Рішення

від 09.07.2019 по справі 916/1308/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1308/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : Петренко С.В. - на підставі довіреності;

Від відповідача : не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" про стягнення 41 649,09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №1335/19) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" про стягнення 41 649,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення справи до розгляду по суті на "13" червня 2019 р. о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2019р. було відкладено судове засідання на "09" липня 2019 р. о 10:20 год.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" в судові засідання по справі не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

09.07.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE"

(далі - Позивачем, Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю РАДОКАР (далі - Відповідачем, Покупцем) укладено Договір купівлі-продажу за № U42216 від 13.08.2018р., за умовами якого, Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність та у встановлений строк замовлені запасні частини автомобілів, автохімію, масла, супутні товари ля автотранспорту тощо (далі - товар) окремими партіями, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати цей товар. Асортимент (номенклатура), ціна та кількість товару остаточно погоджується сторонами у накладних, які є специфікаціями у розмінні ст. 266 ГК України та складають його невід`ємну частину.

У відповідності до п. 2.1. Договору, договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31 грудня 2018 року включно. Якщо жодна із сторін за три тижні до цього терміну письмово не підтвердить намір розірвати Договір, то строк Договору продовжується на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору - Сторони домовилися, що для одержання партії товару Покупець на підставі діючих цін Постачальника, що містяться у каталозі IC-Katalog на сайті Постачальника www.intercars.com.ua , оформлює замовленні, Доступ до каталогу та форма замовлення надаються Покупцю після підписання Договору та внесення необхідних для його виконання даних у картку покупця. Постачальник з урахуванням товарних позицій, що є на його складах, підтверджує замовлення у формі рахунка на оплату і/або видаткової накладної та після згоди Покупця на зміст і ціну поставки формує і відправляє партію товару.

Сторонами відповідно до розділу 4 було погоджено, що ціна одиниці виміру товару, що вказана в реєстрі цін Постачальника, є ринковою. Вартість товару вказується в гривнях у рахунку на оплату або видатковій накладній та відповідає рівню звичайних цін.

Згідно до умов оплати, відповідно до п. 5.1., підпунктів 5.1.1., 5.1.2. Договору, встановлено, що Покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує повну ціну товару на вказаних у рахунку/накладній умовах - або: попередньої оплати - відповідно до рахунку Постачальника, при цьому перебіг строку поставки починається з наступного після надходження суми передплати на банківський рахунок Постачальника дня; товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 14 календарних днів після отримання такої партії від Постачальника. У разі збільшення курсу євро на міжбанківському валютному ринку України понад 2% за день Постачальник може в односторонньому порядку скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, про що негайно повідомляє Покупця через картку покупця.

Позивачем, згідно вищевказаних умов Договору було поставлено Відповідачу автомобільні товари, що підтверджується видатковими накладними №UAUO1_180011574 від 31.10.2018р. та №UAUO1_180011897 від 02.11.2018р., в яких вказано перелік поставленого товару, суму та кінцевий термін сплати, що підписані обома сторонами.(копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи).

Однак станом на день подання позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю РАДОКАР з Товариством з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" за отриманий товар розрахувалось частково, за відповідачем рахується борг у сумі 31 996,03 грн.

З наведених підстав, Товариством з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю РАДОКАР про стягнення 41 649,09грн.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 265 ГК України, За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними 13.08.2018 року Договору купівлі-продажу № U42216.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частинами 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього. Покупець зобов`язаний сплатити Продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Також разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначати в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже було встановлено господарським судом, факт приймання Відповідачем товару підтверджується видатковими накладними №UAUO1_180011574 від 31.10.2018р. та №UAUO1_180011897 від 02.11.2018р., в яких вказано перелік поставленого товару, суму та кінцевий термін сплати, що підписані обома сторонами.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені у розмірі - 5 633,45 грн., суму 15 % річних у розмірі - 2 418,44 грн. та суму індексу інфляції у розмірі - 1 601,17 грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до умов пункту 10.5. Договору, Покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою Постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч.5 ст. 694 ЦК України) на прострочену суму в розмірі 15% річних.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми пені, 15 % річних та індексу інфляції наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" про стягнення 41 649,09 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" (68094, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Приморська, будинок 31; код ЄДРПОУ 38167587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (29009, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Толстого, будинок 1/1; код ЄДРПОУ 30865632) 31 996/тридцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість/ грн. 03 коп. - суми основного боргу, 5 633/п`ять тисяч шістсот тридцять три/ грн. 45 коп. - пені, 2 418/дві тисячі чотириста вісімнадцять/ грн. 44 коп. - 15 % річних, 1 601/одна тисяча шістсот одна / 17 коп. - індекс інфляції та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921/ одна тисяча дев`ятсот двадцять одна / грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 15 липня 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут