Рішення

від 12.07.2019 по справі 910/6357/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2019Справа № 910/6357/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп"

про стягнення 36000 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" про стягнення 36000 грн. вартості безпідставно набутого відповідачем обладнання спортивного комплексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

23.05.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.05.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Зазначена ухвала суду була направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03065, м. Київ, просп. Комарова, 42.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку із закінченням терміну зберігання даного відправлення.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду від 24.05.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву у встановлений судом строк, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2017 між відповідачем, як підрядником, та позивачем, як замовником, укладено Договір підряду № 22-11-17-6, за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує у межах кошторисної документації та умов Договору виконання робіт із капітального ремонту-облаштування ігрового майданчика за адресою: вул. Світлицького, 24 у Подільському районі м. Києва, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.

Строки виконання робіт за Договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток № 4) та встановлюються з 22.11.2017 по 31.12.2017 (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна останнього є твердою та згідно договірної ціни (додаток № 2), протоколу узгодження цін на матеріальні ресурси (додаток № 5) складає 145659,16 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 24276,53 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що за вказаним Договором підряду позивач сплатив на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 130500 грн., а саме: 43697,75 грн. згідно платіжного доручення від 23.11.2017 № 57 та 86802,25 грн. згідно платіжного доручення від 21.12.2017 № 66.

У свою чергу, відповідач надавав позивачу гарантійні листи від 27.12.2017 № К-281 та від 13.08.2018 № К-131 щодо виконання робіт із капітального ремонту-облаштування ігрового майданчика за адресою: вул. Світлицького, 24 у Подільському районі м. Києва у строк, зокрема, спортивного майданчика до 01.09.2018.

Разом із цим, 19.12.2017 між сторонами укладено Договір відповідального зберігання № 1/к, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв на безоплатне відповідальне зберігання елементи ігрових майданчиків за адресою: вул. Світлицького, 24 у Подільському районі м. Києва (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.2.2 Договору позивач має право в будь-який час вимагати повернення (повністю або частково) елементи ігрового майданчика, що знаходяться на зберіганні у відповідача.

Згідно пункту 4.1.4 Договору відповідач зобов`язався повернути елементи ігрового майданчика позивачу за першою вимогою у 3-денний термін.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору ні від одної із сторін не надійшло письмове повідомлення щодо припинення дії Договору, то він вважається пролонгованим на один рік.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.12.2017 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна за Договором від 19.12.2017 № 1/к, за яким позивач передав, а відповідач прийняв на загальну суму 130500 грн. наступне майно: спортивний комплекс - 1 шт., вартістю 36000 грн., дитячий ігровий майданчик на 2 башти - 1 шт., вартістю 54000 грн., пісочниця - 1 шт., вартістю 6500 грн., гойдалка двомісна - 1 шт., вартістю 18000 грн., гойдалка балансир - 2 шт., вартістю 16000 грн.

Згідно акту приймання-передачі від 21.12.2018 за Договором від 19.12.2017 № 1/к відповідач передав позивачу і встановив наступне обладнання на об`єкті: капітальний ремонт - облаштування ігрового майданчика за адресою: вул. Світлицького, 24 у Подільському районі м. Києва, а саме: дитячий ігровий майданчик на 2 башти - 1 шт., вартістю 54000 грн., пісочниця - 1 шт., вартістю 6500 грн., гойдалка двомісна - 1 шт., вартістю 18000 грн., гойдалка балансир - 2 шт., вартістю 16000 грн. Спортивний комплекс у кількості 10 шт. вартістю 36000 грн. залишається на зберіганні у відповідача.

25.01.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 10663-367, зокрема, щодо термінового передання у термін до 15.02.2019 обладнання ігрового майданчика за адресою: вул. Світлицького, 24 у Подільському районі м. Києва на суму 36000 грн., що передано за Договором відповідального зберігання від 19.12.2017 № 1/к, який закінчив свою дію. Однак, відповіді на вимогу відповідач не надав та майно не повернув.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина 1 статті 936 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 938 ЦК України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Частиною 1 статті 950 та частиною 1 статті 951 Цивільного кодексу України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Згідно з приписами статті 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Дана норма надає право поклажодавцеві в будь-який час вимагати повернення речі, таке право не може бути обмежене, оскільки передача на зберігання речі не зумовлює припинення щодо неї правомочностей її власника, який самостійно розпоряджається таким майном на власний розсуд.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач внаслідок закінчення дії Договору від 19.12.2017 № 1/к звертався із відповідною вимогою до відповідача щодо повернення переданого на відповідальне зберігання майна - спортивного майданчика, вартістю 36000 грн., однак відповідач вказане майно позивачу не повернув (лист від 25.01.2019 № 10663-367).

При цьому, судом враховано відсутність у матеріалах справи жодних доказів у спростування встановлених вище судом обставин зі сторони відповідача, оскільки останній не скористався наданим процесуальним законом правом на подання відзиву на позов, у зв`язку з чим дана справа вирішується за наявними в ній матеріалами.

Отже, внаслідок закінчення строку дії Договору від 19.12.2017 № 1/к відносини між сторонами трансформувалися із зобов`язальних (договірних) у відносини охоронні (позадоговірні, деліктні), які за своєю природою спрямовані на відновлення порушеного права, у тому числі шляхом повернення майна (його вартості), коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.

Наведене свідчить про наявність відповідно до статей 387, 1212, 1213 ЦК України права позивача, як власника спортивного майданчика, вимагати відшкодування його вартості, оскільки відповідач недобросовісно заволодів вказаним майном.

Згідно положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості його повернення в натурі (внаслідок знищення, загублення, передачі майна третій особі) відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, судом визнаються обґрунтованими позовні вимоги щодо наявності у відповідача зобов`язання повернути вартість переданого на відповідальне зберігання майна позивача у розмірі 36000 грн., з огляду на відсутність правової підстави для його перебування у відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол Буд Груп" (03065, м. Київ, просп. Комарова, 42; ідентифікаційний код 34000286) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 36; ідентифікаційний код 39609111) 36000 (тридцять шість тисяч) грн. вартості безпідставно набутого майна, а також 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну ) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова