Рішення

від 12.07.2019 по справі 910/6277/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2019Справа № 910/6277/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 910/6277/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячагропостач"

(37311, Полтавська область, Гадяцький район, село Мала Побиванка, провулок Роменський, будинок 2В; ідентифікаційний код: 37097933)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Сейл"

(02000, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 11А, кабінет 317; ідентифікаційний код: 41336023)

про стягнення 47 970,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячагропостач" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Сейл" (далі - відповідач) про стягнення 47 970,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №204 від 18.04.2019, а саме нездійсненням поставки товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 31 980,00 грн та нарахована пеня в розмірі 15 990,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.05.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 про відкриття провадження у справі № 910/6277/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячагропостач" та виправлено описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 у справі № 910/6277/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" є достовірними.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 41336023) є: 02000, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 11А, кабінет 317.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону двічі (21.05.2019 та 12.06.2019) було направлено копію ухвали про відкриття провадження у цій справі з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

31.05.2019 та 18.06.2019 до суду повернулись поштові відправлення, адресовані відповідачеві разом з копіями ухвал суду про відкриття провадження від 21.05.2019, які відповідно до повідомлень підприємства поштового зв`язку не вручені під час доставки відповідачеві та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 21.05.2019 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гадячагропостач (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Метал-сейл (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір поставки № 204 (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до договору (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури. Найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією.

У п. 2.1. Договору сторони домовились, що вартість товару визначається постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору.

Згідно підп. 3.1.1. п. 3.1. Договору товар має бути поставлений постачальником протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання передоплати.

За умовами п. 3.2. Договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту передачі товару безпосередньо покупцю або уповноваженому представнику покупця відповідно до накладної.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником покупця (п. 3.3. Договору).

У п. 4.1. Договору сторони погодили умови оплати вартості товару, а саме: 100% від загальної вартості товару, протягом трьох банківських днів з дати підписання специфікації до Договору; строк оплати товару, відмінний від зазначеного вище, узгоджується сторонами у додатку до договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 18.10.2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору (п. 9.1. Договору).

Відповідно до наявної у матеріалах справи Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору) вартість товару з ПДВ становить 31 980,00 грн.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 234 від 18.04.2019 на суму 31 980,00 грн, який відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 133 від 19.04.2019 було оплачено позивачем.

26.04.2019 позивачем направлено (докази направлення містяться у матеріалах справи) на адресу відповідача вимогу вих. № 21 від 26.04.2019, в якій позивач вимагав у відповідача, зокрема погашення у 7-ми денний строк заборгованості на суму 31 980,00 грн.

У зв`язку з нездійсненням поставки обумовленого договором товару та неповерненням суми попередньої оплати вартості товару за договором, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 31 980,00 грн суми основного боргу та 15 990,00 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання з поставки товару.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норми ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача суми попередньої оплати вартості товару за Договором в розмірі 31 980,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 133 від 19.04.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням підп. 3.1.1. п. 3.1. Договору обов`язок відповідача з поставки обумовленого сторонами товару мав бути виконаний протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання передоплати, тобто у строк до 26.04.2019 включно.

Як вказує позивач, що не спростовано відповідачем належними засобам доказування, останнім, у добровільному порядку, взяті на себе зобов`язання з поставки обумовленого сторонами товару не виконано, доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки товару матеріали справи не містять.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2019 у справі № 909/524/18.

Суд встановив, що у вимозі вих. № 21 від 26.04.2019 позивач, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару у передбачений договором строк, вимагав у відповідача сплатити заборгованість у розмірі 31 980,00 грн (повернення суми попередньої оплати вартості товару).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконання зобов`язання відповідача за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів повернення суми передоплати вартості товару за Договором відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 31 980,00 грн суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, за порушення строку поставки товару позивачем до стягнення з відповідача заявлено 15 990,00 грн пені за період з 27.04.2019 по 13.05.2019.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 6.2. Договору передбачено, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару відповідно до п.п. 3.1.1. договору постачальник виплачує покупцю пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожен день прострочення в поставці, але не більше 50 %.

Таким чином, у названому пункті Договору сторони визначили забезпечення виконання зобов`язання з поставки товару у вигляді сплати неустойки та її розмір.

Як було вказано вище, за змістом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору (зобов`язання з поставки товару), припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 25.05.2018 у справі № 925/125/14.

Як встановлено судом вище, позивач скористався своїм правом на повернення суми передоплати вартості товару у розмірі 31 980,00 грн, направивши на адресу відповідача вимогу вих. № 21 від 26.04.2019.

Таким чином, з 27.04.2019 (наступний день після закінчення визначеного у підп. 3.1.1. п. 3.1. Договору строку поставки товару), та у зв`язку із реалізацією позивачем права на повернення передоплати за договором, зобов`язання відповідача з поставки товару є припиненим та у останнього виникло зобов`язання перед позивачем з повернення суми передоплати вартості товару.

Як свідчить зміст укладеного між сторонами Договору, в ньому відсутні умови (пункти) про відповідальність постачальника за несвоєчасне повернення попередньої оплати, зокрема, сплату пені, її розміру тощо.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення 15 990,00 грн пені за заявлений ним період задоволенню не підлягає.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 31 980,00 грн суми основного боргу. В іншій частині позову належить відмовити.

Судовий збір у розмірі 1 280,67 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 640,33 грн у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Сейл" (02000, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 11А, кабінет 317; ідентифікаційний код: 41336023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячагропостач" (37311, Полтавська область, Гадяцький район, село Мала Побиванка, провулок Роменський, будинок 2В; ідентифікаційний код: 37097933) 31 980 (тридцять одну тисячу дев`ятсот вісімдесят) грн 00 коп. суми основного боргу та 1 280 (одну тисячу двісті вісімдесят) грн 67 коп. судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,33 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячагропостач".

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Нечай О.В.