Рішення

від 26.06.2019 по справі 915/419/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року Справа № 915/419/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод", вул. Тираспільська, буд. 1, м. Херсон, 73026 (код ЄДРПОУ 35788406)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОАСУ Енерго", просп. Героїв Сталінграду (просп. Героїв України), буд. 15, корп. Г, кв. 40, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 32819923)

про стягнення коштів в сумі 75 583, 64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Спесивцева Г.Ф., довіреність № б/н від 04.12.2018 року;

від відповідача: Снігір Є.О., адвокат (ордер серія МК № 026630 від 02.05.2019 року).

в судовому засіданні присутній ОСОБА_1 , (паспорт серія НОМЕР_1 від 20.04.1996 року).

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "ОАСУ Енерго" кошти в сумі 75 583, 64 грн., у тому числі: основну заборгованість в сумі 28 441, 95 грн., сплачених на виконання договору в якості передплати; неустойку (штраф) в сумі 9 311, 65 грн. та збитки від інфляції в сумі 37 304, 04 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.03.2019 року позовну заяву ТзОВ науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" (вх. № 3079/19 від 26.02.2019 року) до відповідача ТзОВ "ОАСУ Енерго" про стягнення коштів в сумі 75 583, 64 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 02.05.2019 року.

В судовому засіданні 02.05.2019 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою відкладено підготовче засідання на 16.05.2019 року, у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 04.06.2019 року.

В підготовчому судовому засіданні 04.06.2019 року судом оголошувалась перерва до 06.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 915/419/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 26.06.2019 року.

В судовому засіданні 26.06.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору підряду № 30/09/13-2509 від 30.09.2013 року, укладеного між сторонами, а саме зобов`язань щодо своєчасного виконання етапів підрядних робіт, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу неустойку (штраф). Оскільки відповідачем не виконано роботи в повному обсязі, позивач просить суд стягнути попередню оплату. Крім того, позивачем нараховано збитки від інфляції на попередню оплату. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193 ГК України, ст. 22, 526, 610-612, 837, 839, 844, 846, 847, 849, 890, 891 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем подано суду відзив на позов вх. № 8719/19 від 27.05.2019 року. Відповідач проти позову заперечив та просив суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що договірні зобов`язання відповідачем виконано. Крім того, посилаючись на те, що 27.11.2015 року закінчився гарантійний строк на виконані роботи і почався перебіг строку позовної давності, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності у даній справі та відмовити в позові. Заперечення обґрунтовані положеннями ст. 257, 258, 261, 267 ЦК України.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

30.09.2013 року між ТзОВ науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" (замовник) та ТзОВ "ОАСУ Енерго" (підрядник) було укладено договір підряду № 30/09/13-2509 (том 2, арк. 27-29).

До договору між сторонами складено та підписано додаткову угоду № 1 від 22.05.2014 року (том 2, арк. 50).

Договір та додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядчик зобов`язується виконати і здати замовнику, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити роботу Організація автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії ТОВ НВП Херсонський машинобудівний завод згідно протоколу договірної ціни (Додаток 1), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору роботи по даному договору виконуються на протязі чотирьох місяців з моменту оплати замовником авансу та поетапного надання замовником необхідних документів, а саме:

Розробка проектної документації

- однолінійна схема обліку електричної енергії на ТП з узгодженими місцями встановлення і типами трансформаторів струму;

- рекомендації по організації системи АСКОЕ виданих ПАТ ЕК Херсонобленерго ;

- акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності;

- плани майданчиків вимірювання (ТП).

Метрологічна атестація (при відсутності документу - складається до початку етапу робіт)

- паспорт-протокол вимірювальних каналів комерційного обліку;

- протокол заміру напруги на вторинних колах вимірювальних трансформаторів для кожної з секцій шин точок обліку електроенергії;

протоколи повірки або копії технічних паспортів з відміткою державної повірки (для придбаних) трансформаторів струму для обліку електроенергії;

- протоколи повірки вимірювальних трансформаторів напруги для кожної з секцій шин точок обліку електроенергії;

Створення звітних вихідних форм (макети, УППД)

- типові форми та періоди звітності.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт по договору згідно Додатку № 2 складає 74 344, 22 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 12 389, 10 грн.:

- проектні роботи - 15 088, 94 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2 514, 82 грн.;

- монтажні роботи 9 624, 06 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 604, 01 грн.;

- пусконалагоджувальні роботи - 49 631, 22 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 8 271, 87 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору вартість метрологічної атестації системи - 29 331, 98 грн., в тому числі ПДВ 20 % 4 888, 66 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору вартість обладнання згідно Додатку 3 складає 23 277, 60 грн., в тому числі ПДВ 20 % 3 879, 60 грн.

Відповідно до п. 2.4 Договору вартість програмного забезпечення АСКОЕ - 26 000 без ПДВ.

Відповідно до п. 2.5 Договору всього договірна ціна робіт та обладнання визначається договірною ціною (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною Договору і складає 152 952, 80 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 21 158, 80 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору перед початком робіт за договором замовник здійснює передоплату у розмірі 50 % від вартості робіт, обладнання та програмного забезпечення.

На виконання умов п. 3.1 договору позивачем ТзОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" проведено попередню оплату в сумі 76 476, 40 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 4709 від 21.10.2013 року на суму 63 476, 40 грн.;

- платіжним дорученням № 4710 від 21.10.2013 року на суму 13 000 грн.

В подальшому між сторонами була підписана додаткова угода № 1 від 22.05.2014 року, якою сторони погодили внести зміни до договору в частині вартості робіт (зменшено ціну), виклавши п. 2.1, п. 2.2, п. 2.3, п. 2.4, п. 2.5 в наступній редакції.

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) вартість проектних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт по договору визначається договірною ціною, яка розрахована згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 зі змінами та доповненнями та є невід`ємною частиною Договору (Додаток 1 та 2) і складає - 48 034, 00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 8 005, 74 грн., а саме:

- проектні роботи (Додаток 1) - 15 088, 94 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2 514, 82грн.;

- монтажні та пусконалагоджувальні роботи (Додаток 2) - 32 945, 51 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 5 490, 92 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) вартість метрологічної атестації системи - 29 432, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 % 4 095, 34 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) обладнання згідно Додатку 3 замовник закуповує за власний кошт.

Відповідно до п. 2.4 Договору вартість програмного забезпечення АСКОЕ - 15 650,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) всього договірна ціна робіт та програмного забезпечення складає 93 116, 45 грн., в тому числі ПДВ 20 % 12 911, 08 грн.

Додатковою угодою № 1 від 22.05.2014 року до договору сторони погодили внести зміни до договору в частині строків виконання робіт, склавши новий Поетапний план виконання робіт з створення АСКОЕ ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" (Додаток № 4).

Відповідно до 4.1 Договору приймання виконаних робіт оформляється актом виконаних робіт , який підписується сторонами протягом 5-ти робочих днів з дати подання акту. Кінцевий розрахунок з підрядчиком здійснюється на протязі 5-ти робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.5 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються в п`ятиденний термін з дня підписання сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.6 Договору оплата виконаної роботи здійснюється замовником за вирахуванням виданого авансу.

На виконання умов договору підрядником виконано, а замовником прийнято частину робіт, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт форми КБ-2в, а саме:

- акт № 1 від 11.09.2014 року здачі-прийняття проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції за додатковою угодою № 1 від 22.05.2014 року на суму 15 088, 94 грн.;

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року на суму 9 626, 93 грн.;

- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року на суму 23 318, 58 грн.

Отже, всього підрядні роботи виконано на загальну суму 48 034, 45 грн.

За таких обставин залишок неповернутого авансу становить 28 441, 95 грн. (76 476, 40 грн. - 15 088, 94 грн. - 9 626, 93 грн. - 23 318, 58 грн.), що і є предметом спору у даній справі.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні питання щодо невиконання підрядником двох останніх етапів робіт, а саме:

- п. 11 Поетапного плану виконання робіт "Дослідна експлуатація, усунення зауважень, метрологічна атестація";

- п. 12 Поетапного плану виконання робіт "Приймальні випробування та здача в постійну експлуатацію".

Позивачем вказано, що роботи не виконано. В свою чергу, відповідач заперечує та зазначає, що роботи виконано. Вказує, що пунктом 12 Плану не визначено виконавця, вважає, що на відповідача покладено лише обов`язок щодо дослідної експлуатації. Факт виконання п. 11 Плану відповідач підтверджує актом здачі-прийняття від 28.11.2014 року та довідкою про вартість робіт за січень 2015 року.

Суд зазначає, що в предмет доказування у даній справі не входять обставини щодо належного/неналежного виконання підрядних робіт (якості виконаних робіт). Відтак, вказаним обставинам судом не надається правова оцінка.

При цьому, судом встановлено наступне.

28.11.2014 року між сторонами було складено Акт № 1 здачі-приймання в дослідну експлуатацію Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії ТОВ НВП Херсонський машинобудівний завод , відповідно до якого по результатам перевірки комісія вирішила:

- прийняти в дослідну експлуатацію АСКОЕ ТОВ НВП Херсонський машинобудівний завод ;

- визначити строк дослідної експлуатації з 14.11.2014 року по 14.01.2015 року;

- за час роботи АСКОЕ в дослідній експлуатації провести: комплексне випробування функціонування системи; перевірку надійності функціонування системи; перевірку параметрів вихідної інформації на відповідність вимогам технічного завдання;

- покласти на спеціалістів ТОВ НВП Херсонський машинобудівний завод організацію збору, систематизацію, узагальнення і доведення до розробки зауважень по функціонуванню системи.

В подальшому з метою виконання метрологічних робіт відповідач ТзОВ ОАСУ Енерго звернувся до третьої особи ДП Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації , уклавши договір № М15-4004 на виконання робіт (послуг) з метрології від 11.12.2015 року.

За результатами проведеної третьою особою ДП Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації метрології була видана Довідка про непридатність засобу вимірювальної техніки № 9/Р від 05.04.2016 року з протоколом повірки № 001 від 05.04.2016 року автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії.

Відповідно до протоколу № 001 від 05.04.2016 року за результатами повірки автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії ДП Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації було зроблено висновок, що автоматизована система комерційного обліку електроенергії ТОВ НВП Херсонський машинобудівний завод є непридатною для автоматизованого обліку електроенергії.

Відповідачем за виконані роботи з метрології сплачено третій особі ДП Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації 28 800, 48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.12.2015 року № 686 та № 685.

Листом від 24.02.2017 року № 58/02-17 відповідачем направлено на адресу позивача: довідку про непридатність засобу вимірювальної техніки; протокол № 001 повірки автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії ТОВ НВП Херсонський машинобудівний завод ; Акт № ОУ-016 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 24 526, 67 грн.; рахунок-фактуру № СФ-037 від 23 лютого 2017 року.

Відповідач в судовому засіданні усно зазначав, що фактично вказана в Акті № ОУ-016 здачі-приймання робіт (надання послуг) сума є сумою оплати відповідачем замовленої метрологічної атестації системи у третьої особи ДП Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації .

Роботи з організації автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії ТОВ НВП Херсонський машинобудівний завод метрологічна атестація системи на суму 24 526, 67 грн. позивачем не прийнято, про що відповідачу було направлено претензією № 01/72 від 06.03.2017 року.

У зв`язку з повторним направленням позивачу актів здачі-прийняття робіт з метрології позивач 24.09.2018 року повторно повідомив, що роботи позивачем не прийнято внаслідок неналежного виконання ТзОВ ОАСУ Енерго своїх зобов`язань за договором підряду № 30/09/13-2509 від 30.09.2013 року.

19.11.2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 01/694, в якій позивач повідомив про відмову від договору підряду № 30/09/13-2509 від 30.09.2013 року та вимагав сплатити штраф у розмірі 10 % від вартості робіт відповідно до п. 5.2 Договору, що становить 9 311, 65 грн., відшкодувати ТОВ НВП Херсонський машинобудівний завод понесені витрати в сумі 28 441, 95 грн., які були сплачені в якості передоплати та відшкодувати збитки від інфляції в сумі 32 678, 71 грн.

Суду не подано доказів підписання сторонами відповідно до умов п. 4.1 договору актів виконаних робіт (в частині виконання п. 11, 12 Поетапного плану виконання робіт: дослідна експлуатація, усунення зауважень, метрологічна атестація, приймальні випробування та здача в постійну експплуатацію).

Після відмови від договору, як вказує представник позивача, ТОВ НВП Херсонський машинобудівний завод звернувся до іншої підрядної організації, яка фактично і виконала роботи на об`єкті.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами . У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ч. 5 ст. 882 ЦК України прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

Відповідно до ч. 6 ст. 882 ЦК України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором підряду, який в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання сторонами. Умовами договору передбачено строки виконання підрядником (відповідачем) зобов`язання щодо виконання робіт. Проте, в порушення умов договору відповідач виконав підрядні робити лише частково на суму 48 034, 45 грн. Доказів виконання інших робіт, складання та підписання актів приймання-передачі виконаних робіт відповідно до ст. 882 ЦК України та п. 4.1 договору суду не подано. Як вказано вище, позивачем проведено попередню оплату за договором в сумі 76 476, 40 грн. Приписами ст. 837 ЦК України передбачено обов`язок замовника (позивача) оплатити лише виконану роботу. Нормами законодавства не передбачено обов`язку замовника сплачувати вартість робіт понад вартість виконаних підрядних робіт. За таких обставин, збереження відповідачем коштів, сплачених в якості попередньої оплати та невикористаних останнім, є порушенням як умов договору, так і вимог законодавства, зокрема, ст. 610, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України. Отже, є порушеним право позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Судом також враховано наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов`язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням (постанова ВСУ від 04.02.2014 року по справі № 3-1гс14).

Натомість, стягнення попередньої оплати за договором не є наслідком порушення грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконані роботи. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання (постанова ВСУ від 01.07.2015 року по справі № 3-357гс15, від 16.09.2014 року по справі № 3-90гс14).

При цьому, судом також враховано наступне.

Як вказано вище, у зв`язку з відмовою 19.11.2018 року позивача від договору підряду, останній припинив свою дію. За таких обставин, договірні зобов`язання між сторонами припинились, що не заперечується сторонами. Проте, як вказано вище, станом як на дату відмови від договору, так і на дату розгляду справи різниця між сплаченою попередньою оплатою 76 476, 40 грн. та прийнятими замовником роботами по об`єкту в розмірі 48 034, 45 грн. складає 28 441, 95 грн., неповернення якої і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Позивач в обгрунтування підстав для повернення авансу посилається на приписи ст. 193 ГК України, ст. 22, 526, 610-612, 837, 839, 844, 846, 847, 849, 890, 891 ЦК України та умови договору.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що під підставою позову необхідно розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд з метою ефективного захисту порушених прав може змінити, якщо її дія не поширюється на спірні правовідносини (постанова ВС від 10.05.2018 року по справі № 916/1591/17).

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Норма ст. 1212 ЦК України застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено відповідно до закону чи договору належить до таких підстав. Як вказано вище, зобов`язання сторін припинились у зв`язку з відмовою замовника від договору, а відтак збереження відповідачем (підрядником) суми грошових коштів в розмірі сплаченого, але не використаного авансу, є безпідставним.

Правова позиція щодо можливості виникнення позадоговірного зобов`язання на підставі ст. 1212 ЦК України викладена в постанові ВП ВС від 10.04.2018 року по справі № 910/10156/17, а щодо можливості стягнення внесеної передоплати після припинення дії договору підряду в постановах ВС (постанова від 10.05.2018 року по справі № 916/1591/17; постанова від 14.06.2018 року по справі № 912/2709/17; постанова від 11.11.2018 року по справі № 910/13332/17; постанова від 15.02.2019 року по справі № 910/21154/17).

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 28 441, 95 грн. - попередньої оплати - основної заборгованості, сплаченої на виконання договору в якості передоплати, є обгрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення індексу інфляції.

Позивачем нараховано відповідачу 37 304, 04 грн. - індексу інфляції на суму попередньої оплати (авансу) за період з жовтня 2014 року по січень 2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, ст. 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Однак, за своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за не виконані роботи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 916/75/18 та у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 923/1151/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 37 304, 04 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, на суму попередньої оплати, правова природа якої не змінилась й після припинення дії договору підряду.

3. Щодо вимоги про стягнення штрафу.

На підставі п. 5.2 договору підряду позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 9 311, 65 грн. за порушення строків виконання окремих етапів робіт.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що сторони самостійно в договорі погоджують розмір штрафних санкцій та порядок їх нарахування.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. (п. 2.1 постанови Пленуму ВГС від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку недотримання підрядчиком терміну виконання робіт, зазначеного у п. 1.2, підрядчик сплачує замовнику штраф за кожний день затримки у розмірі облікової ставки НБУ , що діяла за весь період затримки виконання робіт, але не більше 10% вартості договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Національний банк України облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Позивач здійснив нарахування штрафу, визначивши за базу нарахування суму авансу.

Враховуючи, що умовами п. 5.2 Договору сторони не передбачили розмір та базу нарахування штрафу (від вартості всіх робіт або вартості невиконаних робіт, або вартості несвоєчасно виконаних робіт або від суми авансу), суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення штрафу. Отже, в задоволенні вимоги про стягнення штрафу слід відмовити.

Щодо застосування строку позовної давності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.09 року "Про судове рішення у цивільній справі".

Враховуючи викладене, в суду відсутні правові підстави для вирішення питання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення інфляції та штрафу, оскільки в цій частині позову судом відмовлено, у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача.

Щодо застосування строку позовної давності до позовної вимоги про стягнення попередньої оплати, то суд зазначає наступне. Як вказано вище, договір підряду припинив свою дію в листопаді 2018 року (претензія позивача № 01/694 від 19.11.2018 року про відмову від договору). До припинення дії договору права та обов`язки сторін тривали та повинні були виконуватись відповідно до умов договору. Відповідач не позбавлений був можливості під час дії договору виконати всі передбачені договором підрядні роботи, за виконання яких позивачем і було внесено передоплату. Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності в цій частині позову не пропущено.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 722, 87 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 1 198, 13 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОАСУ Енерго", просп. Героїв Сталінграду (просп. Героїв України), буд. 15, корп. Г, кв. 40, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 32819923) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод", вул. Тираспільська, буд. 1, м. Херсон, 73026 (код ЄДРПОУ 35788406):

- 28 441, 95 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста сорок одна грн. 95 коп.) - основної заборгованості, сплаченої на виконання договору в якості передплати;

- 722, 87 грн. (сімсот двадцять дві грн. 87 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.07.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш