Рішення

від 10.07.2019 по справі 911/1314/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1314/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до комунального підприємства "Березаньтепломережа виконавчого комітету Березанської

міської ради"

про стягнення заборгованості в сумі 40 026,57 грн.,

за участю представника:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) до комунального підприємства "Березаньтепломережа виконавчого комітету Березанської міської ради" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 40 026,57 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору комісії №12/05-684 від 01.10.2005 року, згідно з якими позивач доручав, а відповідач взяв на себе зобов`язання укласти від свого імені правочин з реалізації теплової енергії, відповідно до умов цього договору, зі споживачами за рахунок позивача.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №15/010-09 від 03 липня 2009 року позов дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до підприємства «Березаньтепломережа» про стягнення заборгованості у сумі 85 319,23 грн. задоволено повністю, стягнуто з підприємства «Березаньтепломережа» на користь дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 85 319,23 грн. заборгованості.

Судом встановлено, що повним найменуванням дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а повним найменуванням підприємства «Березаньтепломережа» є комунальне підприємство "Березаньтепломережа виконавчого комітету Березанської міської ради", що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв`язку з тим, що відповідач вищевказане судове рішення не виконав та борг не оплатив, позивач звернувся до суду, просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 7 674,44 грн. та 32 352,13 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 24.05.2019 року відкрито провадження в справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 03 липня 2019 року.

20 червня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 24.05.2019 року.

03 липня 2019 року в засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 03.07.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 10 липня 2019 року.

10 липня 2019 року в засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 01.07.2019 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

01 жовтня 2005 року між дочірнім підприємством «Газ-тепло» та підприємством «Березаньтепломережа» був укладений договір комісії 12/05-684 (далі - договір), згідно з умовами якого дочірнє підприємство «Газ-тепло» доручало, а підприємство «Березаньтепломережа» взяло на себе зобов`язання укласти від свого імені правочин з реалізації теплової енергії, відповідно до умов цього договору, зі споживачами за рахунок дочірнього підприємства «Газ-тепло» .

Проте споживачами було частково сплачено дочірньому підприємству «Газ-тепло» вартість отриманої теплової енергії.

У зв`язку з цим, у підприємства «Березаньтепломережа» перед дочірнім підприємством «Газ-тепло» виникла заборгованість у сумі 85 319,23 грн.

01 червня 2009 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача 85 319,23 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №15/010-09 від 03 липня 2009 року позов дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до підприємства «Березаньтепломережа» про стягнення заборгованості у сумі 85 319,23 грн. задоволено повністю, стягнуто з підприємства «Березаньтепломережа» на користь дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 85 319,23 грн. заборгованості.

Судом встановлено, що повним найменуванням дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач), а повним найменуванням підприємства «Березаньтепломережа» є комунальне підприємство "Березаньтепломережа виконавчого комітету Березанської міської ради" (далі - відповідач), що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

У зв`язку з тим, що відповідач повністю борг не оплатив, позивач звернувся до суду, просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 7 674,44 грн. та 32 352,13 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Зобов`язання припиняється:

- за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 Цивільного кодексу України);

- зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України);

- за згодою сторін (ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України);

- внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 Цивільного кодексу України);

- неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 Цивільного кодексу України);

- смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 Цивільного кодексу України);

- смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 Цивільного кодексу України);

- ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (ст. 609 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов`язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №15/010-09 від 03.07.2009 року було стягнуто з відповідача 85 319,23 грн. заборгованості.

Так, три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 22.05.2016 року до 21.05.2019 року (1 095 днів) від суми 85 319,23 грн. становлять 7 674,44 грн., які підлягають стягненню.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з травня 2016 року до квітня 2019 року: у травні 2016 року - 100,1% (УК №109 від 10.06.2016 року); червні - 99,8% (УК №128 від 12.07.2016 року); липні - 99,9% (УК №149 від 10.08.2016 року); серпні - 99,7% (УК №170 від 10.09.2016 року); вересні 101,8% (УК №191 від 11.10.2016 року); жовтні - 102,8% (УК №210 від 09.11.2016 року); листопаді - 101,8% (УК №233 від 10.12.2016 року); грудні - 100,9% (УК №4 від 11.01.2017 року); у січні 2017 року - 101,1% (УК №25 від 09.02.2017 року); лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2017 року); березні - 101,8% (УК №68 від 11.04.2017 року); квітні - 100,9% (УК №86 від 12.05.2017 року); травні - 101,3% (УК №106 від 10.06.2017 року); червні - 101,6% (УК №126 від 11.07.2017 року); липні - 100,2% (УК №148 від 10.08.2017 року); серпні - 99,9% (УК №169 від 12.09.2017 року); вересні - 102,0% (УК №191 від 11.10.2017 року); жовтні - 101,2%(УК №212 від 10.11.2017 року); листопаді - 100,9% (УК №234 від 12.12.2017 року); грудні - 101,0% (УК №6 від 11.01.2018 року); у січні 2018 року - 101,5% (УК №30 від 13.02.2018 року), лютому - 100,9% (УК №49 від 14.03.2018 року); березні - 101,1% (УК №70 від 12.04.2018 року); квітні - 100,8% (УК №89 від 12.05.2018 року); травні - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червні - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липні - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року), серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопаді - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року); грудні - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019 року); у січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019 року); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року) від суми 85 319,23 грн., складає 32 335,99 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 598, ст. 599, ст. 600, ч. 1 ст. 601, ч. 1 ст. 604, ст. 605, ст. 607, ст. 608, ст. 609, ч. 2 ст. 625, ст. 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ст. 232, ст. 233, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Березаньтепломережа виконавчого комітету Березанської міської ради" про стягнення заборгованості в сумі 40 026,57 грн.

Стягнути з комунального підприємства "Березаньтепломережа виконавчого комітету Березанської міської ради" (07541, Київська область, місто Березань, вулиця Героїв Небесної сотні, будинок 20, ідентифікаційний код 20615577) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 31301827) 7 674,44 грн. (сім тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 44 коп.) трьох процентів річних; 32 352,13 грн. (тридцять дві тисячі триста п`ятдесят дві грн. 13 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 12.07.2019 року.

Суддя С. Грабець