Рішення

від 11.07.2019 по справі 910/5441/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2019Справа № 910/5441/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-Транс" (04053, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Січових Стрільців, будинок 21; ідентифікаційний код 39314304)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Токіос Київ Тайм" (04107, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Печенізька, будинок 8; ідентифікаційний код 41850670)

про стягнення 2 087,94 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ-Транс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Токіос Київ Тайм" про стягнення 2 087,94 грн, з яких: 1 855,08 грн - основний борг, 106,69 грн - пеня, 44,86 грн - інфляційні втрати, 81,31 грн - 20% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати товару, поставлено на підставі договору поставки товару № 9220 від 25.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/5441/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був повідомлений своєчасно та належним чином. Відповідно до даних витягу з сайту УКРПОШТА щодо відстеження поштового відправлення 0103050076982 ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.04.2019 була вручена представнику відповідача 07.05.2019.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ-Транс" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Токіос Київ Тайм" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір № 9220 поставки товару (далі - Договір) за яким постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку визначених Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами Договору.

Згідно пункту 1.3 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної засвідчує момент передачі товару.

Сторонами було погоджено, що найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід`ємною частиною Договору (пункт 2.1); ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів постачальника, що є додатками до Договору, оплата здійснюється в національній валюті України, фактом погодження покупцем ціни та вартості товару вважається підписана сторонами накладна (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору покупець зобов`язався оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) 7 (семи) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

В пункті 3.6. Договору сторони погодили, що за результатами кожного місяця постачальник має право надати акти звірки взаєморозрахунків покупцеві, а покупець повинен протягом 5 календарних днів з моменту отримання акту підписати його та надіслати постачальникові чи заявити письмово мотивовані зауваження до акту.

Відповідальність за неналежне виконання умов Договору була визначена сторонам у розділі 5 Договору. Так, у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

За несвоєчасну оплату поставленої партії товару покупець, відповідно до пункту 5.3. Договору, зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Пунктом 8.5 Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018, а у фінансовій частині - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не заявить про наміри його розірвання, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на 1 календарний рік.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено відповідачу поставку товару за видатковою накладною № ВДС-120679 від 19.01.2019 на загальну суму 1 920,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав, оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого, з урахуванням попередніх розрахунків між сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем склала 1855,08 грн. Факт наявності заборгованості підтверджено підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актом звірки взаємних розрахунків станом на 06.03.2019 належним засвідчена копія якого додана до позовної заяви.

З огляду на викладені обставини позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 1 855,08 грн, 106,69 грн пені, 44,86 грн інфляційних втрат та 20 % річних в сумі 81,31 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом вище, за умовами пункту 3.3 Договору, оплата за кожну партію товару має бути здійснена покупцем протягом (але не пізніше) 7 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Оскільки підписання уповноваженими представниками сторін накладної засвідчує момент передачі товару, а в матеріалах справи міститься підписана представниками та скріплена печатками сторін належним чином завірена копія видаткової накладної № ВДС-120679 від 19.01.2019 на загальну суму 1 920,00 грн, суд дійшов висновку, що оплата за отриманий Товар мала бути здійснена відповідачем у строк не пізніше 26.01.2019, тобто строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором є таким що настав.

За твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем та матеріалами справи, заборгованість відповідача за Договором (з урахуванням попередніх взаєморозрахунків між сторонами) становить 1 855,08 грн. Заборгованість визнано відповідачем у підписаному акті звірки взаємних розрахунків станом на 06.03.2019.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що доказів погашення заборгованості за товар отриманий за видатковою накладною № 120679 від 19.01.2019 матеріали справи не містять, а правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вбачає, що наявність заборгованості відповідача за отриманий від позивача Товар в сумі 1 855,08 грн є доведеною.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати поставленого Товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 1 855,08 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Окрім суми основної заборгованості позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 106,69 грн пені на підставі пункту 5.3 Договору, нарахованої за період з 27.01.2019 по 17.04.2019.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача судом встановлено, що за визначений позивачем період сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає 148,20 грн, втім, враховуючи, що при вирішенні спору суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 106,69 грн відповідно до розрахунку наданого позивачем.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 81,32 грн 20% річних, нарахованих на підставі пункту 5.3. Договору та 44,86 грн інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Судом встановлено. що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 5.3. Договору погодили інший ніж встановлено в статті 625 ЦК України розмір відсотків річних, а саме 20 відсотків.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних, суд встановив, що за заявлений позивачем період підлягає нарахування 20 % річних в сумі 82,33 грн, однак, враховуючи, що при вирішенні спору суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає 20% річних в сумі 81,31 грн відповідно до розрахунку наданого позивачем.

Одночасно з цим, господарський суд, розглянувши вимогу позивача щодо стягнення інфляційних втрат за період з 27.01.2019 по 17.04.2019 зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Отже, право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за січень 2019 року (101,0 %) та квітень 2019 року виникло би по закінченню січня 2019 року та квітня 2019 року у лютому 2019 року та травні 2019 року на підставі повідомлень Державної служби статистики України від 12.02.2019 та 11.05.2019 про індекси споживчих цін у січі та квітні 2019 року.

Разом з цим, прострочення грошового зобов`язання відповідачем у січні 2019 року та квітня 2019 року тривало менше місяця (з 27.01.2019 по 31.01.2019 та з 01.04.20219 по 17.04.2019) у зв`язку з чим вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 27.01.209 по 31.01.2019 та з 01.04.2019 по 17.04.2019 задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню частково за вирахуванням періодів зазначених судом.

Так, за перерахунком суду стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 26,05 грн за період з 01.02.2019 по 31.03.2019.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Токіос Київ Тайм" стягнення 2 087,94 грн, та стягнення з останнього на користь позивача 1 855,06 грн основного боргу, 106,69 грн пені, 81,31 грн 20% річних та 26,05 грн інфляційних втрат.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Токіос Київ Тайм" стягнення 2 087,94 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Токіос Київ Тайм" (04107, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Печенізька, будинок 8; ідентифікаційний код 41850670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-Транс" (04053, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Січових Стрільців, будинок 21; ідентифікаційний код 39314304) 1 855,06 грн (одну тисячу вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 06 копійок) основного боргу, 106,69 грн (сто шість гривень 69 копійок) пені, 81,31 грн (вісімдесят одну гривню 31 копійку) 20% річних, 26,05 грн (двадцять шість гривень 05 копійок) інфляційних втрат та 1 903,68 грн (одну тисячу дев`ятсот три гривні 68 копійок) судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ