Постанова

від 01.07.2019 по справі 520/1507/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 р. Справа № 520/1507/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Біленький ОСОБА_1 .В.

представника відповідача Сайтарли А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2019, суддя Сагайдак В.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 15.03.19 по справі № 520/1507/19

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Приватного підприємства "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ LTD"

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Харківській обл.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ LTD" (далі - відповідач, ПП "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ LTD"), в якому просило суд накласти арешт на кошти Приватного підприємства «Сучасні технології LTD» (податковий номер 31642209) відкритих в банках, а саме ГРУ AT КБ"ПРИВАТБАНК",М.ХАРКІВ, МФО 351533, номер рахунку НОМЕР_1 , ГРУ АТ КБ"ПРИВАТБАНК",М.ХАРКІВ, МФО 351533, номер рахунку НОМЕР_2 , ГРУ АТ КБ"ПРИВАТБАНК",М.ХАРКІВ, МФО 351533, номер рахунку НОМЕР_3 , ГРУ АТ КБ"ПРИВАТБАНК",М.ХАРКІВ, МФО 351533, номер рахунку НОМЕР_4 , ПАТ "МЕГАБАНК", Харків, МФО 351629, номер рахунку НОМЕР_5 , ГРУ АТ КБ"ПРИВАТБАНК",М.ХАРКІВ, МФО 351533, номер рахунку НОМЕР_6 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 по справі № 820/5122/18, вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо спливу строку 96 годин для звернення контролюючого органу з позовною заявою від дати прийняття рішення про накладення адміністративного арешту, оскільки положеннями п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не встановлено такої вимоги. Зазначений строк встановлений для суду, а не для контролюючого органу. Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з позовною заявою, а не з заявою в порядку ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в даному випадку застосуванню підлягає загальна процедура, яка не висуває додаткових вимог щодо вищезазначеного строку. Крім того, апелянт зазначив про те, що арешт на кошти накладається не залежно від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків, при цьому послався на позицію Верховного Суду , викладений у постанові від 12.02.2019 по справі № 820/2455/18.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 залишено без руху апеляційну скаргу у зв`язку з несплатою судового збору та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження по справі № 520/1507/19

04 червня 2019 року на адресу суду від відповідача по справі надійшов відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без мін, оскільки підстави для задоволення заявлених контролюючим органом вимог відсутні у зв`язку зі спливом строку дії наказу, а також порушенням вимог ст. 81 ПК України. Також зазначив про правомірність недопуску до перевірки посадових осіб позивача через не пред`явлення перевіряючими направлення на перевірку.

11 червня 2019 року позивачем по справі подано відповідь на відзив, в якому, послався на дотримання посадовими особами позивача вимог ст. 81 ПК України, а також на те, що сплив строку дії наказу не є обставиною, яка визначає даний наказ недійсним, та не позбавляє права контролюючого органу звертатися в загальному порядку до суду з позовною заявою про накладення арешту на кошти платника податків.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 закінчено підготовку справи до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

На підставі наказу ГУ ДФС у Харківській обл. від 07.12.2018 №9188 та направлення №12585 від 07.12.2018, у зв`язку з ненаданням ПП СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ LTD у запитуваному обсязі документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит ГУ ДФС у Харківській обл. від 25.10.2017 №44545/10-20-40-14-11-18, здійснено вихід за податковою адресою ПП СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ LTD , а саме: м. Харків, пр-т. Науки, 60 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ LTD з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками з ТОВ К`юпартс за травень, червень, липень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг).

З письмових доказів у справі слідує, що 07.12.2018 посадовою особою позивача, здійснено вихід за податковою адресою платника податків ПП Сучасні технології LTD для ознайомлення та вручення наказу та направлень на проведення перевірки.

У зв`язку з перебуванням директора ПП Сучасні технології LTD у відряджені та неможливості вручення наказу та направлення складено акт від 07.12.2018 №9857/20-40- 14-11-11/31642209 про неможливість вручення направлення та наказу на позапланову виїзну перевірку.

При повторному виході на місце здійснення господарської діяльності, за адресою, м. Харків, пр АДРЕСА_1 т. АДРЕСА_2 60, 10.12.2018, представник ПП СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ LTD отримав копію наказу ГУ ДФС у Харківській області та відмовив в допуску та проведенні документальної позапланової виїзної перевірки, про що складено акт відмови у допуску від 10.12.2018 №9877/20-40-14-11-11/31642209, копію якого було отримано представником ОСОБА_2 .

На підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України заступником начальника ГУ ДФС у Харківській обл. прийнято рішення від 11.12.2018 №51450/10/210-4014-11-18 про застосування адміністративного арешту майна ПП СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ LTD у зв`язку з відмовою у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За змістом п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Підставою відмови у допуску посадових осіб на проведення перевірки відповідач у письмових поясненнях зазначив відсутність направлення на проведення перевірки, що також підтверджується відсутністю підписів у самому направленні посадових осіб (представника) позивача, а також відсутністю акту про відмову від підпису направлення на перевірку.

Доказів вручення направлення на перевірку підприємства відповідача матеріали справи не містять, судовим розглядом не встановлено.

Згідно з п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

З наведеної норми вбачається, що арешт майна платника є негативним наслідком дій платника та може бути застосовано у визначених законом випадках.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Абзацом 2 підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Враховуючи вищезазначені правові норми та обставини справи щодо правомірності недопуску перевіряючих до перевірки, колегія суддів вважає, що підстави для накладення арешту на кошти ПП СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ LTD відсутні.

Посилання апелянта на те, що направлення на перевірку пред`являлося представнику підприємства, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки будь-які докази на підтвердження даних посилань до суду не надані та під час судового розгляду не встановлено. Зі змісту акту від 10.12.2018 про відмову в допуску до проведення перевірки вбачається вручення лише копії наказу.

Посилання суду першої інстанції, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог на припинення дії рішення контролюючого органу про застосування умовного адміністративного арешту майна у зв`язку зі спливом 96 годин колегія суддів вважає помилковими, проте дані висновки не вплинули на правильність кінцевого висновку по даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року по справі № 520/1507/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді (підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Постанова складена в повному обсязі 11.07.2019