгеньківська сільська рада Ізюмського району Харківської області набула право на земельну частку (пай) площею 6,87 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, згідно сертифікату про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_9 на підставі розпорядження Ізюмської районної державної адміністрації від 13.09.1996 № 469.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Зелінською Т.І., яке зареєстроване в реєстрі 12.10.2017 № 1-1364, після смерті ОСОБА_10 спадкоємцем права на земельну частку (пай) в КСП «Зоря» , село Довгеньке Ізюмського району Харківської області, розміром 6,87 в умовних кадастрових гектарах, належного спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 , виданого Ізюмською райдержадміністрацією Харківської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 11.01.1997 за № 469 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Згідно рішення Ізюмського міськрайонного суду, яке набрало чинності 13 червня 2017 року за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , визнано право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, у розмірі 6,87 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП «Зоря» Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6 , зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 11.01.1997 р. за № 389.

Згідно рішення Ізюмського міськрайонного суду, яке набрало чинності 16 листопада 2017 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано право власності в 1/2 частині кожному на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом, у розмірі 6,87 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП «Зоря» Довгеньківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7 , зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 11.01.1997 р. за № 328.

Бажаючи реалізувати своє право на земельну частку (пай) Довгеньківська сільська рада Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у листопаді 2017 року звернулися до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області з заявами про ініціювання скасування чи внесення змін до договору оренди землі укладеного 08.12.2011 між Ізюмською райдержадміністрацією та СПП «Тера» , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним були розроблені та направлені СПП «Терра» за допомогою засобів поштового зв`язку проекти додаткових угод до зазначеного договору щодо дострокового їх припинення, однак відповідь не надійшла. Також, з метою досудового вирішення земельного спору, дане питання неодноразово обговорювалось з вповноваженими представниками СПП «Терра» , однак взаємна згода не досягнута. Для врегулювання протиріч, питання дострокового припинення даного договору також було внесено до порядку денного засідання робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель, запобігання порушенням земельного законодавства та з роз`яснювальної роботи щодо земельної реформи, яке призначено на 12.01.2018, однак представники СПП «Терра» не з`явились.

Позивач вважає, що відповідач грубо порушив пункти 25, 35, 39 договору, положення Земельного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , Укази Президента України, та приймаючи до уваги те, що засоби досудового врегулювання спору не сприяли досягненню взаємної згоди, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 206 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 названого Закону).

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Згідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, припинення дії договору оренди землі можливе лише з підстав передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" та умов договору.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував на грубе порушення відповідачем п.п. 25, 25, 39 договору оренди землі, положень Земельного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , Указів Президента України.

Проте, жодних доказів на підтвердження своїх доводів позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має. значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, ай охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 No 3рп/2003.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Поряд з цим, позивачем у даній справі не доведено які саме його права та законні інтереси порушені відповідачем. Також, позивачем не надано доказів невизнання відповідачем прав позивача, їх порушення та оспорення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області (64309, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 04059527).\

Відповідач - Сільськогосподарське приватне підприємство "Терра" (64333, Харківська область, Ізюмський район, с. Забавне, вул. Харківська, 1-б, код ЄДРПОУ 32168543).

Повне рішення підписане 11 липня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова