Рішення

від 11.07.2019 по справі 927/353/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/353/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: OZGUR KARACA GIDA RENT A CAR INSAAT ITHALAT IHRACAT SANA YI VE TICARET LIMITED SIRKETI (ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОЗГЮР КАРАДЖА ГИДА РЕНТ А КАР ІНШААТ ІТХАЛЯТ ІХРАДЖАТ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ» )

Державний реєстраційний код 16644; Місцезнаходження: Yarhasanlar mah. Konuk cad no: 52/104, Manisa, Turkey (проспект Конук, №52/104, район Йархасанлар, м. Маніса, Туреччина)

адреса для листування: Деркач О. ОСОБА_1 ., АДРЕСА_1

до відповідача: Приватного підприємства "Десниця-Д" , код ЄДРПОУ 21407450

вул. Єфремова, 8, м. Чернігів, 14034

про стягнення 4498,95 дол. США, що по курсу НБУ становить 120211,94 грн

За участю:

позивача Деркач ОСОБА_2 В., довіреність № 00369/А від 06 січня 2017 року, представник;

відповідач: не з`явився.

В судовому засіданні на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

OZGUR KARACA GIDA RENT A CAR INSAAT ITHALAT IHRACAT SANA YI VE TICARET LIMITED SIRKETI (ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОЗГЮР КАРАДЖА ГИДА РЕНТ А КАР ІНШААТ ІТХАЛЯТ ІХРАДЖАТ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ» ), юридична особа, що створена на території та за законодавством Республіки Туреччина звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Десниця-Д" суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 3597,90 дол. США (три тисячі п`ятсот дев`яносто сім доларів США дев`яносто центів), що на дату складання позовної заяви в еквіваленті за офіційним курсом валют становить 96135,89 грн (дев`яносто шість тисяч сто тридцять п`ять гривень вісімдесят дев`ять копійок) в безготівковій формі у валюті USD (долар США) та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 901,05 дол. США (дев`ятсот один долар США п`ять центів), що на дату складання позовної заяви в еквіваленті за офіційним курсом валют становить 24076,05 грн (двадцять чотири тисячі сімдесят шість гривень п`ять копійок) в безготівковій формі у валюті USD (долар США).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 06 червня 2019 року на 10:00 год. Викликано у судове засідання представників позивача та відповідача. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу. Встановлено відповідачу строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

29 травня 2019 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Обґрунтовуючи заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відповідач посилався на те, що на його думку даний спір не відноситься до справи незначної складності та не може бути швидко вирішений з огляду на те, що позивачем у даній справі є іноземна компанія, місцем реєстрації якої є Туреччина. Крім того, відповідач зазначив, що на його думку існують підстави призначення підготовчого засідання, на якому повинно бути вирішено питання чи підлягає розгляд справи в Господарському суді Чернігівської області чи підлягає передачі міжнародному комерційному арбітражу, посилаючись на п.2 ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03 червня 2019 року задоволено заяву відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20 червня 2019 року; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали від 03 червня 2019 року; викликано у судове засідання уповноважених представників позивача та відповідача; повідомлено сторін, що явка їх представників у судове засідання є обов`язковою.

19 червня 2019 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 20 червня 2019 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті на 01 липня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 01 липня 2019 року виклав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні 01 липня 2019 року суд оголосив перерву до 11 липня 2019 року.

08 липня 2019 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення розрахунків сум, що стягуються, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 3597,90 дол. США, що на дату подання позовної заяви в еквіваленті за офіційним курсом валют становить 96135,89 грн, а також 904,41 дол. США, що на дату подання позовної заяви в еквіваленті за офіційним курсом валют становить 24165,84 грн.

10 липня 2019 року на поштову адресу суду від позивача надійшла аналогічна заява про уточнення розрахунків сум, що стягуються, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 3597,90 дол. США, що на дату подання позовної заяви в еквіваленті за офіційним курсом валют становить 96135,89 грн, а також 904,41 дол. США, що на дату подання позовної заяви в еквіваленті за офіційним курсом валют становить 24165,84 грн.

Суд розцінює зазначену заяву, як заяву про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для прийняття вказаної заяви з огляду на наступне.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У даній справі суд перейшов до розгляду справи по суті 01 липня 2019 року, а заява позивачем направлена до суду 06 липня 2019 року.

З огляду на вищевикладене у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача про уточнення розрахунків сум, що стягуються, яка за своєю природою є заявою про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судові засідання 20 червня 2019 року, 01 липня 2019 року та 11 липня 2019 року уповноваженого представника не направив, відзив на позов у встановлений строк суду не надав. Про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Ухвали суду від 02 травня 2019 року, 03 червня 2019 року, 20 червня 2019 року та 01 липня 2019 року направлені відповідачу за адресою місця реєстрації АДРЕСА_2 , повернулись на адресу суду з відміткою відділення зв`язку «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» .

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, враховуючи вчинені судом дії по направленню судової кореспонденції за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Згідно пунктів 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав та не заперечив проти позовних вимог, поважність причин неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив. За таких обставин рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив:

16 листопада 2017 року OZGUR KARACA GIDA RENT A CAR INSAAT ITHALAT IHRACAT SANA YI VE TICARET LIMITED SIRKETI (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОЗГЮР КАРАДЖА ГИДА РЕНТ А КАР ІНШААТ ІТХАЛЯТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ), юридична особа, що створена на території та за законодавством Республіки Туреччина уклало з ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ДЕСНИЦЯ-Д , юридичною особою, що створена на території та за законодавством України Контракт №6 про поставку пиломатеріалу обрізних хвойних порід загальним об`ємом 1000 м3 (одна тисяча кубічних метрів).

Факт дійсності такого контракту сторонами не оспорено.

Згідно додатку №1 до Контракту Позивачем та Відповідачем було досягнуто домовленості щодо поставки пиломатеріалу породи сосна 1-3 сорту за ціною 100,00 USD (сто доларів США нуль центів) за 1 м3 (один кубічний метр).

20 листопада 2017 року Відповідачем було складено та надано Позивачу Інвойс №9 на оплату партії товару, об`ємом 66 м3 (шістдесят шість кубічних метрів), загальною вартістю 6600,00 USD (шість тисяч шістсот доларів США нуль центів).

21 листопада 2017 року на виконання пункту 5.1. Контракту Позивачем на користь Відповідача було сплачено 6600,00 USD (шість тисяч шістсот доларів США нуль центів) у якості повної передплати за партію товару об`ємом 66 м3 (шістдесят шість кубічних метрів) згідно з Інвойсом №9 від 20 листопада 2017 року.

Згідно п. 2.3. Контракту Відповідач зобов`язався надати інвойс Позивачу з кожною поставленою партією Товару.

Таким чином, разом з наданням Позивачу Інвойсу №9 від 20 листопада 2017 року Відповідач зобов`язаний був поставити партію товару, об`ємом 66 м3 (шістдесят шість кубічних метрів), вартістю 6600,00 USD (шість тисяч шістсот доларів США нуль центів).

Але всупереч умов укладеного між сторонами контракту, з порушенням строку поставки, 29 грудня 2017 року Відповідачем була здійснена часткова поставка партії товару об`ємом 30,021 м3 (тридцять цілих двадцять одна тисячна кубічних метрів) загальною вартістю 3002,10 USD (три тисячі два долари США десять центів) до якої було додано Інвойс №8 від 18 грудня 2017 року на суму 3002,10 USD (три тисячі два долари США десять центів). Решта оплаченої партії Товару Відповідачем поставлена не була.

Відповідач, станом на 17 квітня 2019 року, партію товару, об`ємом 35,979 м3 (тридцять п`ять цілих дев`ятсот сімдесят дев`ять тисячних кубічних метрів) та вартістю 3597,90 USD (три тисячі п`ятсот дев`яносто сім доларів США дев`яносто центів), що була повністю сплачена Позивачем на умовах повної передплати, Позивачу не поставив.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

01 лютого 1991 року відповідно до Указу №7978-ХІ від 23 серпня 1989 року Президії Верховної Ради УРСР для України набула чинність Конвенція Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року.

З 01 серпня 2011 року Конвенція набула чинності для Туреччини (місцезнаходження Позивача). Україна та Туреччина є договірними державами в розумінні статті 1 Конвенції.

Положеннями статті 1 Конвенції визначено, що ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах коли ці держави є договірними державами; або коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право договірної держави.

Частиною 2 статті 7 Конвенції встановлено, що питання, які стосуються предмета регулювання цієї Конвенції, які безпосередньо в ній не вирішені, підлягають вирішенню згідно із загальними принципами, на яких вона ґрунтується, за умови відсутності таких принципів - згідно з правом, застосованим відповідно до норм міжнародного приватного права.

Згідно статті 32 Закону України Про міжнародне приватне право від 23 червня 2005 року №2709-IV зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Пунктом 7 частини 1 статті 44 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, зокрема, є підрядник - за договором підряду.

Виходячи з вищевикладеного вище, а також пункту 6.2 Контракту, правом, яким регулюється зміст правочину за Контрактом, є право України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Станом на день прийняття рішення доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 30 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів передбачено, що продавець зобов`язаний поставити товар, передати документи, які його стосуються, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно п. 6.1.-6.2. Контракту всі розбіжності, які виникли при виконанні даного Контракту або у зв`язку з ним повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами. Якщо сторони не можуть дійти згоди протягом 7 календарних днів після початку переговорів, то такий спір вирішується в київських/українських судах у відповідності з положенням про ведення документації в зазначеному суді.

Так, позивачем 30 жовтня 2018 року було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 3597,90 USD (три тисячі п`ятсот дев`яносто сім доларів США дев`яносто центів), сплачені 21 листопада 2017 року у якості передплати за товар, що не був поставлений постачальником (відповідачем).

Грошові кошти у розмірі 3597,90 USD (три тисячі п`ятсот дев`яносто сім доларів США дев`яносто центів) відповідачем позивачу не сплачено.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 3597,90 USD (три тисячі п`ятсот дев`яносто сім доларів США дев`яносто центів), що на дату складання позовної заяви в еквіваленті за офіційним курсом валют становить 96135,89 грн (дев`яносто шість тисяч сто тридцять п`ять гривень вісімдесят дев`ять копійок) в безготівковій формі у валюті USD (долар США) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 901,05 дол. США (дев`ятсот один долар США п`ять центів), що на дату складання позовної заяви в еквіваленті за офіційним курсом валют становить 24076,05 грн (двадцять чотири тисячі сімдесят шість гривень п`ять копійок) в безготівковій формі у валюті USD (долар США).

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами позивач посилається на застосовування в даному випадку аналогії закону щодо розміру стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність відносин полягає в користуванні чужими грошовими коштами.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно частині 3 статті 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно із частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Укладеним між сторонами контрактом, а також законом та іншим актом цивільного законодавства не встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, як того вимагають приписи статті 536 Цивільного кодексу України.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону в даному випадку відсутні.

Отже, посилання позивача про необхідність застосовування до спірних відносин положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року №910/10156/17.

Інші докази та пояснення сторін судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 901,05 дол. США (дев`ятсот один долар США п`ять центів), що на дату складання позовної заяви в еквіваленті за офіційним курсом валют становить 24076,05 грн (двадцять чотири тисячі сімдесят шість гривень п`ять копійок) в безготівковій формі у валюті USD (долар США) не підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕСНИЦЯ-Д на користь OZGUR KARACA GIDA RENT A CAR INSAAT ITHALAT IHRACAT SANA YI VE TICARET LIMITED SIRKETI (ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОЗГЮР КАРАДЖА ГИДА РЕНТ А КАР ІНШААТ ІТХАЛЯТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ) суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 3597,90 USD (три тисячі п`ятсот дев`яносто сім доларів США дев`яносто центів), що на дату складання позовної заяви в еквіваленті за офіційним курсом валют становить 96135,89 UAH (дев`яносто шість тисяч сто тридцять п`ять гривень вісімдесят дев`ять копійок) в безготівковій формі у валюті USD (долар США) на банківські реквізити позивача:

Отримувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ OZGUR KARACA FOOD RENT A CAR CONSTRUCTION IMPORT EXPORT INDUSTRY AND TRADE COMPANY LIMITED

Торговий реєстр: МАНІСА - 16644

Поточний рахунок TR97 0004 6010 НОМЕР_1 075037 (USD)

Банк AKBANK/TURKEY

SWIFT код банка: AKBKTRIS999

Кореспондентський

банк COMMERZ BANK AG/FRANKFURT

SWIFT код

кореспондентського

банку: COBADEFF

Призначення

платежу Повернення попередньої оплати за непоставлений товар за інвойсом № 9 від 20 листопада 2017 року

3.Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЕСНИЦЯ-Д на користь OZGUR KARACA GIDA RENT A CAR INSAAT ITHALAT IHRACAT SANA YI VE TICARET LIMITED SIRKETI (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОЗГЮР КАРАДЖА ГИДА РЕНТ А КАР ІНШААТ ІТХАЛЯТ ІХРАДЖАТ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ ) судові витрати у сумі 1536,26 UAH (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень двадцять шість копійок), що в еквіваленті на дату складання позовної заяви за офіційним курсом валют становить 57,49 USD (п`ятдесят сім доларів США сорок дев`ять центів), в безготівковій формі у валюті USD (долар США) на банківські реквізити Позивача:

Отримувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ OZGUR KARACA FOOD RENT A CAR CONSTRUCTION IMPORT EXPORT INDUSTRY AND TRADE COMPANY LIMITED

Торговий реєстр: МАНІСА - 16644

Поточний рахунок TR97 0004 6010 НОМЕР_2 1000 075037 (USD)

Банк AKBANK/TURKEY

SWIFT код банка: AKBKTRIS999

Кореспондентський

банк COMMERZ BANK AG/FRANKFURT

SWIFT код

кореспондентського

банку: COBADEFF

Призначення

платежу Компенсація судових витрат у справі №927/353/19

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 11 липня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/