Рішення

від 11.07.2019 по справі 910/6991/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2019Справа № 910/6991/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Фарм, ЛТД , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мікстура , м. Київ

про стягнення 100 732,23 грн.,

Представники:

від позивача: Суховерко О.В.;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Фарм, ЛТД звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мікстура про стягнення заборгованості за договором поставки № 95443 від 22.06.2018 р. у розмірі 100 732,23 грн., у тому числі: 83 943,53 грн. - основного боргу, 16 788,70 грн. - 20% за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки № 95443 від 22.06.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, але із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 24.06.2019 р.

У судове засідання 24.06.2019 р. з`явився представник позивача, позов підтримав у повному обсязі. Представник відповідача не з`явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 24.06.2019 р. у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 11.07.2019 р.

У судове засідання 11.07.2019 р. з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача вдруге не з`явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2018 р. між Спільним українсько-естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Фарм, ЛТД (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мікстура (далі - покупець/відповідач) був укладений договір поставки № 95443, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому, порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку.

Згідно п. 6.2. договору, при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми.

У період з 15.02.2019 року по 21.03.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 85 671,65 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 23790139 від 15.02.19 р., № 23811501 від 20.02.19 р., № 23841125 від 26.02.19 р., № 23875808 від 05.03.19 р., № 23906089 від 13.03.19 р., № 23921556 від 15.03.19 р., № 23921557 від 15.03.19 р., № 23926947 від 16.03.19 р., № 23926948 від 16.03.19 р., № 23928589 від 18.03.19 р., № 23928590 від 18.03.19 р., № 23938737 від 19.03.19 р., № 23938738 від 19.03.19 р., № 23938839 від 19.03.19 р., № 23938695 від 20.03.19 р., № 23938696 від 20.03.19 р., № 23944331 від 20.03.19 р., № 23947715 від 21.03.19 р., № 23947716 від 21.03.19 р. У вказаних накладних визначені дати оплати за поставлений товар.

Проте, відповідач в порушення умов договору здійснив оплату частково в сумі 1 728,12 грн., у зв`язку з чим у ТзОВ Мікстура виникла заборгованість в сумі 83 943,53 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №95443 від 22.06.2018р., відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 85 671,65 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте, в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 1 728,12 грн., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 83 943,53 грн., що підтверджується матеріалами справи, на підтвердження зворотного ТзОВ Мікстура не надано суду будь-яких доказів.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до п. 6.2. договору, при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється.

Судом встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідач у визначений термін у видаткових накладних, оплату за поставлений товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ТзОВ Мікстура було порушено умови договору поставки та положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 83 943,53 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 788,70 грн. - проценти за користування грошовими коштами, передбаченими п. 10.4. договору.

Так, пунктом 10.4. договору передбачено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що договором передбачено відповідальність відповідача за неналежне виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару у вигляді сплати 20% від простроченої суми.

Отже, враховуючи викладене, судом перевірено наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами і встановлено, що нарахування відповідають вимогам законодавства та договору.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Фарм задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікстура (01011, м. Київ, вул. Гусовського, буд. 8/10; ідентифікаційний код 40172905) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Фарм (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А; ідентифікаційний код 21642228) 83 943 (вісімдесят три тисячі дев`ятсот сорок три) грн. 53 коп. - заборгованості, 16 788 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 70 коп. - 20% за користування грошовими коштами та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 12.07.2019.

Суддя В.В. Бондарчук