Рішення

від 12.07.2019 по справі 920/570/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.2019 Справа № 920/570/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, матеріали справи № 920/570/19

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (40030, Сумська область, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10)

про стягнення 1073,88 грн.

УСТАНОВИВ:

10.06.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1073,88 грн. (з яких: 907,81 грн. пеня, 166,07 грн. - 3% річних) за неналежне виконання Договору постачання природного газу № 6184/1718-БО-29 від 22.09.2017, а також 1921,00 грн. судового збору.

11.06.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

02.07.2019 відповідачем надано до суду відзив від 01.07.2019 № 2750/1 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, зазначаючи про неправильність проведених позивачем розрахунків та спросить суд застосувати строк позовної давності.

04.07.2019 відповідачем надано до суду Доповнення до відзиву на позовну заяву № 2777 від 02.07.2019, зокрема, на підтвердження своєї позиції надано додатково оборотно-сальдову відомість до Договору поставки № 6184/1718-БО-29 від 22.09.2017.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив.

22.09.2017 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (надалі відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 6184/1718-БО-29.

Згідно п. 1.1, 1.2 вказаного договору, продавець зобов`язаний поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язаний оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

На виконання договору позивач з жовтня 2017 року по березень 2018 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 23645 263 грн. 87 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з 31.10.201731.03.2018, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками (а.с. 29-34).

Твердження відповідача, про постачання газу на загальну суму 35394271 грн. 83 коп. за вказаний у позовній заяві період суд оцінює критично, оскільки відповідачем доказів, а саме акту приймання-передачі на вказану суму суду надано не було.

Згідно п. 6.1 цього договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобовязання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобовязання, зокрема вимоги п. 6.1 договору.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за договором купівлі продажу природного газу від 22.09.2017 № 6184/1718-БО-29 у строк, встановлений п.6.1 Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором купівлі продажу природного газу від від від 22.09.2017 № 6184/1718-БО-29 в частині строків проведення розрахунків за газ поставлений у грудні 2018 року - березні 2018 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 166 грн. 07 коп. 3% річних. Розрахунки здійснені за період з 28.11.2017 по 28.11.2017 з суми 1085216 грн. 53 коп., та за період 29.11.2017-29.11.2017 виходячи з суми заборгованості 935216 грн. 53 коп. (а.с. 15).

Згідно розрахунку відповідача 3% річних становлять 81 грн. 65 коп., за період з.11.2017 - 1 день з суми 1085216 грн. 53 коп., та за період 29.11.2017 - 1 день виходячи з суми заборгованості 935216 грн. 53 коп. (а.с.206).

В обґрунтування позовних вимог, щодо стягнення пені позивач зазначає, що пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,4 % річних (15,3% річних з 01.01.2018 згідно додаткової угоди № 1) але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 907 грн. 81 коп. Розрахунки здійснені за період з 28.11.2017 по 28.11.2017 з суми 1085216 грн. 53 коп., та за період 29.11.2017-29.11.2017 виходячи з суми заборгованості 935216 грн. 53 коп. (а.с. 15).

Згідно розрахунку відповідача сума пені становить 385 грн. 59 коп., за період з.11.2017 - 1 день з суми 1085216 грн. 53 коп., та за період 29.11.2017 - 1 день виходячи з суми заборгованості 935216 грн. 53 коп.)

Судом здійснено перевірку наданих сторонами розрахунку 3% річних та пені.

Перевіривши розрахунки позивача та відповідача, суд дійшов висновку про правильність здійснених позивачем розрахунків пені та 3% річних. Отже, заявлені до стягнення 3% річних в сумі 166 грн. 07 коп. та 907 грн. 81 коп. пені є обгрунтваними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до нарахованих санкцій, зробленої у відзиві на позовну заяву від 01.07.2019 № 2750/1 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з пп.1 ч.2 ст. 258 даного Кодексу до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 259 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В обґрунтування поданої заяви про застосування позовної давності відповідач зазначає, що позивачем пропущений 12 місячний строк (1 рік) для звернення до суду за стягненням пені

Як вбачається з матеріалів даної справи, п. 10.3 Договору сторонами встановлено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних) становить п`ять років.

Позивачем здійснені розрахунки пені та 3% річних з 28.11.2017. Станом на день звернення позивача до суду з позовною заявою 10.06.2019 строк позовної давності, встановлений сторонами в договорі - п`ять років, не сплинув. Суд приходить до висновку, що позивачем заявлені в межах строку позовної давності вимоги щодо стягнення пені та 3% річних.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до позовних вимог Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про стягнення пені в сумі 907 грн. 81 коп. та 3% річних в сумі 166 грн. 07 коп.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 185, 232, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, будинок 10, код ЄДРПОУ 33698892)) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 907 грн. 81 коп. пені, 166 грн. 07 коп. - 3% річних, 1921 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 12.07.2019.

Суддя С.В. Заєць