Постанова
від 15.07.2019 по справі 913/654/18
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р. Справа № 913/654/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий:Зубченко І.В. (доповідач), судді:Пушай В.І. , Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Трубниковій Ю.О. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ (вх.№1571 Л/3 від 17.05.2019р.) на рішення господарського суду Луганської області ухвалене 10.04.2019р. (повний текст підписано 16.04.2019р. у м.Харків) у справі№913/654/18 (суддя Корнієнко В.В.) за позовомАкціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ доКомунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго", м.Кремінна Луганської області простягнення 118160,69грн. В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019р. №226 Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), позивач, звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго", м.Кремінна Луганської області, про стягнення 118160,69грн., у тому числі пені в сумі 37814,47грн., 3% річних у сумі 7351,98грн., інфляційних у сумі 72994,24грн. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2373/14-БО-20 від 24.02.2014р. щодо здійснення своєчасних розрахунків за отриманий природний газ.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.04.2019р. (повний текст підписано 16.04.2019р.) у справі №913/654/18 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні в сумі 72994,24грн., 3% річних у сумі 7351,98грн., витрати на судовий збір у сумі 1205,24грн. У решті позову (про стягнення пені в сумі 37814,47грн.) відмовлено.

Приймаючи рішення у справі №913/654/18, господарський суд дійшов висновку про наявність простроченого виконанням грошового зобов`язання та, перевіривши наданий позивачем розрахунок, визначив, що розрахунок інфляційних та 3% річних є законним та обґрунтованим. Відмова у стягненні пені мотивована наявністю мораторію на нарахування та стягнення штрафних санкцій на підставі ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VІІІ від 13.01.2015р. (далі - Закон) та можливістю застосування названого Закону до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності (на відповідальність у вигляді стягнення пені, нарахованої до 07.02.2015р.).

Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 10.04.2019р. (повний текст підписано 16.04.2019р.) у справі №913/654/18 у частині відмови у стягненні пені в розмірі 37814,47грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. За твердженнями скаржника, рішення місцевого господарського суду винесене з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси та норм процесуального права, а саме ст.73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при неповному з`ясуванні обставин справи та недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає наступне:

- розрахунок пені здійснено за період до дати набрання чинності Законом, тобто, до дати введення мораторію на нарахування пені в порядку Закону, а згідно загальних принципів побудови законодавства суд не може застосовувати цей Закон у зворотному часі, оскільки погіршуються умови для позивача як сторони договірних відносин;

- судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., оскільки позивач не має статусу енергопостачальної компанії , а має статус постачальника природного газу , а також з огляду на те, що природний газ не є предметом договору постачання енергоресурсів. В обґрунтування зазначеного твердження скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 16.10.2018р. у справі №913/65/18.

Для розгляду справи №913/654/18 згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2019р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Пушай В.І., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Луганської області від 10.04.2019р. (повний текст підписано 16.04.2019р.) у справі №913/654/18, зобов`язано відповідача у строк до 06.06.2019р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

Комунальне підприємство "Креміннатеплокомуненерго" своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалось, відзиву на апеляційну скаргу не надало.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.06.2019р. призначив апеляційну скаргу позивача до розгляду без повідомлення сторін справи (у порядку письмового провадження) у світлі приписів ч.10 ст.270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що відповідного клопотання від сторін не надходило, а судова колегія з власною ініціативи не встановила необхідності розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з повідомленням сторін справи. Останні були повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Стойки О.В., з метою дотримання визначеного ГПК України строку розгляду апеляційної скарги, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.07.2019р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Пушай В.І., Чернота Л.Ф.

Згідно із вимогами ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом Луганської області, судом апеляційної інстанції та вбачається з наявних матеріалів справи, 24.02.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Дочірнім підприємством Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" (на підставі рішення Кремінської районної ради Луганської області шостого скликання п`ятдесят шостої сесії №56/19 від 26.02.2015р. реорганізовано шляхом приєднання до Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго") (далі - покупець) укладено договір №2373/14-БО-20 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ) на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Вартість газу погоджена сторонами у розділі 5 договору з урахуванням додаткових угод до нього.

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п.7.2 у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов?язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За змістом розділу 11 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.02.2014р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору сторонами підписано та скріплено печатками підприємств акти приймання-передачі природного газу за період лютий 2014р. - березень 2014р., жовтень-грудень 2014р. на загальну суму 577541,08грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ на суму 577541,08грн. Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень матеріали справи не містять.

Неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2373/14-БО-20 від 24.02.2014р. в частині здійснення своєчасної оплати отриманого природного газу зумовило звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору №2373/14-БО-20 від 24.02.2014р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні відповідача до сплати нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов`язань 3% річних у сумі 7351,98грн. та інфляційних у сумі 72994,24грн., а також пені у розмірі 37814,47грн., стягнення якої передбачено п.7.2 договору №2373/14-БО-20 від 24.02.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідок по операціях підприємства відповідача та не заперечується сторонами, грошове зобов`язання покупця перед продавцем за поставлений природний газ на загальну суму 577541,08грн. виконано у повному обсязі, проте з порушенням узгодженого сторонами у договорі строку.

За змістом ст.625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних та інфляційних.

Так, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 7351,98грн. за загальний період з 15.03.2014р. по 19.11.2017р. та інфляційні у сумі 72994,24грн. за загальний період з січня 2015р. по жовтень 2017р.

Оскільки матеріали справи свідчать про порушення відповідачем строків виконання зобов`язань, передбачених умовами договору №2373/14-БО-20 від 24.02.2014р., з оплати отриманого від позивача у власність природного газу, останній цілком управнений був вимагати сплати заявлених до стягнення нарахувань на суму прострочених виконанням грошових зобов`язань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, господарський суд Луганської області дійшов висновку, що розрахунок інфляційних та 3% річних є законним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Своєю чергою, за змістом ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є також право кредитора вимагати, зокрема, сплати пені, передбаченої п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №2373/14-БО-20 від 24.02.2014р.

За розрахунком позивача, загальна сума пені за прострочення основного зобов`язання становить 37814,47грн., зокрема, за зобов`язаннями лютого 2014р. за період з 15.03.2014р. по 02.04.2014р., за зобов`язаннями жовтня 2014р. за період з 15.11.2014р. по 29.12.2014р., за зобов`язаннями листопада 2014р. за період з 16.12.2014р. по 03.03.2015р., за зобов`язаннями грудня 2014р. за період з 15.01.2015р. по 14.07.2015р.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені з огляду на наявність мораторію на нарахування та стягнення штрафних санкцій на підставі ч.2 ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р. та можливість застосування названого Закону до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності (на відповідальність у вигляді стягнення пені, нарахованої до 07.02.2015р.).

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" наголошує на тому, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., оскільки Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не має статусу енергопостачальної компанії , а також з огляду на те, що природний газ не є предметом договору постачання енергоресурсів.

Спростовуючи дані твердження, Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне. Відповідно до ч.5, 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 18.01.2019р. у справі №913/66/18, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на підставі аналізу п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", п.5, 6 статуту Компанії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону України), Закону України "Про енергозбереження", п.1.5 ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"

були викладені наступні правові висновки: природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів; Компанія є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України.

Крім того, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що наведені положення Закону України поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 10.05.2018р. у справі №905/3272/16, від 25.10.2018р. у справі №905/2949/17, від 31.01.2019р. у справі №905/272/18 та від 21.03.2019р. у справі №905/1100/18.

Посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2018р. у справі №913/65/18, судовою колегією не приймаються, оскільки такі висновки були предметом аналізу у постанові від 18.01.2019р. у справі №913/66/18, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і були зроблені вищевказані правові висновки.

Своєю чергою, за висновками суду першої інстанції, можливим є поширення дії Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" на відповідальність Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" у вигляді стягнення пені, нарахованої до 07.02.2015р.

Проте, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковими та таким, що зроблений за наслідками невірного застосуванням норм, закріплених у статті 5 ЦК України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Крім того, згідно з ч.1 ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України" (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Конституційний Суд України також дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, за загальним правилом про дію цивільно-правових актів у часі, закріпленим у ч.1 ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відповідні цивільно-правові відносини з дня набрання ними чинності. Частина друга цієї статті закріплює положення, яким не передбачається зворотна дія актів цивільного законодавства у часі.

Тобто, норми цивільного законодавства поширюються тільки на відносини, що виникли після набрання чинності цими нормами. Разом з цим, зворотна сила закону допускається як окремий вийняток у разі, якщо про це передбачено в законі, як правило у Прикінцевих та перехідних положеннях. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2019р. у справі №916/744/18.

Однак, у перехідних положеннях Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" відсутня вказівка про те, що Закон має зворотну дію в часі.

Зазначене унеможливлює застосування мораторію на нарахування та стягнення пені за період прострочення заборгованості до 07.02.2015р. (дата набрання чинності Законом).

Відтак, з боку Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого природного газу за період до 07.02.2015р.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру заявленої до стягнення пені, дійшла висновку, що він є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи щодо прострочення виконання зобов`язань. За таких обставин, належний до стягнення з відповідача розмір пені, нарахованої за зобов`язаннями лютого 2014р., жовтня 2014р. - грудня 2014р. за загальний період з 15.03.2014р. по 14.07.2015р., становить 37814,47грн.

З огляду на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, рішення господарського суду Луганської області від 10.04.2019р. (повний текст підписано 16.04.2019р.) у справі №913/654/18 скасуванню в частині відмови у стягненні 37814,47грн. пені з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

За змістом ст.129 ГПК України такий результат апеляційного перегляду має наслідком покладення судових витрат за подання позовної заяви у розмірі 1772,41грн. та судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 2643,00грн. на позивача. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (станом на дату подання такої заяви), мінімальний розмір судового збору, ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду та факт оскарження позивачем рішення суду в частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, на рішення господарського суду Луганської області від 10.04.2019р. (повний текст підписано 16.04.2019р.) у справі №913/654/18 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 10.04.2019р. (повний текст підписано 16.04.2019р.) у справі №913/654/18 скасувати в частині відмови у стягненні пені в розмірі 37814,47грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" (92900, Луганська обл., Кремінський район, м.Кремінна, пров.Гастелло, буд.21; код ЄДРПОУ 33587903) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню в розмірі 37814,47грн.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 10.04.2019р. (повний текст підписано 16.04.2019р.) у справі №913/654/18 - залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" (92900, Луганська обл., Кремінський район, м.Кремінна, пров.Гастелло, буд.21; код ЄДРПОУ 33587903) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1772,41грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" (92900, Луганська обл., Кремінський район, м.Кремінна, пров.Гастелло, буд.21; код ЄДРПОУ 33587903) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2643,00грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2019р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя В.І. Пушай

Суддя Л.Ф. Чернота

Дата ухвалення рішення15.07.2019
Оприлюднено16.07.2019

Судовий реєстр по справі —913/654/18

Ухвала від 19.08.2020

Господарське

Господарський суд Луганської області

Корнієнко В.В.

Ухвала від 10.08.2020

Господарське

Господарський суд Луганської області

Корнієнко В.В.

Ухвала від 19.05.2020

Господарське

Господарський суд Луганської області

Корнієнко В.В.

Ухвала від 07.05.2020

Господарське

Господарський суд Луганської області

Корнієнко В.В.

Постанова від 15.07.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Зубченко Інна Володимирівна

Ухвала від 07.06.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Зубченко Інна Володимирівна

Ухвала від 22.05.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Зубченко Інна Володимирівна

Рішення від 10.04.2019

Господарське

Господарський суд Луганської області

Корнієнко В.В.

Ухвала від 27.03.2019

Господарське

Господарський суд Луганської області

Корнієнко В.В.

Ухвала від 06.03.2019

Господарське

Господарський суд Луганської області

Корнієнко В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні