Рішення

від 09.07.2019 по справі 902/255/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2019 р. Cправа № 902/255/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

до: Приватного підприємства "ЗІС" (вул. Затишна, 6, кв. 4, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412)

про стягнення 19520, 43 грн.

За участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

Представники сторін

позивача: Паничук Б.М. - за довіреністю;

відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Приватного підприємства "ЗІС" про стягнення 19520,43 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 11,362 га, кадастровий № 0523785000:02:002:0482 , чим завдано шкоду, розмір якої, за розрахунком позивача, становить 19520,43 грн.

Ухвалою від 01.04.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/255/19, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою підготовче засідання у справі було призначено на 02.05.2019 р.

Ухвалою від 02.05.2019 р. відкладено підготовче засідання до 23.05.2019 р. та зобов`язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 01.04.2019 р.

Ухвалою від 23.05.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено його до 13.06.2019 р.

Ухвалою від 13.06.2019 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 09.07.2019 р.

На визначену судом дату - 09.07.2019 р. в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що стверджується поштовим повідомленням.

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані сторонам завчасно, з урахуванням Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Відзиву на позовну заяву, письмових пояснень про причини невиконання вимог ухвал відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задоволити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05.06. 2018 року № 581 - ДК державному інспектору у сфері державного контрою за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Бершадського, Чечельницького, Тростянецького районах та м. Ладижин Бичку І .О. було доручено здійснити перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, як об`єктів перевірки, площею 11, 363 га кадастровий номер 0523785000:02:002:0482 ; площею 6,9656 га кадастровий номер 0523785000:01:000:0320 ; площею 9,9704 га кадастровий номер 0523785000:01:000:0321 ; площею 12,0686 га кадастровий номер 0523785000:01:000:0484 ; площею 31,8433 га кадастровий номер 0523785000:01:000:0317 ; орієнтовною площею 15, 9 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523785000:02:002:0252 ; 0523785000:02:002:0423 ; 0523785000:02:002:0496 ; 0523785000:02:002:0406 ; 0523785000:02:002:0426 ; 0523785000:02:002:0497 ; 0523785000:02:002:0333 ; 0523785000:02:002:0332 ; 0523785000:02:002:0331 ; 0523785000:02:002:0329 ; 0523785000:02:002:0252 ; 0523785000:02:002:0328 ; 0523785000:02:002:0327 ; площею 10,3 га кадастровий номер 0523785000:02:002:0483 на території Петрашівської сільської ради Теплицького району (а.с.14).

Позивач надіслав голові Петрашівської сільської ради клопотання № 581-ДК/0133/КН/05/01/-18 від 06.06.2018 р. про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель (а.с.15).

У наданій інформації на клопотання № 581-ДК/0133/КН/05/01/-18 від 06.06.2018 р. сільський голова зазначив, що земельні ділянки (зазначені в наданій інформації) знаходяться за межами села Петрашівка та відносяться до земель запасу призначених для сінокосіння та пасовищ. Дані ділянки, крім однієї (11.362 га), використовуються згідно свого призначення, тобто для випасу ВРХ, коней, овець, кіз.

У результаті перевірки згідно акту обстеження земельної ділянки від 12.06.2018 року № 581-ДК/130/АО/10/01/-18 (а.с.19) та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 12.06.2018 р. № 581-ДК/325/АП/09/01/-18 (а.с.17) було встановлено, що земельна ділянка площею 11, 362 га кадастровий номер 0523785000 :02:002 :0482 сільськогосподарського призначення (пасовище), яка розташована поза межами населеного пункту с. Петрашівка, використовується ПП ЗІС в особі директора ОСОБА_2 , засіяна сільськогосподарськими культурами (кукурудза - 5, 2 га, пшениця - 6, 1 га), за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду), без відсутності документів, які б надавали право використовувати земельну ділянку ПП ЗІС в особі директора ОСОБА_3 .

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 12.06.2018 року № 581-ДК/130/АО/10/01/-18 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 12.06.2018 р. № 581-ДК/325/АП/09/01/-18 вбачається, що перевірка була проведена за участю землевпорядника ОСОБА_4 у присутності сільського голови Петрашівської сільської ради ОСОБА_5 .

Відповідно до експлікації земель (а.с.18), загальна площа земельної ділянки, яка використовується ПП "ЗІС" становить 11, 362 га в тому числі: сільськогосподарських угідь - 11, 362 га, з них ріллі - 11, 362 га, пасовища - 0 га.

Дана земельна ділянка, як вбачається із матеріалів справи, є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523785000:02:002:0252 ; 0523785000:02:002:0423 ; 0523785000:02:002:0496 ; 0523785000:02:002:0406 ; 0523785000:02:002:0426 ; 0523785000:02:002:0497 ; 0523785000:02:002:0333 ; 0523785000:02:002:0332 ; 0523785000:02:002:0331 ; 0523785000:02:002:0329 ; 0523785000:02:002:0252 ; 0523785000:02:002:0328 ; 0523785000:02:002:0327 ; 0523785000:02:002:0483 .

Фактично, земельна ділянка площею 11, 362 га, кадастровий номер 0523785000:02:002:0482 сільськогосподарського призначення (пасовище), яка розташована поза межами населеного пункту с. Петрашівка, використовується ПП ЗІС , тобто вказана земельна ділянка засіяна сільськогосподарськими культурами (кукурудза - 5, 2 га, пшениця - 6, 1 га), за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду), без наявності документів, які б надавали право використовувати земельну ділянку ПП ЗІС , що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

05 липня 2018 року державним інспектором Бичком І.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 581-ДК/0184П/07/01/-18 та видано припис №581-ДК/0237Пр/03/01/-18.

Відповідно до вказаного протоколу дії директора ПП ЗІС ОСОБА_2 кваліфікуються, як самовільне заняття земельної ділянки.

В приписі №581-ДК/0237Пр/03/01/-18 від 05.07.2018 р. державний інспектор приписав в 30-ти денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства, оформити правоустановчі документи на земельну ділянку згідно чинного законодавства або в добровільному порядку звільнити дану земельну ділянку.

Директор ПП ЗІС ОСОБА_2 підписав протокол про адміністративне правопорушення № 581-ДК/0184П/07/01/-18 від 05.07.2018 р., отримав його та припис №581-ДК/0237Пр/03/01/-18 від 05.07.2018 р.

05 липня 2018 року було винесено постанову про накладення адміністративного штрафу № 581-ДК/0176По/08/01/-18, якою було визнано директора ПП ЗІС ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

Директор ПП ЗІС ОСОБА_2 отримав особисто постанову про накладення адміністративного штрафу № 581-ДК/0176По/08/01/-18, та сплатив штраф у розмірі 170 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 24 від 20.07.2018 р.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, директором ПП ЗІС ОСОБА_2 не оскаржувалася постанова про накладення адміністративного стягнення, що свідчить про визнання факту самовільного зайняття відповідної земельної ділянки.

09.08.2018 р. позивач надіслав директору ПП ЗІС ОСОБА_2 повідомлення № 0-2-0.447-448/90-18 від 09.08.2018 р. про відшкодування шкоди в розмірі 19520, 43 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (а.с.24).

Вказане повідомлення № 0-2-0.447-448/90-18 від 09.08.2018 р. ОСОБА_6 отримав 15.08.2018 р., що стверджується поштовим повідомленням (а.с.25).

05.07.2018 року державним інспектором Бичком І.О. було розраховано розмір шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка згідно розрахунку становить 19520, 43 грн. (а.с.21).

Дослідивши і оцінивши надані докази суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно приписів пункту б частини першої статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі - відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідальність особи у вигляді обов`язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Тобто у деліктних правовідносинах саме відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди (постанова Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі № 3-51гс14, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі 910/5858/17).

При цьому вимоги Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ґрунтуються на протиправній поведінці ПП ЗІС , яка полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки без правових на те підстав.

Згідно ст.13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

За приписами ч.1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Нормами статей 152, 156 Земельного кодексу України закріплено, що: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

У відповідності до пп. 31 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" № 963 від 25.07.2007 р.

Відповідно до п. 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), визначається за такою формулою:

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі , де

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначається відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783.

Позивач в обґрунтування розміру шкоди посилається на розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, здійснений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Вінницької області Бичком І.О.

Як вказує позивач, за результатом проведеної перевірки, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою КМУ від 25.07.2007 за № 963 державним інспектором був проведений розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Розмір заподіяної шкоди склав - 19520,43 грн. (а.с.21), про що відповідач був повідомлений листом-повідомленням № 0-2-0.447/90-18 від 09.08.2018 року (а.с.24), з інформацією, що нараховану суму необхідно сплатити протягом 15 днів з моменту отримання вказаного повідомлення. Однак, відповідач - ПП ЗІС шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не сплатив.

Відповідно до п.3.9 ППВГСУ Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 року № 6 згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Таким чином, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

В даному випадку наявні всі вищевказані документи, а тому вимоги Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про відшкодування завданої шкоди суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів в спростування доводів позивача суду не надав.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що факт самовільного зайняття земельної ділянки без правових на те підстав підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку про виникнення у нього зобов`язання, як винної особи, з відшкодування завданих державі збитків.

Як вбачається з матеріалів справи у діях ПП "ЗІС" наявні достатні підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду. Встановлені судом обставини та зібрані по справі докази свідчать про те, що факт вчинення позивачем правопорушення земельного законодавства підтверджується у сукупності матеріалами перевірки Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, такими як, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; акт обстеження земельної ділянки, припис, якими підтверджується фактичне використання відповідачем земельних ділянок державної власності за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади про передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності договору оренди. Протиправність поведінки відповідача за даних обставин полягає в тому, що самовільне зайняття земельних ділянок є порушенням ст. 125, 127 Земельного кодексу України. Вина позивача підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення, згідно якої голову ПП ЗІС за порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а саме, за самовільне без правовстановлюючих документів заняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 11, 362 га, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Розмір заподіяної шкоди підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача, яку обраховано позивачем відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Наявний також причинний зв`язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.

Судом приймається до уваги, що підпис голови ПП ЗІС у протоколі про адміністративне правопорушення, в постанові про накладення адміністративного стягнення свідчить про те, що останній ознайомлений з їх змістом без заперечень. При цьому наявні в матеріалах проведеної позивачем перевірки документи відповідачем не визнані недійсними та не скасовані у встановленому порядку, тобто, вони з достовірністю свідчить про зафіксовані в них факти та обставини.

Отже, надані позивачем докази у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, що стосуються предмету спору. Натомість, відповідачем не подано суду достатніх переконливих доказів, які б спростували факт зайняття та обробітку земельних ділянок державної власності без правовстановлюючих документів. Відтак, суд дійшов висновку про те, що підтверджені належними та допустимими доказами неправомірні дії відповідача потягли за собою заподіяння збитків власнику земельних ділянок.

Зважаючи на наведене вище, в його сукупності та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства ЗІС (вул. Затишна, 6, кв. 4, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412, код ЄДРПОУ 13319364) шкоду, спричинену внаслідок самовільного заняття земельної ділянки у розмірі 19520, 42 грн. на рахунок: державний бюджет УК у Теплицькому районі/ 24062200 р/р 31119168002497 ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37337576.

3. Стягнути з Приватного підприємства ЗІС (вул. Затишна, 6, кв. 4, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412, код ЄДРПОУ 13319364) на користь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547) 1921 грн. витрат на судовий збір.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 липня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

3 - відповідачу ( вул . Затишна, 6, кв . 4 , с. Війтівка, Бершадський район , Вінницька область , 24412 )