Рішення

від 09.07.2019 по справі 910/5830/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2019Справа № 910/5830/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НВФ ДНІПРОПРОЕКТ

до спільного українсько-канадського підприємства ВЕЗУВІО ЛТД.

про стягнення 414 267,03 грн.

представники сторін не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю НВФ ДНІПРОПРОЕКТ (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до спільного українсько-канадського підприємства ВЕЗУВІО ЛТД. (далі - відповідач) про стягнення 414 267,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язання своєчасно та у повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем на підставі договору поставки № 091118-9 від 09.11.2018.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 414 267,03 грн., з яких: 338 473,14 грн. - основний борг, 33 099,12 грн. - пеня, 33 847,31 грн. - штраф, 6 092,52 грн. - інфляційна складова боргу, 2 754,94 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 порушено провадження у справі № 910/5830/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.06.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2019 повідомлено спільне українсько-канадське підприємство ВЕЗУВІО ЛТД. , як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 09.07.2019.

09.07.2019 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

У судове засідання 09.07.2019 представники сторін не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.07.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

09.11.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю НВФ ДНІПРОПРОЕКТ (постачальник) та спільним українсько-канадським підприємством ВЕЗУВІО ЛТД. (покупець) був укладений договір поставки № 091118-9 (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов`язувався передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент, розгорнута номенклатура товару, умови та строки поставки визначаються у специфікаціях, видаткових накладних, актах прийому-передачі тощо, що у разі їх підписання є невід`ємними частинами цього договору. У разі підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної на відповідну партію товару, ціна зазначена у такій видатковій накладній є угодженою сторонами та такою, що підлягає оплаті покупцем.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата товару здійснюється на наступних умовах: 100% передплати від вартості партії товару. У випадку поставки постачальником товару за відсутності оплати 100% вартості товару, вважається, що обов`язок оплатити товар наступив для покупця у день такої поставки товару.

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.3 договору).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем належним чином та передав останньому товар загальною вартістю 3 818 653,93 грн., а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується видатковими накладними № КИФ7437 від 09.11.2018, № КИФ7429 від 09.11.2018, № КИФ7430 від 09.11.2018, № КИФ7446 від 12.11.2018, № КИФ7476 від 13.11.2018, № КИФ7541 від 15.11.2018, № КИФ7707 від 22.11.2018, № КИФ7780 від 27.11.2018, № КИФ7794 від 27.11.2018, № КИФ7844 від 28.11.2018, засвідченими підписами представників обох сторін та їх печатками, а також довіреностями, виданими відповідачем особі, уповноваженій на отримання матеріальних цінностей від позивача, № 5 від 09.11.2018, № 4 від 09.11.2018, № 6 від 13.11.2018, № 7 від 15.11.2018, № 9 від 26.11.2018, № 10 від 27.11.2018, № 11 від 28.11.2018.

Проте, відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, переданий позивачем товар оплатив частково, а саме в сумі 3 480 180,79 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 01.11.2018 по 05.03.2019.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, переданий останнім на виконання умов договору поставки № 091118-9 від 09.11.2018, становить 338 473,14 грн.

Крім того, наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 338 473,14 грн. підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків за період січень 2018 року - грудень 2019 року, засвідченим підписами представників обох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 338 473,14 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 33 099,12 грн. та штраф у розмірі 33 847,31 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, положеннями п. 2.4 договору визначено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% передплати його вартості, а у випадку поставки постачальником товару за відсутності попередньої оплати, вважається, що обов`язок оплатити товар наступив для покупця у день поставки такого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених у цьому договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові 0,5% пені, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати на більш ніж 10 календарних днів покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого своєчасно товару. При цьому сторони встановили, що пеня відповідно до цього пункту нараховується протягом 3-х років з моменту порушення зобов`язання, а також встановили, що строк позовної давності за штрафними санкціями, передбаченими цим пунктом, становить 3 (три) роки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимоги про стягнення пені в розмірі 33 099,12 грн. та штрафу в розмірі 33 847,31 грн. заявлені позивачем правомірно та підлягають задоволенню у вказаних розмірах.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 754,94 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 6 092,52 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога про стягнення 3% річних в розмірі 2 754,94 грн. заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу за вказаний позивачем період, суд встановив, що її розмір становить 7 842,56 грн., тобто є більшим, ніж заявив позивач до стягнення. Отже, вказана вимога позивача заявлена ним правомірно та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме 6 092,52 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути зі спільного українсько-канадського підприємства ВЕЗУВІО ЛТД. (01034, м. Київ, вул. Чкалова, буд. 47-В, ідентифікаційний код 14299913) на користь товариства з обмеженою відповідальністю НВФ ДНІПРОПРОЕКТ (50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69, ідентифікаційний код 33718185) основний борг у розмірі 338 473,14 грн. (триста тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят три грн. 14 коп.), пеню в розмірі 33 099,12 грн. (тридцять три тисячі дев`яносто дев`ять грн. 12 коп.), штраф у розмірі 33 847,31 грн. (тридцять три тисячі вісімсот сорок сім грн. 31 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 6 092,52 грн. (шість тисяч дев`яносто дві грн. 52 коп.), 3% річних у розмірі 2 754,94 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят чотири грн. 94 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 214,01 грн. (шість тисяч двісті чотирнадцять грн. 01 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 15.07.2019.

Суддя О.Г. Удалова