Рішення

від 09.07.2019 по справі 923/500/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року Справа № 923/500/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут-Полімін", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНАД", м.Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 89 470,94 грн за договором поставки

представники сторін в судове засідання не прибули,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут-Полімін" (позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою від 07.06.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНАД" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 89 470,94 грн за договором поставки товару № 254/17 від 18.09.2017.

Ухвалою від 19.06.2019 р. господарський суд Херсонської області постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.

Відповідач в судове засідання не прибув. Ухвала суду від 19.06.2019 повернулася до Господарського суду Херсонської області з поштовою відміткою: "неповна адреса".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 09.07.2019 місцезнаходженням відповідача є: 73025, м.Херсон, вулиця Пилипа Орлика, будинок 15. Така ж сама адреса вказана позивачем при поданні позовної заяви до суду.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами, винесеними по даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

18.09.2017 року між ТОВ ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН (позивач, постачальник, продавець) та ТЗОВ ГРАНАД (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 254/17 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Цемент (далі - товар).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. Договору ціна на кожну партію товару визначається окремо і зазначається у видаткових накладних, рахунках-фактурах.

Згідно з п. 2.2. загальна сума Договору складає загальну суму отриманого товару по накладних.

Відповідно до п. 4.1. покупець зобов`язаний здійснювати оплату вартості товару 100% передоплатою безготівковим перерахуванням коштів на рахунок Постачальника.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вказаного вище договору поставки Позивач поставив відповідачу цемент, що був прийнятий останнім без жодних зауважень на загальну суму 245 920,03 грн., що підтверджується видатковими накладними:

1.Видаткова накладна № Р000122 від 18.09.2017 р.

2.Видаткова накладна № Р00012586 від 22.09.2017 р.;

3.Видаткова накладна № Р00013597 від 09.10.2017 р.

4.Видаткова накладна № Р00013647 від 10.10.2017 р.

5.Видаткова накладна № Р00013808 від 11.10.2017 р.

6.Видаткова накладна № Р00013923 від 13.10.2017 р.

7.Видаткова накладна № Р00013968 від 13.10.2017 р.

8.Видаткова накладна № Р00014158 від 18.10.2017 р.

9.Видаткова накладна № Р00014194 від 18.10.2017 р.

10.Видаткова накладна № Р00014203 від 18.10.2017 р.

11.Видаткова накладна № Р00014305 від 19.10.2017 р.

12.Видаткова накладна № Р00014432 від 23.10.2017 р.

13.Видаткова накладна № Р00015302 від 08.11.2017 р.

14.Видаткова накладна № Р00015433 від 10.11.2017 р.

15.Видаткова накладна № Р00001997 від 13.03.2018 р.

16.Видаткова накладна № Р00002345 від 20.03.2018 р.

Позивач у позові стверджує, що частина товару на суму 35 000,00 грн. залишається не оплаченою Відповідачем. Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів погашення боргу.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35000 грн. 00 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку порушення терміну оплати згідно договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченого товару за кожний день затримки виконання.

Згідно з п. 12.6 Договору сторони погодились, що строки позовної давності по стягненню неустойки (штрафу, пені) встановлюються терміном у три роки.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 29576,63 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2755,95 грн. 3% річних та 7350,06 грн. інфляційних.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи Ліга (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ) перевірив розрахунок пені, інфляції, 3% річних та дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами суд зазначає наступне.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює під приємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домаш нім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ч. 3 ст. 692 ЦК України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами, позивач посилається на те, що у договорі між сторонами розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, та здійснив нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якою передбачено, що у разі невстановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Виходячи з того, що умовами укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, договори поставки та договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, то застосування до договору поставки положень про договір позики, зокрема ст..1048 ЦК України, є безпідставним.

Не погоджується суд також із посиланням позивача на приписи ст..1212 ЦК України.

Суд звертає увагу позивача, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч.2 ст.11 ЦК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно до ст..129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача підлягає судовий збір в сумі 1672,42 грн.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНАД (Ідентифікаційний код 40993411,73025, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Пилипа Орлика, будинок 15) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН (Код ЄДРПОУ: 31481925, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2-А) 35000,00 грн. боргу за поставлений товар; 29 576,63 грн. - пені, 2 755,95 грн. - 3% річних, 7 350,06 грн. - інфляційних втрат, 1672,42 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 12.07.2019 року.

Суддя В.В.Литвинова