Рішення

від 16.04.2019 по справі 214/472/19

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/472/19

2/214/1263/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 квітня 2019 року , Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Звада Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №214/472/19 за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Градвіль (адреса: м. Київ, вул. Басейна. Буд.6) про захист прав споживача та визнання договру недійсним і застосування наслідків їх недійсності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Градвіль про захист прав споживача та визнання договорів недійсними і застосування наслідків їх недійсності, в якому просить суд визнати недійсним договір №10/122 про надання послуг із оформлення договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ Градвіль від 06.12.2018 року та угоду №10/122 від 06.12.2017 року з усіма додатками, укладений між ТОВ Градвіль та нею. Окрім того, позивач просить стягнути з ТОВ Градвіль на її користь 9072 грн., які біли сплачені нею за недійсними договорами з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми 31,07 грн.

В обґрунтуваннясвоїх позовних вимог вказала,що 16.12.2018 року уклала з відповідачем договір №10/122 про надання послуг із оформленням договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ Градвіль , предметом якого зазначено, що клієнт доручає, а компанія приймає на себе зобов`язання здійснити наступні дії, спрямовані на отримання позики на умовах фінансової пропозиції Градвіль а саме: забезпечити оформлення угоди про участь в пропозиції Градвіль між компанією та клієнтом; надати інформаційно-консутльційні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі клієнта в пропозиції Градвіль .

06.12.2018 року позивач уклала з відповідачем угоду (угода - додаток №2), предметом якої є надання компанією системи послуг, спрямованих на отримання позики на суму, яка зазначена в додатку №1 до угоди, на умовах фінансової пропозиції Градвіль . Згідно угоди компанія зобов`язується виконувати формування об`єднання клієнтів, та вчиняти певні правочини, які сприяють виконання умов цієї угоди та здійснювати наступні дії: сформувати об`єднання клієнтів; організовувати та проводити щотижневу процедуру видачі грошових доручень, які надають право на отримання клієнтом позики; здійснювати видачу позики з фонду об`єднання клієнтів. З метою виконання юридичних дій, клієнт зобов`язується дотримуватись умов фінансової пропозиції Градвіль ; сплатити гарантійний платіж зазначений у додатку №1 до даної годи; сплачувати загальні платежі згідно умов. Так згідно угоди сума позики складає 35 000 грн., гарантійний платіж становить 2 500 грн., та загальний платіж становить 1 038,33 грн. Клієнт кожного місяця сплачує загальний платіж згідно свого графіку розрахунку у добровільному порядку або шляхом здійснення авансових платежів. Після формування об`єднання клієнтів, компанія організовує процедуру видачі позик клієнтам. Процедура видачі грошових доручень проводиться щоп`ятниці. Грошове доручення є підставою для надання клієнтам позики у безготівковій формі за рахунок фонду об`єднання клієнтів. Процедура проводиться на підставі інформації бухгалтерії та фінансового відділу , які підтверджують виконання умов угоди клієнтами. Розглядається сума позики, кількість сплачених клієнтом загальних платежів, кількість сплачених авансових платежів. Дата підписання угоди, дата проведення платежів. У першу чергу розглядаються клієнти з найбільшою сумарною кількістю фактично здійснених платежів , з врахуванням дотримання платіжної дисципліни, а при наявності однакової кількості платежів різними клієнтами , першому право на отримання доручення надається клієнту, який підписав раніше угоду. На виконання угоди та умов позивачем було сплачено 07.12.2018 року на рахунки відповідача 2 500 грн. гарантійного доручення, загальні платежі в сумі 3 000 грн. 10.12.2018 року, та 3 500 грн. 11.12.2018 року. Загалом було сплачено на користь відповідача 9 000 грн. Однак, незважаючи на здійснені позивачем платежі, безвідсоткової позики від відповідачатак і не було отримано. Тому позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 23.01.2019 року позовну заяву було залишено без руху, 05.02.2019 року було повернуто позивачу заяву про забезпечення позову.

Ухвалою судді від 05.02.2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі.

Представник позивача ОСОБА_2 до судового засідання не явилась, через канцелярію суду надала заяву, просив суд розглянути справу без її участі та без участі позивача, задовольнити вимоги позову. Не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення по справі.

Відповідач повідомлявся в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України , суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і визначив відповідно до них правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та договором, укладеним сторонами.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.12.2018 року між ТОВ Градвіль (далі виконавець) та ОСОБА_1 (далі замовник) укладено договори № 10/122 та угоду № 10/122 про те, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання за плату здійснити певні дії, визначені в п. 1 договору № 10/122. (а.с.6)

Під пунктом 2.1 договору № 10/122 передбачено, що оплата наданих послуг є договірною та становить 2 500 гривень 00 копійок.

Як вбачається з ст.1 угоди № 10/122 виконавець за згодою іншої сторони замовника, зобов`язується за плату вчинити від імені та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на отримання ним позики, розмір якої визначено в додатку № 1 до договору, в тому числі формувати об`єднання клієнтів та інше. (а.с.7)

Відповідно до додатку № 1 до угоди № 10/122 від 06.12.2018 року, а саме: Анкетних даних, бажаний розмір позики ОСОБА_1 складає 35 000 гривень 00 копійок, системи розрахунку 60 місяців, чистого платежу 583 грн.33 коп., адміністративних витрат 455 грн. 00 коп., загального платежу 1 038 грн. 33 коп., гарантійного платежу 2 500 грн. (а.с.8)

Умовами фінансової пропозиції Градвіль передбачений порядок, послідовність та строки виконання зобов`язань взятих на себе сторонами по договору. (а.с.9-11).

Як вбачається з квитанції АТ КБ ПРИВАТБАНК від 06.12.2018 року позивач внесла на рахунок ТОВ Градвіль оплату за товари / послуги в сумі 2 500 гривень 00 копійок, з квитанції АТ КБ ПРИВАТБАНК від 10.12.2018 року на рахунок ТОВ Градвіль оплату за товари / послуги в сумі 3 000 гривень 00 копійок., з квитанції АТ УКРСИББАНК від 11.12.2018 року на рахунок ТОВ Градвіль оплату кредиту за договором №10/122 в сумі 3 500 гривень 00 копійок. (а.с.12,13).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу позивач виконував умови, що виставлялися відповідачем для видачі позики, та поніс власні витрати у розмірі 9 000 грн.

Згідно з інформації про юридичну особу про ТОВ Градваль (код ЄДРПОУ 42564317) (далі - Товариство) до Державного реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи не набувало. Крім того, Товариство до реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги не вносились. Довідка про взяття на облік юридичної особи з правом надання послуги з фінансового лізингу Товариству Нацкомфінпослуг не видавалась.

Таким чином, оскільки надання фінансових послуг передбачає обов`язкове ліцензування, відповідач, не маючи відповідної ліцензії, здійснюючи таку діяльність тим самим ввів позивача як споживача в оману при укладенні договору з метою отримання грошових коштів за договором №10/122 щодонадання послуг із оформлення договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ Градвіль .

Інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.05.2012 № 10-729/0/12 визначено, що вирішуючи питання про недійсність договору по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах, із підстав невідповідності вимогам Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг суд, досліджуючи подані сторонами докази, повинен перевірити чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг під поняттям фінансова послуга розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У відповідності до ст. 4 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовими вважаються такі послуги:випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;довірче управління фінансовими активами;діяльність з обміну валют;залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення;фінансовий лізинг;надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;надання гарантій та поручительства;переказ коштів;послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення;професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;факторинг; адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах;управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю ;операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів.

Згідно з ст. 6 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:назву документа;назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання;прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу;найменування, місцезнаходження юридичної особи;найменування фінансової операції;розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;строк дії договору;порядок зміни і припинення дії договору;права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цьогоЗакону, надана клієнту;інші умови за згодою сторін;підписи сторін.

У подібних категоріях спорів ВСУ у своїй постанові від 06.04.2016 № 6-2531цс15 приходить до висновку, що взаємовідносини які були сформовані між суб`єктом підприємницької діяльності що надає позику та фізичною особою, яка має намір отримати грошові кошти на підставі відповідного договору, носять ознаки фінансової послуги, які підлягають ліцензуванню.

У зв`язку з тим, що відповідач надаючи позику позивачу не мав права здійснювати таку діяльність з огляду на відсутність відповідної ліцензії, позивач маючи усі правові підстави звернувся до суду з вимогою про визнання укладених договорів недійсними та з вимогою про повернення усіх перерахованих коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів виконавець (послуг) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 2, п. 3 ч. 3ст. 18 Закону України Про захист споживачів - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути замінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Відповідно до ст. 4 ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів порушуються права позивача, як споживача, а саме, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач послуг, а тому договір повинен бути визнаний недійсним.

Згідно з ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Таким чином, позивач як споживач не мав спеціальних знань про властивості та характеристики послуг, які надавались відповідачем, також не мав можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови даного договору, виявити його недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які він отримає в результаті підписання цих угод.

У відповідності до ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Пункт 4 ст. 12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з підпунктів 1,2,3 ст. 34 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами:страхової діяльності;діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.

Чинне законодавство передбачає, що у разі здійснення правочину юридичною особою без відповідного дозволу, такий правочин може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

В судовому засіданні судом також було встановлено, що відповідачем у справі залишилася не виконана у встановлений законом строк вимога позивача щодо повернення сплачених коштів згідно договору.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа.

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини.

Такої позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 листопада 2012 року в справі № 6-122цс12, який наголошує на тому, що боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Розрахунок суми боргу здійснений позивачем суд вважає правильним та бере його до уваги. Всього сума коштів сплачена позивачем згідно договору становить 9 000 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0. 1204553957.1 від 16.12.2018 р., квитанцією № 0.0.1207560211.1 від 10.12.2018 р., квитанцією № 58 від 11.12.2018 р.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

За змістом статті 552 ЦК України , частини другої статті 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (п. 18 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 №5).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Характер заявлених вимог обґрунтовує при розрахунку керуватися положеннями ст. 625 ЦК України та застосовувати розмір в 3 % річних при визначенні сум грошової відповідальності відповідача.

Розрахунки 3% річних, що виконані позивачем суд також вважає виконані правильно і бере їх до уваги. Загальна сума процентів за договором складає 31,07 грн.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Перевіряючи обґрунтованість розрахунку інфляційних втрат, суд приймає до розрахунку період з 12.12.2018 року по 22.01.2019 року - заявлений позивачем, та керується формулою:[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу].

Отже, розрахунок інфляційних збитків наступний:Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції:грудень 2018 - 100,8%, січень 2019 - 101,0% = всього: 162,72 грн.

Інфляційні збитки за вказані періоди складають 162,72 грн. Однак оскільки в позовних вимогах інфляційні втрати заявлено в сумі 72,00 грн. (а.с.5), суд вважає за необхідне стягнути їх саме в цьому розмірі з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі заявлених вимог.

З урахуванням вище викладеного можна дійти до висновку, що відповідач укладаючи договір № 10/122 від 06.12.2019 року про надання послуг із оформлення договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ Градвіль - надавав фінансові послуги.

Системний аналіз норм цивільного кодексу України та ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та ЗУ Про захист прав споживачів дають суду підстави вважати, що відповідач здійснював операції з фінансовими активами не маючи на те відповідної ліцензії, отримував від позивача грошові кошти у вигляді щомісячних та авансових платежів, маючи прибуток від такої діяльності, що підтверджується укладеним договором щодо надання послуг з оформлення договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції, та здійснив нечесну підприємницьку діяльність, що порушило права позивача як споживача послуг.

Узв`язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що наявні всі правові підставі які узгоджуються з доданими позивачем доказами та судовою практикою розгляду подібних спорів щодо визнання укладених між відповідачем договорів, недійсними із стягненням усіх перерахованих коштів на користь відповідача з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при звернені з позовом до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України Про захист прав споживачів , а тому судовий збір стягується з відповідача в дохід держави в сумі 1 536 грн. 80 коп. за подання позовної заяви (дві вимоги немайнового характеру 768 грн. 40 коп. + 768 грн. 40 коп.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12 , 13 , 76 , 81 , 133 , 280 ЦПК України , 227,530,552,614,625 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Градвіль (адреса: м. Київ, вул. Басейна. Буд.6) про захист прав споживача та визнання договору недійсним і застосування наслідків їх недійсності - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним Договір № 10/122 від 06.12.2018 року про надання послуг із оформленням договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ Градвіль та угоду № 10/122 від 06.12.2018 року з усіма додатками кладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю Градвіль (індифікаційний код 42464317) та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Градвіль (код ЄДРПОУ 42464317) (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 6) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 суму у розмірі 9 072 (дев`ять тисяч сімдесят дві) грн., яка була сплачена за договорами № 10/122 від 06.12.2018 року з урахуванням індексу інфляції та 31 (тридцять одну) грн. 07 коп. - 3% річних від простроченої суми.

Стягнути з Градвіль (код ЄДРПОУ 42464317) (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 6) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 536 (одну тисячу тридцять шість) грн. 80 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення, не подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідност.285 ЦПК Українита поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Чернова