Рішення

від 04.07.2019 по справі 160/3382/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року Справа № 160/3382/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНеклеса О.М. за участі секретаря судового засіданняКолесника І.О. за участі: предстаників позивача представника відповідача Стасенко А.А., Дьяченко В.П. Радіновського Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробнича фірма "МОБІЛ" (код ЄДРПОУ 20225988, вул. Осіння, буд. 3, м. Дніпро, 49051) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-виробнича фірма "МОБІЛ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить: - визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 № 0000791411 ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 27.11.2018 року директору ТОВ ПВФ МОБІЛ ОСОБА_1 у приміщенні Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за адресою м. Дніпро вул. Сімферопольська, 17 А, головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових операції платників управління аудиту ГУ ДФС в Дніпропетровській області Глуховською Н. О. було вручено копію наказу від 23.11.2018 № 6695П Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ПВФ МОБІЛ за підписом заступника начальника ОСОБА_2 . Термін проведення перевірки був зазначений 5 робочих діб, тобто з 27.11.2018 року по 03.12.2018 року. Однак у період проведення виїзної позапланової перевірки, а саме з 27 листопада по 3 грудня 2018 року, жодна особа з ДПІ не приїхала здійснювати перевірку, не пред`явила директору підприємства направлення на перевірку, де було б зазначено, кому саме довірено здійснювати перевірку. Проте, незважаючи на викладене, 21.12.2018 року засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ ПВФ МОБІЛ надійшов Акт від 10 грудня 2018 року № 71649/04-36-14-11/20225988 ГУ ДФС України в Дніпропетровській області Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ПКФ МОБІЛ (код ЄДРПОУ 20225988) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ЕЛІТ БЕСТ (код ЄДРПОУ 39973783) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, ТОВ ОКСІ-ЛАЙФ (код ЄДРПОУ 40051108) за період з 01.05.2016 по 30.06.2016, ТОВ БРЕЙВІС ІНВЕСТ ГРУП (код ЄДРПОУ 39988712) за період з 01.04.2016 по 30.04.20161 ТОВ АЛЬТАРІУС (код ЄДРПОУ 40673398) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 . З висновків Акту перевірки встановлено, що ТОВ ПВФ МОБІЛ було порушено: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 350 058,00 грн., що призвело до: - заниження податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 87 842,00 грн.; - заниження податку на додану вартість за квітень 2016 року в сумі 93 809,00 грн.; - заниження податку на додану вартість за травень 2016 року в сумі 66 180,00 грн.; заниження податку на додану вартість за червень 2016 року в сумі 51 533,00 грн.; - заниження податку на додану вартість за січень 2017 року в сумі 50 694,00 грн. Позивач з висновками щодо порушення податкового законодавства, які викладені у акті перевірки не погодився, а тому подав заперечення до акту перевірки в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПК України. За наслідками акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0000791411, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 437572,5 грн. (основний платіж 350058,00 грн., штрафні санкції 87514,50 грн.). Листом від 26.03.2019 р. № 1417716/99-99-11-04-02-25 отриманого засобами поштового зв`язку 05.04.2019) ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомило ТОВ ПВФ "МОБІЛ" (код ЄДРПОУ 20225988) (вх. до ДФС 29.01.2019 № 3553/6), що висновки акту перевірки від 10.12.2018 № 71649/04-36-14-11/20225988 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2019 №0000791411 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019р. відкрито провадження по справі №160/3382/19. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.05.2019 року о 11:00.

07.05.2019 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. На підставі направлення від 23.11.2018 №13104, від 23.11.2018 №13105, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області начальнику відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Носовій Надії Степанівні та головному державному ревізору-інспектору відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській Глуховській Наталії Олександрівні, відповідно до п.191.1 ст.191 п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 23.11.2018 року №6695-П, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ПВФ "МОБІЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЕЛІТ БЕСТ" (код ЄДРПОУ 39973783) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, ТОВ "ОКСІ-ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40051108) за період з 01.05.2016 по 30.06.2016, ТОВ "БРЕЙВІС ІНВЕСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39988712) за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, ТОВ "АЛЬТАРІУС" (код ЄДРПОУ 40673398) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017. Копію наказу від 23.11.2018 року № 6695-П вручено під підпис 27.11.2018 року директору ПВФ "МОБІЛ" ОСОБА_1 . З направленням на право проведення перевірки ознайомлено під підпис 27.11.2018 директора ТОВ ПВФ "МОБІЛ" ОСОБА_1 . Відповідач вважає, що перевірку проведено з відома директора ТОВ ПВФ "МОБІЛ" ОСОБА_1 та зазначає, що журнал реєстрації перевірок платника податків до перевірки не надавався. У зв`язку з ненаданням ТОВ ПВФ "МОБІЛ" до перевірки первинних документів, що свідчать про фінансово-господарські відносини ТОВ "ЕЛІТ БЕСТ" (код ЄДРПОУ 39973783) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, ТОВ "ОКСІ-ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40051108) за період з 01.05.2016 по 30.06.2016, ТОВ "БРЕЙВІС ІНВЕСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39988712) за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, ТОВ "АЛЬТАРІУС" (код ЄДРПОУ 40673398) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, для проведення перевірки було використано: дані інформаційних баз ДФС України та податкову звітність, надану ТОВ ПВФ "МОБІЛ" до Державної Фіскальної служби України. В результаті аналізу баз даних ДФС України, Єдиного реєстру податкових накладних, ланцюгів постачання товарів нібито отриманих ТОВ ПВФ "МОБІЛ" від постачальників ТОВ "ЕЛІТ БЕСТ" (код ЄДРПОУ 39973783) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, ТОВ "ОКСІ-ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40051108) за період з 01.05.2016 по 30.06.2016, ТОВ "БРЕЙВІС ІНВЕСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39988712) за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, ТОВ "АЛЬТАРІУС" (код ЄДРПОУ 40673398) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, не можливо дослідити походження товару (згідно податкових накладних виписаних постачальниками). Таким чином, у зв`язку з ненаданням до перевірки первинних документів, що свідчать про фінансово-господарські відносини ТОВ ПВФ "МОБІЛ" з ТОВ "ЕЛІТ БЕСТ" (код ЄДРПОУ 39973783) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, ТОВ "ОКСІ-ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40051108) за період з 01.05.2016 по 30.06.2016, ТОВ "БРЕЙВІС ІНВЕСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39988712) за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, ТОВ "АЛЬТАРІУС" (код ЄДРПОУ 40673398) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, та враховуючи положення п. 44.1 та п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, вважається, що у ТОВ ПВФ "МОБІЛ" були відсутні документи на час складання податкової звітності.

15.05.2019 р. до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій представник висловлює незгоду із аргументами відповідача, зазначеними у відзиві, та стверджує, що висловлені в акті перевірки висновки та прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення є документами, які не підтверджують наявність в діях позивача порушень податкового законодавства.

В судовому засіданні 15.05.2019 р. було оголошено перерву до 06.06.2019 року.

31.05.2019 р. від ТОВ ПВФ "МОБІЛ" надійшли додаткові докази по справі.

06.06.2019 р. від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшли додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 06.06.2019 р. було оголошено перерву до 20.06.2019 року.

18.06.2019 р. від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач зазначає, що доводи викладені у відповіді на відзив, жодним чином не спростовують позицію контролюючого органу.

В судовому засіданні 20.06.2019 року усною ухвалою суду з занесенням до протоколу судового засідання підготовче провадження було продовжено на 30 днів, та відкладено до 04.07.2019 р.

Ухвалою від 25.06.2019 р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробнича фірма "МОБІЛ" про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробнича фірма "МОБІЛ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

04.07.2019 р. підготовче судове засідання було закрито, суд перейшов до розгляду справи по суті в цьому судовому засіданні.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просили задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю проектно-виробнича фірма МОБІЛ (далі ТОВ ПВФ МОБІЛ ), зареєстровано в якості юридичної особи 24.09.1993 року, (код ЄДРПОУ 20225988), юридична адреса: 49051, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 3. Директор ТОВ ПВФ МОБІЛ - ОСОБА_1 .

ТОВ ПВФ МОБІЛ перебуває на обліку в Лівобережній об`єднаній ДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Видами діяльності позивача за КВЕД є:

- Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

- Код КВЕД 20.30 Виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик;

- Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

- Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;

- Код КВЕД 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах;

- Код КВЕД 72.11 Дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій.

Згідно Свідоцтва № 200021562 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ ПВФ МОБІЛ є платником ПДВ.

Судом встановлено, що 23.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято Наказ № 6695-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ПВФ МОБІЛ (ЄДРПОУ 20225988) з 27.11.2018 року тривалістю 5 робочих днів .

27.11.2018 року директору ТОВ ПВФ МОБІЛ ОСОБА_1 у приміщенні Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за адресою м. Дніпро вул. Сімферопольська, 17 А, головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових операції платників управління аудиту ГУ ДФС в Дніпропетровській області Глуховською Н. О. було вручено копію наказу від 23.11.2018 № 6695П Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ПВФ МОБІЛ за підписом заступника начальника ОСОБА_2 .

За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ПВФ МОБІЛ від 10 грудня 2018 року № 71649/04-36-14-11/20225988.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 350058,00 грн., що призвело до:

- заниження податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 87 842,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість за квітень 2016 року в сумі 93 809,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість за травень 2016 року в сумі 66 180,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість за червень 2016 року в сумі 51 533,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість за січень 2017 року в сумі 50 694,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 10 грудня 2018 року № 71649/04-36-14-11/20225988 винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 року № 0000791411, яким ТОВ ПВФ МОБІЛ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 437572,5 грн. (основний платіж 350058,00 грн., штрафні санкції 87514,50 грн.).

Не погоджуючись з наведеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Приписами п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (14.1.185.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (редакція закону на момент виникнення спірних правовідносин), для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (редакція закону на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: «назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

Отже, суд зазначає, що Податковим кодексом України чітко визначені первинні документи, на підставі яких формується податковий кредит та, відповідно, показники податкової звітності з ПДВ.

Щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ЕЛІТ БЕСТ (код ЄДРПОУ 39973783).

30 листопада 2015 року між позивачем та ТОВ ЕЛІТ БЕСТ (код ЄДРПОУ 39973783) було укладено договір поставки № 3011-03.

Фактичне здійснення господарських операцій за договором № 3011-03 від 30.11.2015 року підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: платіжним дорученням від 24.12.2015 р. № 454, платіжним дорученням від 22.12.2015 р. № 449, платіжним дорученням від 16.12.2015 р. № 443, платіжним дорученням від 09.12.2015 р. № 434, платіжним дорученням від 09.12.2015 р. № 433, платіжним дорученням від 07.12.2015 р. № 430, розрахунковою карткою за перевіряємий період, сертифікатами якості, паспортами якості, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, рахунками на оплату, податковими накладними, видатковими накладними.

Щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ОКСІ-ЛАЙФ (код ЄДРПОУ 40051108).

28 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ ОКСІ-ЛАЙФ було укладено договір постачання № 04-28/1 (код ЄДРПОУ 40051108).

Фактичне здійснення господарських операцій за договором № 04-28/1 від 28.04.2016 року підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: додатковою угодою № 1 від 25 травня 2016 року до договору постачання № 04-28/1 від 28.04.2016 р., договором про відступлення права вимоги № 01-08/1 від 01.08.2016 р., платіжним дорученням від 07.06.2016 р. № 698, платіжним дорученням від 22.06.2016 р. № 722, платіжним дорученням від 01.07.2016 р. № 732, платіжним дорученням від 07.07.2016 р. № 758, платіжним дорученням від 07.07.2016 р. № 759, платіжним дорученням від 12.07.2016 р. № 771, платіжним дорученням від 09.08.2016 р. № 813, розрахунковою карткою за перевіряємий період, сертифікатами якості, паспортами якості, посвідченням про якість, паспортом-сертифікатом, сертифікатом якості та маси, рахунками на оплату, податковими накладними, видатковими накладними.

Щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ БРЕЙВІС ІНВЕСТ ГРУП (код ЄДРПОУ 39988712).

04 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ БРЕЙВІС ІНВЕСТ ГРУП (код ЄДРПОУ 39988712) було укладено договір поставки № 02/4-16.

Фактичне здійснення господарських операцій за договором № 02/4-16 від 04.04.2016 року підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: договором про відступлення права вимоги від 05.05.2016 р. № 05-05/1, платіжним дорученням від 25.05.2016 р. № 675, платіжним дорученням від 19.05.2016 р. № 667, платіжним дорученням від 11.05.2016 р. № 651, платіжним дорученням від 22.04.2016 р. № 631, платіжним дорученням від 18.04.2016 р. № 617, розрахунковою карткою за перевіряємий період, показниками якості, сертифікатами якості, паспортами-сертифікатами, паспортами, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, рахунками на оплату, податковими накладними, видатковими накладними.

Щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ АЛЬТАРІУС (код ЄДРПОУ 40673398).

06 січня 2017 року між позивачем та ТОВ АЛЬТАРІУС (код ЄДРПОУ 40673398) було укладено договір поставки № 0601-2.

Фактичне здійснення господарських операцій за договором № 0601-2 від 06.01.2017 року підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: договором про відступлення права вимоги від 06.01.2017 р. № 0601-2, договором про відступлення права вимоги від 13.03.2017 р. № 1303-1, платіжним дорученням від 14.03.2017 р. № 323, платіжним дорученням від 17.01.2017 р. № 233, розрахунковою карткою за перевіряємий період, сертифікатами якості, показником якості, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, паспортом-сертифікатом, технічним паспортом, рахунками на оплату, податковими накладними, видатковими накладними.

Також, на підтвердження реалізації придбаних товарів та послуг, позивачем було надано до суду вичерпний перелік документів на підтвердження подальшої реалізації товарів, послуг.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були надані всі належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг) мали реальний характер.

Позивач має первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції з його контрагентами є нереальними. До того ж, податковим органом в акті не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладених правочинів.

У зв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

У той же час, податковий орган не надав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Також, Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Верховний Суд у Постанові від 07 серпня 2018 року у справі №808/760/16 зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Абз. 5, 6 пп. 75.1.2. п 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що не допуску до перевірки підприємством не було. Як зазначено в акті від 10 грудня 2018 року № 71649/04-36-14-11/20225988 ГУ ДФС України в Дніпропетровській області, перевірка відповідачем була здійснена згідно проведеного аналізу інформаційних баз органів ДФС України та податковою звітністю, наданої ТОВ ПВФ МОБІЛ (ЄДРПОУ 20225988) до Державної Фіскальної служби України.

На підставі вищевикладеного, вбачається, що відповідачем фактично проведено позапланову невиїзну перевірку всупереч прийнятому наказу № 6695-п від 23.11.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ПВФ МОБІЛ (ЄДРПОУ 20225988) .

Крім того суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Судом з`ясовано, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області при проведенні перевірки, запити на проведення зустрічних перевірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання - контрагентами не направлялись.

Посилання відповідача на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Щодо наявності кримінального проваджень як підстави для визнання господарських операцій нереальними.

Щодо доводів відповідача про нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами в зв`язку з фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами № 12016040030000239, № 32016040650000007 від 17.02.2016 року, № 42016000000000866 від 29.03.2016 року, №32016100080000036 від 13.06.2016, №42017101060000055 від 23.03.2017 року, за №32016041640000043, № 32015100000000248 від 02.10.2015 року, №32016100050000077 від 16.09.2016 року, №42016000000004102 від 28.12.2016 року, №32016160000000140 від 19.10.2016 року, №32016040040000036 від 19.08.2016 року, №32018110130000007 від 06 лютого 2018 року, №42017000000004297, № 42017080000000220 від 21.04.2017 року, №32017100050000045 від 19.09.2017 року суд зазначає наступне.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування для формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, повинна бути досліджена та підтверджена судом на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, у якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 09 жовтня 2018 року у справі №806/1013/17, від 11 вересня 2018 року у справі №820/903/18, від 02 жовтня 2018 року у справі №826/6146/16.

Суд зазначає, що для нього преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Відповідачем не надано вироків, в яких досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ ЕЛІТ БЕСТ , ТОВ ОКСІ-ЛАЙФ , ТОВ БРЕЙВІС ІНВЕСТ ГРУП та ТОВ АЛЬТАРІУС , у яких міститься документальне підтвердження того, що контрагентами позивача фактично велась незаконна діяльність, а тому посилання відповідача на наявність досудових розслідувань у кримінальних провадженнях без надання суду відповідних вироків є недопустимими доказами

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних посилань на наявність між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Суд акцентує увагу на тому, що частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що "адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб`єктами оподаткування податків випливає з обов`язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб`єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Варто зазначити, що визнання під час перевірки податковим органом нікчемними правочинів знаходиться за межами здійснення ним контролю дотримання податкового законодавства. За наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання. Зазначена позиція є усталеною, наведена постановою Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9.

Верховний Суд не відступає від вищезгаданої позиції. Так, у постанові від 4 грудня 2018 року по справі №813/2230/13-а серед іншого зазначено таке. Оцінюючи посилання податкового органу на нікчемність правочинів, суди попередніх інстанцій здійснили системній аналіз положень статей 202, 203, 204, 228 Цивільного кодексу України, дійшли до висновку, що підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визнання правочинів нікчемними знаходиться за межами компетенції податкового органу.

Також, у постанові від 13 листопада 2018 року по справі №820/16176/14 Верховний Суд наголошує: доводи податкового органу щодо недійсності договорів є неприйнятними з огляду на те, що самостійне визнання їх такими знаходиться за межами компетенції цього органу, а належних доказів, а саме обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним, відповідачем не надано.

У постанові від 13 березня 2018 року по справі №2а-14508/11/2670 Верховний Суд вказує: жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, які укладені між ТОВ ПВФ "МОБІЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЕЛІТ БЕСТ" (код ЄДРПОУ 39973783) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, ТОВ "ОКСІ-ЛАЙФ" (код ЄДРПОУ 40051108) за період з 01.05.2016 по 30.06.2016, ТОВ "БРЕЙВІС ІНВЕСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39988712) за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, ТОВ "АЛЬТАРІУС" (код ЄДРПОУ 40673398) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами, які на час підписання договорів та їх виконання мали необхідний обсяг правосуб`єктності; спірні правочини не визнано судом недійсним і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності правочинів.

На момент здійснення спірних правовідносин, позивач та його контрагентами були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій, отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість є безпідставним.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробнича фірма "МОБІЛ", суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробнича фірма "МОБІЛ" (код ЄДРПОУ 20225988, вул. Осіння, буд. 3, м. Дніпро, 49051) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 року № 0000791411 ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробнича фірма "МОБІЛ" (код ЄДРПОУ 20225988) судовий збір в розмірі 6563,60 грн. (шість тисяч п`ятсот шістдесят три гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2019 року.

Суддя О.М. Неклеса