Рішення

від 08.06.2018 по справі 810/543/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 року м. Київ № 810/543/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до житлово-будівельного кооперативу "Варіант" про застосування заходів реагування,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогою прийняти постанову про застосування до ЖБК "Варіант" тимчасово зупинення/заборони (на певний період) господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_2 до моменту виконання архітектурно-будівельних заходів по зниженню шуму до рівнів, встановлених санітарними нормами ДСП 173-96 та недопущення впродовж часу доби перевищення рівнів шуму в приміщенні та на територіях захищених об`єктів, як житлові будинки, прибудинкові території та зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків; розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Вимоги позову мотивовані тим, що за наслідками позапланової перевірки господарської діяльності ЖБК "Варіант" було складено акт від 12.12.2017 р. та винесено припис №21 від 15.12.2017 р., яким зобов`язано відповідача забезпечити нормовані рівні шуму в житловій квартирі АДРЕСА_2 . Виходячи з того, що відповідач, займаючись своєю виробничою діяльністю, не дотримується встановлених санітарних правил і норм, ігнорує розпорядчі документи ГУ Держпродспоживслужби, створює несприятливі умови для життєдіяльності людини, що може негативно впливати на її здоров`я, позивач звернувся до суду з вимогами в інтересах ОСОБА_1 про застосування заходів реагування у вигляді тимчасової заборони/зупинення господарської діяльності відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи, вивчивши доводи позовної заяви, встановивши фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заявлених вимог, з огляду на наступне:

правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V

Абзацом 1 ст.1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Частина 4 ст.2 Закону №877-V встановлює сферу дію цього закону та суб`єктів контролю.

Згідно Закону до суб`єктів контролю в межах вказаного Закону відносяться органи Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частиною 4 ст.4 Закону України № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю), - абз.7 ч.4 ст.4 Закону № 877-V. не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу.

На підставі ч.5 ст.4 цього ж Закону, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Згідно ч.7 ст. 4 Закону, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

За правилами ч.4 ст.5 КАСУ, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з повноваженнями, які надані п.5 Положення про ГУ Держпрожспоживслужби в Київській області, останнє відповідно до покладених на нього завдань у сфері державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства: 1) реалізує державну політику в сфері санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення; 2) здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд (контроль) за: дотриманням санітарного законодавства; безпечністю та окремими показниками якості харчових продуктів; додержанням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами державних санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів і регламентів безпечного виробництва, транспортування, зберігання, застосування пестицидів і агрохімікатів, за вмістом залишкової кількості пестицидів і агрохімікатів у харчових продуктах та продовольчій сировині, зокрема імпортованих лікарських травах, водних об`єктах, воді, що використовується для господарсько-питного постачання, купання, спортивних занять, організованого відпочинку та з лікувальною метою, лікувальних грязях, ґрунтах, на землях населених пунктів, оздоровчого та рекреаційного призначення; дотриманням показників вмісту шкідливих для здоров`я людини речовин та інгредієнтів у тютюнових виробах, які реалізуються на території України;

3) забезпечує проведення профілактичних і протиепідемічних заходів щодо охорони в межах компетенції території України від проникнення хвороб людей; 4) здійснює в межах компетенції контроль за факторами середовища життєдіяльності людини, що мають шкідливий вплив на здоров`я населення; 5) подає в установленому порядку пропозиції щодо обмеження або заборони в`їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експорту, імпорту, транзиту вантажів і товарів з держав або регіонів у зв`язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх території; 6) проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу, видає за результатами її проведення відповідні висновки; 7) здійснює у межах компетенції контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; 8) розробляє та здійснює санітарні заходи, що стосуються обмеженого (визначеного) кола осіб чи випадків, передбачених законодавством, зокрема щодо обмежування, заборони, тимчасового припинення діяльності, вживання відповідно до закону інших заходів реагування, у тому числі обмежування або заборони ввезення (пересилання) на митну територію України, перевезення через митну територію України (транзит) біологічних продуктів, патологічного матеріалу; 9) бере участь у реалізації науково-технічної, технологічної та інноваційної політики, впровадженні у виробництво науково-технічних досягнень та передового досвіду з питань профілактики захворювань людини, а також факторів середовища життєдіяльності людини, реалізації державної політики в інших визначених сферах; 10) бере участь у розробленні санітарних, протиепідемічних (профілактичних) заходів, вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів, кормів, технічних регламентів та стандартів; 11) організовує проведення в лабораторіях досліджень (випробувань) для цілей державного контролю; 12) проводить відбір зразків об`єктів санітарних заходів з метою здійснення державного контролю; 13) бере участь у визначенні факторів, що можуть мати шкідливий вплив на здоров`я людини, у проведенні оцінки ризику та встановленні ступеня створюваного ними ризику; 14) бере участь у проведенні санітарно-епідеміологічних розслідувань, спрямованих на виявлення причин та умов, що призводять до виникнення і поширення інфекційних хвороб, у тому числі через харчові продукти, групових та індивідуальних харчових отруєнь, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень, випадків порушення норм радіаційної безпеки, санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, та вживає заходів щодо їх усунення відповідно до законодавства; 15) здійснює відповідно до законодавства моніторинг причин і кількості звернень фізичних та юридичних осіб щодо дотримання санітарного законодавства та випадків заподіяння шкоди здоров`ю людей внаслідок споживання продукції (користування нею) та впливу небезпечних факторів середовища життєдіяльності людини.

При цьому, здійснення позивачем контрольних функцій у сфері санітарного законодавства передбачає заходи щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

В той же час, Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, яке затверджено постановою КМУ від 22 червня 1999 р. №1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. №1217 визначено, що воно встановлює мету, основні завдання та порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Пунктами 5-6 Положення №1217 передбачено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, іншими

посадовими особами, а також установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у порядку запобіжного та поточного нагляду. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ здійснюють нагляд у межах відповідних адміністративних територій, на транспорті та на інших об`єктах, а посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби інших органів виконавчої влади - на територіях, на які поширюється їх діяльність, підпорядкованих їм об`єктах, у підрозділах.

У відповідності до п.8 Положення №1217 поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд включає: контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами передбачених санітарним законодавством, санітарними та протиепідемічними (профілактичними) заходами, приписами, постановами, висновками, дозволами та реєстраційними свідоцтвами, умовами державної реєстрації вимог безпеки для здоров`я і життя людини; контроль за організацією і проведенням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів; вивчення, аналіз і оцінку санітарної та епідемічної ситуації, прогнозування показників здоров`я населення залежно від стану середовища його життєдіяльності, визначення факторів довкілля, що шкідливо впливають на стан здоров`я і життя людини; видачу обов`язкових для виконання приписів, постанов та висновків щодо усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров`я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб; ведення державного обліку інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень; контроль за якістю та ефективністю використання дезінфекційних засобів; встановлення обмежень або заборони в`їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експорту, імпорту, транзиту вантажів і товарів з окремих країн або регіонів у зв`язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх територіях; проведення обстеження, розслідування, лабораторного та інструментального дослідження і випробування, а також санітарної, гігієнічної, токсикологічної, епідеміологічної та інших видів оцінки середовища життєдіяльності людини, об`єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, проектної документації і видача за їх результатами висновків щодо відповідності (невідповідності) вимогам санітарних норм; підготовку та внесення в установленому порядку органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозицій щодо проведення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів з метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, необхідності встановлення карантину; забезпечення охорони території України від занесення і поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб, здійснення санітарно-епідеміологічного контролю і нагляду в пунктах пропуску через державний кордон. Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд як діяльність головних державних санітарних лікарів, їх заступників, інших посадових осіб установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби з контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, приписів, постанов та висновків здійснюється шляхом обстеження та перевірки об`єктів нагляду щодо дотримання і реалізації вимог безпеки для здоров`я і життя людини.

Обстеження та перевірка об`єктів нагляду проводиться вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, позапланово - залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а

також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян. Плани обстеження та перевірки об`єктів нагляду затверджуються головним державним санітарним лікарем. Позапланові обстеження та перевірка проводяться за рішенням головного державного санітарного лікаря, - п. 9 Положення. Періодичність обстеження та перевірки об`єктів нагляду встановлюється головним державним санітарним лікарем на підставі результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи, з урахуванням ступеня їх впливу на стан здоров`я і життя людини та за погодженням з вищестоящим головним державним санітарним лікарем. Обстеження та перевірка об`єктів проводиться посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби за направленням головного державного санітарного лікаря або його заступників. Результати обстеження та перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України, - п.10 Положення.

Згідно ч.8 ст. 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про Національну поліцію",, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Також, відповідно до пункту 1 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1218 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2004 р. № 1273) державна санітарно-епідеміологічна служба України є системою органів, установ, закладів, частин і підрозділів, діяльність яких спрямовується, зокрема на запобігання шкідливому впливу на стан здоров`я і життя людей факторів середовища життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров`я людини продукції та середовища життєдіяльності. Крім того, державна санітарно-епідеміологічна служба України видає обов`язкові для виконання постанови, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров`я і життя людини факторів середовища життєдіяльності (абзац одинадцятий пункту 4 вказаного вище Положення).

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає таке: позивач, згідно із Законом України "Про основні засади державного нагляду та контролю" не віднесений до кола суб`єктів, які мають право контролю за здійсненням господарської діяльності, а також не наділений повноваженням на звернення до суду із позовом про зупинення експлуатації приміщень та/чи виконання робіт суб`єктів господарювання.

Більше того, імперативною нормою абз.7 ч.4 ст.4 Закону № 877-V встановлена заборона для органів державного нагляду (контролю) здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Водночас, належним органом, який здійснює контрольні функції у сфері дотримання граничних показників негативного впливу на здоров`я населення, належного рівня факторів нормального середовища життєдіяльності людини є державна санітарно-епідеміологічна служба України, у межу статутної відповідальності якої позивач здійснив неправомірне втручання, шляхом безпідставного та неправомірного проведення перевірки непідконтрольного йому господарюючого суб`єкта- ЖБК "Варіант".

Обсягом повноважень ГУ Держпродспоживслужби, які були наведені вище, не покривається право та/або можливість управління на проведення будь-яких контрольних заходів (перевірок, обстежень) тощо на предмет визначення рівня шуму у житлових будинках та/або приватних помешканнях.

У даному випадку, для захисту свого права громадяни можуть звертатися до органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ та санітарно-епідеміологічної служби, які на місцях мають здійснювати відповідну роботу щодо усунення небезпечних факторів середовища життєдіяльності людини, а також нагляд та контроль за дотриманням санітарних норм та правил.

Крім того, як слідує із позовної заяви перевірка відповідача на предмет дотримання вимог Закону України " Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення " була проведена суб`єктивно, оскільки обмежилась дослідженням рівня шуму в окремо взятій квартирі. Позивач зазначає, що під час проведення ним перевірки Київським обласним лабораторним центром МОЗ України було здійснено вимірювання рівнів шуму та вібрації в квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Підстави для залучення Київського обласного лабораторного центру МОЗ України відсутні. Також відсутні документи, за наявності яких можливо встановити хто здійснив оплату послуг центру та, на якій підставі.

Крім того, в інших житлових помешканнях відповідача вимірювання шуму не проводилось та не перевірялось, джерело шуму у встановлений законом спосіб не встановлювалось, взаємопов`язаність шуму з діяльністю відповідача та створенням некомфортних умов для проживання інших мешканців, жодним доказом, наданим заявником, не підтверджена.

З огляду на що, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до адміністративного суду з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки не віднесений Законом України № 877-V до суб`єктів контролю за дотриманням рівня шуму у приватних помешканнях та за діяльністю такого суб`єкту господарювання як ЖБК та не наділений Законом № 877-V та/або іншим Законом на звернення до суду в порядку застосування такого заходу реагування як зупинення виробництва чи виконання робіт. Позовна заява фактично подана на захист прав та інтересів громадянки ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 53 КАСУ, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Виходячи із загальної презумпції, що посадові особи повинні діяти лише в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом, суд констатує, що позивач вказане правило порушив, позаяк не віднесений до числі органів, які можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч.1 ст.77 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Доказуванню в адміністративному процесі підлягають обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, інші обставини, які мають значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні рішення у справі. Обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності. В адміністративному процесі діє призумпція вини суб`єкта владних повноважень.

Надавши правової оцінки діям та рішенням позивача у співставленні з наданими йому повноваженнями, з урахуванням поданих суду доказів, суд вважає заявлені вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (код 40323081, м. Вишневе, вул. Балукова, 22) до житлово-будівельного кооперативу "Варіант" (код 22209315, м. Українка, проспект Дніпровський, буд.21-а) про застосування заходів реагування, - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.