Рішення

від 10.07.2019 по справі 910/6003/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2019Справа № 910/6003/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Споживчого товариства "УТФ" (проспект Оболонський, буд.30, офіс 287, м.Київ, 04205, код ЄДРПОУ 30839403)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (вул.Пожарського, буд.3, м.Київ, 02094, код ЄДРПОУ 30160757)

про стягнення 9 631,25 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "УТФ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату заборгованості за договором поставки кукурудзи та пшениці № 291/2017/КАМ/О від 30.08.2017 року у розмірі 9 631,25 грн, з яких 2 470,91 грн пені, 271,05 грн трьох відсотків річних, 3 943,05 грн інфляційних втрат та 2 946,24 грн втраченої вигоди. Крім того, просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки кукурудзи та пшениці № 291/2017/КАМ/О від 30.08.2017 року, зокрема, в порушення умов зазначеного договору відповідач несвоєчасно оплатив прийнятий ним товар, тим самим прострочив виконання свого обов`язку, внаслідок чого у відповідача виникло зобов`язання по оплаті штрафних санкцій перед позивачем за неналежне виконання вказаного правочину.

Ухвалою від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

07.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог СТ УТФ в повному обсязі. Так, відзив обґрунтовано тим, що всупереч умов договору, позивачем надавалися документи вибірково, не у момент поставки та не в повному об`ємі. До того ж, податкові накладні №25 від 19.11.2017 та №26 від 19.11.2017, відповідно до квитанцій про реєстрацію податкових накладних зареєстровані лише 15.12.2017, тобто відповідач повинен сплатити за отриманий товар 23.12.2017. 22.12.2017 відповідач розрахувався за отриманий товар в повному обсязі, а тому строки оплати не порушені. Таким чином, відповідач наголошує на тому, що позивачем вчасно не надано всіх необхідних документів, передбачених договором №291/2017/КАМ/О від 30.08.2017, зокрема сертифікатів якості, накладної, не зареєстровано податкову накладну, то за таких обставин у відповідача не настало зобов`язання по оплаті за поставлений позивачем товар, відповідно до чого судом не можуть бути задоволені вимоги стосовно стягнення з ТОВ Комплекс Агромарс пені за прострочення виконання зобов`язання, 3% річних за користування чужими коштами, тому як строк виконання зобов`язання по оплаті за поставлений товар не настав, відповідно відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Також відповідач зазначив, що розмір позовних вимог розраховано позивачем невірно, оскільки під час нарахування інфляційних збитків не були враховані положення абзацу третього п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань . Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, не подано доказів на підтвердження його реальної можливості щодо отримання доходів у вигляді недоотриманих відсотків від відкриття депозитного рахунку, з огляду на це вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди не можна визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн.

07.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, в якому міститься прохання застосувати строки спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

14.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій заперечив проти стверджень відповідача у відзиві, посилаючись на те, що в момент поставки товару 19.11.2017 відповідачу, позивачем були передано весь перелік документів, які передбачені договором, в тому числі сертифікати якості. Прийнявши товар, відповідач підтвердив настання умов для розрахунку.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2017 між споживчим Товариством УТФ , в особі Голови правління Кравець Ігоря Вячеславовича (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (Філія Київкомбікорм ), в особі Генерального директора Сігал Марини Анатоліївни (далі - покупець) укладено договір поставки кукурудзи та пшениці №291/2017/КАМ/О (далі - договір), відповідно до п. 3.1. якого постачальник бере на себе зобов`язання здійснити поставку товару , який не обтяжений правами третіх осіб, передати його у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.

Згідно з п. 3.2. договору, предметом даного Договору є поставка кукурудзи та пшениці, що вирощується на полях (далі - товар), кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю якого та вартість визначена специфікаціями до даного договору та товарно-супровідними документами а кожну окрему партію товару.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що строк поставки товару складає 2 (два) робочих дні з моменту замовлення Покупця.

Вартість товару визначається у рахунку-фактурі, який виставляється постачальником на кожну окрему партію товару (п. 7.1. договору).

Згідно п. 7.2. договору, розрахунок за товар здійснюється на умовах 100% після оплати вартості замовленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів за умови настання наступних умов:

- з дати поставки товару покупцю;

- за умови отримання оригіналів документів, зазначених в п. 4.4. даного договору;

- за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу п. 4.4. договору встановлює, що у момент поставки на кожну партію товару постачальник надає покупцю наступні документи:

- сертифікат якості;

- товарно-транспортна накладна (ТТН);

- видаткову накладну;

- оригінал рахунку-фактури;

- інші супровідні документи згідно діючого законодавства.

В п. 8.3. договору сторони погодили, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого товару.

На виконання умов укладеного договору постачальник здійснив поставку узгодженого товару покупцю за накладною № 18 від 19.11.2017 на суму 358 459,20 грн.

Однак, як зазначає позивач, в порушення умов укладеного договору, відповідачем за вищевказаною накладною було здійснено розрахунок за товар поза межами 7 (семи) календарних днів, як то передбачено п. 7.2. Договору, а саме: 01.12.2018, що підтверджується платіжним дорученням №9623042284 на суму 286 767,36 грн та 22.12.2017, що підтверджується платіжним дорученням №9623042285 на суму 71 691,84 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач порушив умови договору, несвоєчасно розрахувавшись за отриманий товар згідно накладної №18 від 19.11.2017, позивачем нарахована пеня у розмірі 2 470,91 грн, 3% річних у розмірі 271,05 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 943,05 грн та втрачену вигоду у розмірі 2 946,24 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських, згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і у відповідності до приписів ст. 629 ЦКУ є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦКУ за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦКУ якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦКУ покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що розрахунок за товар здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів за умови настання наступних умов: з дати поставки товару покупцю; за умови отримання оригіналів документів, зазначених в п. 4.4. даного договору; за умови реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, між сторонами було погоджено оплату товару не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних. Саме дата реєстрації податкової накладної і є початком відліку для виникнення обов`язку у покупця оплати отриманого товару.

Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкових накладних, податкові накладні №25 від 19.11.2017 та №26 від 19.11.2017 зареєстровані продавцем 15.12.2017. Таким чином, розрахунок за товар повинен був бути здійснений покупцем до 22.12.2017 включно. В той же час, згідно з платіжним дорученням №9623042284 на суму 286 767,36 грн відповідач розрахувався 01.12.2017 та відповідно до платіжного доручення №9623042285 на суму 71 691,84 грн відповідач розрахувався 22.12.2017 , що спростовує факт порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар згідно договору.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Таким чином, позивач з дати складання податкових накладних 19.11.2017 мав час для реєстрації до 15.12.2017. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, коли саме позивач направив податкові накладні на реєстрацію в ЄРПН. Дата виписування податкових накладних 19.11.2017 не є їх датою реєстрації в ЄРПН, а твердження позивача проте, що дата надсилання податкової накладної 19.11.2017 збігається з датою реєстрації податкової накладної є безпідставні, оскільки на квитанціях вказано дату реєстрації - 15.12.2017.

З огляду на зазначене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Споживчого товариства "УТФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення штрафних санкцій та упущеної вигоди внаслідок несвоєчасної оплати за отриманий товар.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 3 000,00 грн.

Приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу адвоката та судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог, відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 12.07.2019

Суддя Н.І. Ягічева