Рішення

від 09.07.2019 по справі 911/569/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/569/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Лайтінг Сістем , м. Вінниця

до Дочірнього підприємства Рітейл Іст , Київська область, м. Ірпінь

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: М.О.Волтарніст

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Смарт Лайтінг Сістем (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н, б/д (вх. №594/19 від 01.03.2019 року) до Дочірнього підприємства Рітейл Іст (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №РІ027390 від 25.09.2014 року, а саме, 6736,46 грн. основного боргу, 1143,53 грн. пені, 202,65 грн. 3% річних, 556,56 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №РІ027390 від 25.09.2014 року щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 25.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/569/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.04.2019 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 22.04.2019 року (вх. №8119/19 від 23.04.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що відсутні належні докази здійснення поставки товару, оскільки видаткові накладні не оформлені належним чином, а зобов`язання по оплаті товару настане після виконання позивачем п. 3.6. Договору, а саме, надання належним чином оформлених накладних. Крім того, відповідач посилаючись на п. 7.9. Договору, вважає, що строк оплати за поставлену продукцію не настав, оскільки відсутні докази реалізації товару. Також, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на акт перевірки розрахунків, як на підставу виникнення у відповідача обов`язку по оплаті товару, оскільки, на думку відповідача, обов`язок по оплаті поставленого товару виникає з моменту реалізації товару. Відповідач вважає безпідставним нарахуванням відповідачем пені, оскільки Договором не передбачено для відповідача пені та її розміру, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованим, оскільки вони нараховані на неіснуючий, на думку відповідача, борг.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 23.04.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.04.2019 року подав клопотання про продовження строків підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 04.06.2019 року.

До суду від позивача надійшла заява б/н б/д (вх. №10479/19 від 27.05.2019 року) про розгляд справи без участі представника позивача та відповідь на відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. №11138/19 від 27.05.2019 року).

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 04.06.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 04.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/569/19 та призначено розгляд справи по суті на 09.07.2019 року.

До суду від відповідача надійшли пояснення б/н від 08.07.2019 року (вх. №13400/19 від 09.07.2019 року) стосовно неможливості подати на вимогу суду Додаткову угоду від 30.12.2017 року до Договору поставки, згідно якої строк дії Договору поставки продовжено до 28.02.2018 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 09.07.2019 року не з`явився.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2019 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив суд в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 09.07.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Лайтінг Сістемс (за договором -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рітейл Іст (за договором -покупець) 25.09.2014 року укладено Договір поставки №РІ027390 (далі - Договір), згідно умов п.1.1. якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності із замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Відповідно до п. 3.1. Договору, товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Згідно п. 5.1. Договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Відповідно до 7.1. Договору, покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується у гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (ціна без ПДВ та з ПДВ).

Пунктом п. 7.8. Договору встановлено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

У відповідності до п. 7.9. Договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 35 днів. При цьому, сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що даний Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 року.

На виконання своїх зобов`язань за Договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними: №88 від 26.05.2017 року на суму 1526,83 грн., №122 від 13.04.2016 року на суму 2001,82 грн., №102 від 06.04.2016 року на суму 2259,72 грн., №101 від 06.04.2016 року на суму 2201,62 грн., №75 від 29.03.2016 року на суму 4245,19 грн., №138 від 23.06.2015 року на суму 8090,21 грн., №271 від 15.12.2014 року на суму 3992,98 грн., які підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Факт поставки товару відповідачу також підтверджується накладними на вантаж №999196668 від 19.06.2015 року, №999196662 від 19.06.2015 року, №999196612 від 16.06.2015 року, №999196619 від 16.06.2015 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

В подальшому відповідач здійснив повернення залишку непроданого товару, що підтверджується накладними на повернення №2215862912 від 02.12.2016 року, №405 від 02.12.2016 року, №2215633820 від 11.10.2016 року, №2216838200 від 20.07.2017 року, №2216838202 від 20.07.2017 року, №2216838203 від 20.07.2017 року, №2216838215 від 20.07.2017 року, №2216838217 від 20.07.2017 року, №2217548984 від 17.01.2018 року, №2217552285 від 18.01.2018 року, №2217552287 від 18.01.2018 року, №2217575464 від 24.01.2018 року, №2217575465 від 24.01.2018 рок, №2217575466 від 24.01.2018 року, №2217575462 від 24.01.2018 року, №2217579319 від 25.01.2018 року, №2217610493 від 02.02.2018 року, №2217610495 від 02.02.2018 року, №2217610494 від 02.02.2018 року, замовленням на повернення №4514669224 від 17.01.2018 року, №45146671213 від 17.01.2018 року, №45146686511 від 26.01.2018 року, №4514651518 від 17.01.2018 року, довіреностями №1 від 18.01.2018 року, №7 від 25.01.2018 року, №1 від 26.01.2018 року, №4 від 31.01.2018 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

В матеріалах справи також наявні акти перевірки розрахунків від 16.02.2018 року, від 14.11.2017 року, від 13.10.2017 року, від 15.06.2017 року, від 16.03.2018 року, які частково підписані відповідачем.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 6000,00 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року. Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 6736,46 грн.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання позивачем на електронну та на юридичну адресу відповідача надсилалися листи з проханням погасити наявну заборгованість, що підтверджується роздруківками з електронної пошти від 20.10.2017 року, від 06.11.2017 року, від 10.11.2017 року, від 14.11.2017 року, від 21.12.2017 року, від 11.09.2018 року, а також копіями листів №40 від 14.11.2017 року, №11/04 від 11.04.2018 року, №15/06 від 15.06.2018 року, №10/09 від 10.09.2018 року, №26/09/3 від 26.09.2018 року, копії яких долучено до матеріалів справи. Однак, такі листи залишені відповідачем без відповіді та реагування.

Також, позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №27/09 від 27.09.2018 року з вимогою погасити заборгованість у сумі 6736,46 грн. за Договором поставки №РІ027390 від 25.09.2014 року, яка отримана відповідачем 11.10.2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №2100300162705, проте, відповідачем зазначена претензія залишена поза увагою.

В матеріалах справи також наявний підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками Акт перевірки розрахунків за період з 01.01.2014 року по 22.04.2019 року, який підтверджує, що станом на 22.04.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 6736,46 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних №88 від 26.05.2017 року, №122 від 13.04.2016 року, №102 від 06.04.2016 року, №101 від 06.04.2016 року, №75 від 29.03.2016 року, №138 від 23.06.2015 року, №271 від 15.12.2014 року, а відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 6000,00 грн., у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 6736,46 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що надані позивачем видаткові накладні належним чином не оформленні, оскільки з їх тексту неможливо ідентифікувати особу та встановити повноваження особи, яка отримала товар; позивачем не надано відповідачу належним чином оформленні документи, що передбачені п. 3.6 Договору, у зв`язку з чим відповідач має право затримати оплату за товар; позивачем не надано доказів реалізації поставленого товару, а тому строк оплати відповідно до умов Договору поставки не настав.

Так, судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач згідно вищезазначених видаткових накладних поставив відповідачу товар, а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток/штампів сторін на вказаних видаткових накладних. Також, відповідачем на підставі накладних на повернення, замовлень на повернення та довіреностей повернуто позивачу залишок непроданого товару та згідно реєстру платіжних документів сплачено позивачу 6000,00 грн. за поставлений товар згідно Договору №РІ027390 від 25.09.2014 року.

Таким чином, з зазначеного вбачається, що матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару та здійснення відповідачем часткової оплати на суму 6000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.4. Договору, датою поставки є дата отримання відповідачем товару на складі відповідача.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що позивач при поставці відповідної партії товару передає відповідачу певну супровідну документацію.

Згідно п. 5.1. Договору, перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України , якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити, як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення), згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем від позивача підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та відповідачем не заперечується.

Разом з тим, відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки/штампу на видатковій накладній є свідченням участі юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Крім того, ненадання позивачем супровідної документації, визначеної п. 3.6 Договору, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені Договором належним чином оформленні документи, встановивши при цьому розумний строк для їх передання, доказів відмови відповідача від Договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за Договором поставки у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити позивачу строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі невиконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар.

Разом з тим, ненадання податкових накладних, посвідчень якості та погоджених замовлень не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому, не звільняє відповідача від обов`язку оплатити переданий йому товар.

Стосовно того, що позивачем не надано доказів реалізації поставленого товару, а тому, строк оплати відповідно до умов Договору не настав, суд зазначає наступне.

Дійсно, Договором №РІ027390 від 25.09.2014 року передбачено обов`язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар після його реалізації кожні 35 днів.

Водночас, сторони передбачили у Договорі право відповідача повернути позивачу товар у випадку, якщо він не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі відповідача для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, за умови повідомлення відповідачем позивача про обсяг та причини повернення товару, а також переліку торгівельних точок, з яких позивач зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення від відповідача вивезти такий товар.

Суд звертає увагу, що поставка товару позивачем відповідачу здійснювалася у 2014, 2015, 2016 роках, тобто, протягом тривалого часу, будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про повернення товару із зазначенням, що він не реалізований, не виходить на необхідний рівень продажу або сплив його строк придатності чи з інших причин до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що ненадання позивачем доказів реалізації товару не може свідчити про відсутність у відповідача обов`язку сплатити отриманий товар.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, метою договору поставки є отримання постачальником оплати за товар, в даному випадку обов`язками відповідача є здійснення оплати товару, а у разі його нереалізації - повернення товару.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 року у справі №30744гс17, якщо покупець не повернув отриманий під реалізацію та нереалізований ним товар в установлений договором строк, постачальник має право стягнути з нього вартість цього товару.

Разом з тим, суд звертає увагу, що факт поставки товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позивачем заявлено до стягнення вартість товару, відповідач не повернув позивачу залишок нереалізованого товару, як це передбачено договорами поставки, та повністю не розрахувався за отриманий товар.

Відповідач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів повернення поставленого позивачем товару та контррозрахунку заявлених позовних вимог суду не надав, натомість подав Акт перевірки розрахунків від 22.04.2019 року за період з 01.01.2014 року по 22.04.2019 року в якому підтвердив існуючу за ним перед позивачем заборгованість у сумі 6736,46 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6736,46 грн. основного боргу за Договором №РІ027390 від 25.09.2014 року є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Також, крім стягнення основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 1143,53 грн. пені, 202,65 грн. 3% річних та 556,56 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 6736,46 грн. за загальний період з 28.02.2018 року по 28.02.2019 року у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки, сторонами не встановлено та не погоджено у Договорі № РІ027390 від 25.09.2014 року відповідальності покупця (відповідача) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, вимога щодо стягнення пені у розмірі 1143,53 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично невірним. Оскільки, позивачем не зазначено розмір заборгованості за кожною накладною з урахуванням як часткових сплат так і часткових повернень товару, та, відповідно, строк оплати та суми за кожною накладною, суд позбавлений можливості встановити дати початку нарахування штрафних санкцій на заборгованість відповідача за кожною накладною та встановити відповідні періоди.

Враховуючи, що претензія №27/09 від 27.09.2018 року про оплату в п`ятиденний термін 6736,46 грн. заборгованості отримана відповідачем 11.10.2018 року, відповідний строк спливає 16.10.2018 року, а прострочення виконання відповідного зобов`язання починається з 17.10.2018 року на суму боргу 6736,46 грн.

Відповідно до вірного розрахунку, зробленого судом, розмір 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 6736,46 грн. за період з 17.10.2018 року по 28.02.2019 року (дата вказана позивачем) складає 74,75 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до вірного розрахунку, зробленого судом, розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 6736,46 грн. за період з 17.10.2018 року по 28.02.2019 року складає 252,58 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Лайтінг Сістемс до Дочірнього підприємства Рітейл Іст про стягнення 8639,20 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Рітейл Іст (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код ЄДРПОУ 38903507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Лайтінг Сістемс (21034, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Максима Шимка, буд. 50, код ЄДРПОУ 38189789) 6736 (шість тисяч сімсот тридцять шість) грн. 46 коп. основного боргу, 74 (сімдесят чотири) грн. 75 коп. 3% річних, 252 (двісті п`ятдесят дві) грн. 58 коп. інфляційних втрат та 1570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.07.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць