Рішення

від 08.07.2019 по справі 160/223/19

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 160/223/19

Провадження № 2/160/113/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 липня 2019 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД" про визнання недійсними угоди та договору та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

29.03.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ТзОВ "ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД" про визнання недійсними угоди та договору про надання послуг на отримання позики та стягнення коштів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з оголошення, розміщеного у газеті Наша Волинь , вона прочитала рекламу про надання кредиту від 10000 до 800000 грн., всі деталі якого необхідно було з`ясувати за номером мобільного телефону.

У зв`язку з нагальною потребою в коштах, вона зателефонувала до регіонального представника TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД Світлани, яка повідомила що для отримання кредиту в сумі 700000 грн. необхідно зробити перший внесок в сумі 20000 грн. і щомісячно сплачувати по 3200 грн.

Через декілька днів вона поїхала до м. Луцька, де зустрілася із ОСОБА_2 в приміщенні офісу по проспекту Волі, 5. На її пропозицію, вона в той же день через Луцьке відділення ПАТ Приватбанк сплатила 20000 грн. гарантійного платежу та 200 грн. комісії з метою отримання кредиту. Після цього вони уклали угоду за №9065 з додатками про надання позики в розмірі 725000 грн. Під час її підписання ОСОБА_3 запевнила її про поступлення коштів в той же день до 15 год. Оскільки обумовлені в угоді кошти в зазначений час не надійшли, позивач зателефонувала для з`ясування причин затримки. У ході розмови ОСОБА_3 повідомила про необхідність доплати в розмірі одного відсотка від суми кредиту, тобто 7250 грн. Ці кошти вона відразу сплатила і отримала чергове запевнення про отримання кредиту до 19 год. того ж дня. Однак, на наступний день до неї подзвонила незнайома жінка, яка ОСОБА_4 , головним бухгалтером товариства. Під час цієї розмови їй було запропоновано доплатити ще 21750 грн. для того, щоб перевірити її платоспроможність. Вона сплатила вказану суму. Після цього у неї було ще три розмови з представниками TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД , в результаті яких вона під різними приводами сплатила їм ще 30000 грн., 20000 грн. та 20000 грн.

Не дочекавшись поступлення коштів, вона знову подзвонила до ОСОБА_5 , від якої почула про необхідність доплати ще 15000 грн. Зрозумівши чергове надумане вимагання коштів, вона відповіла відмовою та запропонувала розірвати укладену угоду та повернути сплачені нею кошти. Однак, в поверненні коштів та розірванні угоди їй було відмовлено. Загальна сума сплачених нею коштів на користь TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД становить 120350 грн. 00 коп.

Вважає, що відповідач скористався відсутністю у неї знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваних правочинів, та ввів її в оману, в порушення вимог Закону України Про захист прав споживачів не надав їй відомості, потрібні клієнту при укладенні договору, та не зазначив їх в його змісті.

Крім того, вважає, що відповідачем не тільки порушені її права як позичальника коштів, а й взагалі здійснення ним своєї діяльності з надання фінансових послуг суперечить нормам чинного законодавства.

Так, предметом угоди та договору № 9065 є система послуг, спрямованих на отримання позики на суму, зазначену в додатку №1 до угоди, та обов`язок відповідача здійснити видачу позики з Фонду Об`єднання Клієнтів, що відповідно до п.6 ч.1 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг вважається фінансовою послугою, при наданні якої передбачено отримання ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що у відповідача відсутня.

Просить визнати недійсною угоду та договір №9085 від 21 серпня 2018 року, укладені між нею та TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД . Стягнути з TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД на її користь грошові кошти в розмірі 120350 грн. 00 коп.

08.07.2019 року позивач через канцелярію суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі. У зв`язку з допущеною помилкою в позовній заяві в номері договору та угоди, уточнила позовні вимоги, просить визнати недійсною угоду та договір № 9065 від 21 серпня 2018 року, укладені між нею та TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД . Не заперечує щодо ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Будь-яких клопотань, заяв до суду, відзиву на позов не подав.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Як зазначає позивач, з оголошення, розміщеного у газеті Наша Волинь , вона дізналась про надання кредиту TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД для будь-яких потреб від 10000 гривень до 80000 гривень.

21.08.2018 року між TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був укладено договір та угода № 9065 (а.с. 6-11).

Відповідно до ст. 1 зазначеної Угоди, предметом угоди є надання TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД системи послуг, спрямованих на отримання позики на суму, яка зазначена в додатку №1 до угоди на умовах Фінансової Пропозиції ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД.

Згідно з договором, гарантійна сума, тобто оплата послуг клієнтом, складає 20000 гривень.

З додатку № 1 до угоди від 21.08.2018 вбачається, що сума позики становить 725 000 грн., гарантійний платіж - 20 000 грн., розмір платежів 3 320 грн., з них: 3020 грн. - чистий платіж, 300 грн. - адміністративні витрати, система розрахунку - 240 місяців (а.с.8).

З умов програми TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД , яка визначена укладеною між сторонами Угодою, вбачається, що програма базується на формуванні об`єднання клієнтів, а після формування цього об`єднання, компанія організовує процедуру видачі позик клієнтам.

Відповідно до ст. 4 Додатку 2 до угоди клієнт зобов`язаний протягом кожного місяця сплачувати загальний платіж згідно свого графіку розрахунків у добровільному порядку або шляхом здійснення авансових платежів. Сума, що складається з чистого платежу, є власністю клієнта. У випадку несплати загального платежу клієнт втрачає право участі у процедурі в поточному тижні.

Як вбачається з наданих позивачем квитанцій, 21.08.2018 року (квитанція № 0.0.1114686909.1) ОСОБА_1 на користь TOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД було сплачено 20000 грн. по договору № 9065; 21.08.2018 року (квитанція № 0.0.1115128744.1) - 7250 грн.; 23.08.2018 року (квитанція № 1) - 21750 грн.; 28.08.2018 року (квитанція № NOS3Е36286) - 30000 грн.; 28.08.2018 року (квитанція № 12945Е1С67) - 20000 грн.; 30.08.2018 року (квитанція № 1) - 20000 грн., всього на загальну суму 119000 грн. (а.с.13-15).

Сплачуючи чергові платежі за Угодою, позивач постійно отримувала від представників відповідача відмови у наданні позики з мотивацією недостатності коштів, сплачених нею. На даний час позику позивач так і не отримала.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно з ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст.236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За положеннями ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття пірамідальної схеми не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб`єкта підприємництва до пірамідальної схеми .

Аналіз п.7 ч.3 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів дає підстави для висновку, що поняття пірамідальна схема у розумінні цієї норми має такі обов`язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Для кваліфікації пірамідальної схеми необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як пірамідальної , тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13, від 25 червня 2014 року у справі № 6-74цс14, від 3 вересня 2014 року у справі № 6-98цс14.

Суд дійшов висновку, що діяльність TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД слід вважати пірамідальною схемою, оскільки, як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 сплачувала кошти не за сам кредит, а за можливість в майбутньому його одержати.

Виконання відповідачем послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені угодою кошти, а TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД формує об`єднання клієнтів та за рахунок їх внесків здійснює надання кредиту.

При цьому, вказана угода не містить строків та (або) термінів отримання кредиту, не передбачає будь-якої відповідальності TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД за невиконання умов угоди та будь-яких гарантій отримання клієнтом позики.

Тобто, в цьому випадку відповідач здійснював нечесну підприємницьку практику, шляхом формування об`єднання клієнтів без залучення власних коштів, клієнти вносили кошти за отримання послуги в майбутньому та за кошти, які вносили клієнти, здійснювалась видача кредитів іншим клієнтам, що являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.

Відповідач ввів позивача в оману, застосовуючи нечесну підприємницьку практику, а ч.6 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів встановлює, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 лютого 2016 року (справа № 6-2389цс15), за змістом ст.9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності та ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг під поняттям фінансова послуга розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02 червня 2011 року Про внесення змін до деяких Законів України щодо регулювання фінансових послуг, який набрав чинності 08 січня 2012 року, внесено зміни до ч.1 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та доповнено її п.11-1, відповідно до якого фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Оскільки договір був укладений 21.08.2018 року, тобто, коли закон передбачав отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів (послуг) у групах, тому товариство при укладенні договору порушило норми діючого законодавства. Метою позивача було отримання саме позики.

При цьому послуги, які надавались товариством, фактично полягають у створенні адміністративних груп учасників та формування фонду групи для отримання відповідної суми у позику із проведенням розподілу права на отримання такої позики відповідно до визначеної процедури, а тому відповідно до вимог Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг підлягають ліцензуванню, тоді як відповідач надав їх позивачу без ліцензії, позаяк, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД не здійснює будь-які види економічної діяльності, пов`язані з наданням послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів (послуг) у групах .

Частиною 1 ст.227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем договір та угоду слід визнати недійсними, як такі, що вчинені без відповідного дозволу (ліцензії) та з використанням нечесної підприємницької практики, з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Частиною 1 ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Сплачені позивачем кошти за недійсним договором підлягають поверненню.

Однак, позивач просить стягнути на її користь кошти в сумі 120350 гривень. В той же час, згідно з квитанціями, які наявні у матеріалах справи, позивачем було сплачено кошти на рахунок TOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД в загальній сумі 119000 грн. Решта коштів в сумі 1350 грн. (квитанції № 1/кз від 30.08.2018, № 1/кз від 23.08.2018, № A00T01VA3J від 28.08.2018, № 0.0.1114686909.2 від 21.08.2018, № 0.0.1115128744.2 від 21.08.2018, № NOS3Е36286 від 28.08.2018), сплачені позивачем, - це комісії банків за переказ готівки, ці кошти не були спрямовані на рахунок відповідача, тому позов в частині їх стягнення не підлягає до задоволення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому у відповідності до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати у справі по сплаті судового збору слід покласти на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1190 грн.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 141, ч.2 ст. 247, ст. ст. 263-265, 280-283 ЦПК України , ст.ст. 203 , 215 , 216 , 227, 236 ЦК України , ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 4, 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними Угоду та Договір № 9065 від 21 серпня 2018 року, укладені між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 119000 (сто дев`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД на користь держави судовий збір в сумі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач - TзOB ВЕЙ ТРЕЙД ЛТД , ЄДРПОУ 35083096, юридична адреса: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 4.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба