Рішення

від 09.07.2019 по справі 906/389/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/389/19

Господарський суд Житомирської області у складі

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

прокурор: Дереча І. В., службове посвідчення №051563 від 29.11.2018;

від позивача: Оксенюк Л.В., довіреність б/н від 09.07.2019;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Попільнянської селищної ради

до Фізичної особи - підприємця Надводнюка Дениса Павловича

про визнання недійсним договору

Керівник Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Попільнянської селищної ради звернувся до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу №4 від 01.02.2019 про закупівлю продуктів харчування на суму 199 999,00грн та припинення зобов`язань за договором на майбутнє.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на відсутність у договорі істотних умов, необхідних для договорів даного виду, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі ст.215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 02.05.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 04.06.2019.

31.05.2019 за вх.№14483 на адресу суду від позивача надійшов лист №203 від 29.05.2019, в якому останній повідомляє про розірвання спірного договору купівлі-продажу №4 від 01.02.2019. На підтвердження надає копію додаткової угоди від 24.04.2019 (а.с. 33-34).

Ухвалою господарського суду від 04.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/389/19 до судового розгляду по суті на 18.06.2019.

В судовому засіданні 18.06.2019 оголошено перерву до 10:00год 09.07.2019.

В судовому засіданні прокурор просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також подала клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу із книги обліку вихідної кореспонденції та копії накладних на постачання продуктів харчування.

Представник позивача в судовому засіданні не підтримала заявлених позовних вимог, вказувала що між позивачем та відповідачем 24.04.2019 укладено додаткову угоду про розірвання договору №4 від 01.02.2019. Подала пояснення по справі №258 від 08.07.2019, згідно яких вказує, що зобов`язання за спірним договором є припиненим, а тому визнання його недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.05.2019 отримана відповідачем 07.05.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.31). Ухвали суду від 04.06.2019 та 18.06.2019, які направлялися відповідачу, повернулися до суду із відміткою відділення поштового зв`язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

01.02.2019 між Відділом освіти Попільнянської селищної ради (покупець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Наводнюком Денисом Павловичем (постачальник, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №4 з додатком, за умовами якого продавець продає, а покупець купує продукти харчування для Попільнянського ДНЗ та Попільнянського ліцею згідно замовлення покупця (далі - Договір) (а.с. 15-17).

Загальна сума Договору становить 199999,00грн (п.2 Договору).

Оплата за цим договором здійснюється покупцем в безготівковому порядку на підставі накладної, оформленої продавцем та підписаної сторонами, за умови надходження покупцю фінансування в повному обсязі за відповідними кодами економічної класифікації (п.3.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.1. Договору).

2. Норми права, застосовані господарським судом, та висновок господарського суду за результатами розгляду справи.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ст.179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.2 ст.180 ГК України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 ГК України).

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч.4 ст.180 ГК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 вказаної постанови судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Суд зазначає, що у договорі купівлі-продажу №4 від 01.02.2019 та додатку до нього не визначено предмет - найменування та кількість продукції, а також не вказана ціна за одиницю товару, а зазначено лише загальну суму.

Таким чином, оспорюваний Договір укладений з порушенням ст.ст.656, 669 Цивільного кодексу України, ст.179, 180, 189 Господарського кодексу України, що відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання Договору недійсним.

За правилами ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас, щодо посилання позивача на відсутність предмету спору у справі, оскільки сторонами укладено додаткову угоду від 24.04.2019 про розірвання договору №4 від 01.02.2019, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предмет спору припиняє існувати, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилось неврегульованих питань або спір врегульовано між самими сторонами (абз. 4 пп. 3.12 п. З, абз. 1 пп. 4.4 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У ст. 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, законодавством визначено, що наявність підстав для визнання правочину недійснім має визначатися судом на момент його вчинення.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, якщо предметом спору у справі є недійсність договору, який може бути визнаний таким лише судом, і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, розірвання сторонами такого договору не може розумітися як підстава для припинення провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову (п.п.2.6 п.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Суд зазначає, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним з моменту його укладання, у зв`язку з чим досягнення згоди між сторонами цього договору щодо його розірвання не має суттєвого значення, оскільки договір купівлі продажу визнаний судом недійсним з 01.02.2019 та з цього часу не створює жодних правових наслідків для сторін.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

3. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.129 ч.1 п.2 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір має бути покладено на відповідача. Разом з тим, частина 9 статті 129 ГПК України вказує на те, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. В даному випадку суд вбачає вину обох сторін у виникненні спору, тому витрати прокурора на сплату судового збору покладаються на сторони порівну.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №4 від 01.02.2019, укладений між Відділом освіти Попільнянської селищної ради (13501, Житомирська обл., смт. Попільня, вул.Богдана Хмельницького, буд. 7, ідентифікаційний код 41420869) та Фізичною особою-підприємцем Наводнюком Денисом Павловичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про закупівлю продуктів харчування на суму 199999,00грн та припинити зобов`язання на майбутнє.

3. Стягнути з Відділу освіти Попільнянської селищної ради (13501, Житомирська обл., смт. Попільня, вул.Богдана Хмельницького, буд.7, ідентифікаційний код 41420869) на користь прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. С.Ріхтера, буд.11, ідентифікаційний код 02909950) 960,50грн судового збору.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Наводнюка Дениса Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. С.Ріхтера, буд.11, ідентифікаційний код 02909950) 960,50грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.07.19

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - 3 - сторонам (рек. з пов.)

4 - Прокуратурі Житомирської області;

5 - Коростишівській місцевій прокуратурі (рек. з пов).