Рішення

від 09.07.2019 по справі 922/1439/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1439/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Редько А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шлях" (код ЄДРПОУ 32570408, адреса: 51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Титова, 37) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (код ЄДРПОУ, адреса: 61072, м. Харків, вул. 23 серпня, 20А, офіс 1) про стягнення 23 590,73грн. за участю учасників справи:

представника позивача - Іващенко Р.В., ордер серії ДП № 1734/03 від 08.05.2019, свідоцтво адвоката № 0552 від 19.07.2016;

представника відповідача - Цьома М.С., дов. № 21 від 20.05.2019

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шлях" звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" про стягнення заборгованості за договором постачання № 3108-1 від 01.06.2018 у розмірі 23 590,73грн., яка складається з: 18 400,00грн. попередньої оплати, 669,76грн. пені, 2 760,00грн. штрафу, 355,40грн. 3% річних та 1 760,97грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оплачений позивачем за договором постачання № 3108-1 від 01.06.2018 товар поставлений відповідачем неналежної якості, у зв`язку з чим позивач посилається на право вимагати повернення сплачених за товар коштів, а також штрафних санкцій за прострочення строку поставки товару. При цьому позивач посилається на приписи статей 509, 525, 526, 530, 625, 693 Цивільного кодексу України, статей 222, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 20.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву.

У встановлений законом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, який прийнятий судом до розгляду.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем не дотриманий порядок приймання товару за якістю, наданий позивачем акт огляду насосу від 13.12.2018 складений з порушенням умов договору та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, а також з пропуском строку, відведеного для приймання товару за якістю. Як зазначає відповідач у відзиві, ним не було отримано ані насосного агрегату 70 БГ 12-24М, ані примірника видаткової накладної (повернення).

Ухвалою суду від 13.06.2019, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, справу № 922/1439/19 призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 19.06.2019 об 11:00.

В судовому засіданні 19.06.2019 оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.07.2019 о 14:30, яку занесено до протоколу судового засідання від 19.06.2019.

03.07.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив з доданими до неї додатковими доказами по суті спору, яка залишена судом без розгляду як така, що подана з пропуском строку, встановленого судом для її подання.

Судом також відмовлено в прийнятті до розгляду доказів, поданих позивачем 03.07.2019, як таких, що не подані у встановлений законом строк.

Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2019 позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі. Як зазначає позивач, відповідач здійснив поставку насосу, який було замовлено, але в результаті огляду даного насосу фахівцями ТОВ "Шлях" виявлено дефекти, внаслідок яких експлуатація насосу високого тиску 70 БГ 12-24М стала неможливою. Крім того, позивач посилається на невідповідність технічним характеристикам, властивим для даного виду товару. Також в судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідачем за видатковою накладною № РН1209-7 від 12.09.2018 було поставлено товар не тієї продукції, яку замовляв та оплачував позивач. В підтвердження поставки відповідачем даного товару посилається на електронне листування між сторонами.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що в матеріалах справи єдиним належним та підписаним з обох сторін первинним документом є копія видаткової накладної № РН1209-7 від 12.09.2018, відповідно до якої відповідач передав позивачу у м. Харкові насос 70 БГ 12-24М. Доказів, які б свідчили про поставку відповідачем товару іншої модифікації, а також його подальшого обміну позивачем не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні. На підставі зазначеного вважає позовні вимоги безпідставними, не доведеними документально, у зв`язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шлях" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Насос Україна ЛТД" (відповідач) укладено договір постачання № 3108-1 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався здійснити поставку, а позивач прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним договором.

За умовами п.1.2 договору предмет поставки по договору визначається у специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

31.08.2018 між сторонами підписано специфікацію № 1 до спірного договору, відповідно до якої відповідач зобов`язався поставити позивачу насос 70 БГ 12-24М у кількості 1 шт. на загальну суму 18 400,00грн. протягом 10 робочих днів за умовами 100% попередньої оплати шляхом прямого банківського переводу на розрахунковий рахунок відповідача на умовах поставки ЕХW-Франко перевізник Харків, відповідно до правил "Інкотермс-2010", автомобільним транспортом.

За умовами п.3.1 договору відповідач зобов`язався поставити товар на умовах ЕХW-Франко м. Харків, відповідно до правил "Інкотермс-2010", на протязі десяти робочих днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Інші форми поставки регулюються додатковими угодами або специфікаціями, що є невід`ємною частиною договору (п.3.2 договору).

Сторони погодили, що датою поставки вважається дата відвантаження у видатковій накладній (п.3.3 договору).

У п.5.3 договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків за поставлений товар, а саме: позивач зобов`язався провести попередню оплату 100% за товар на протязі 10 банківських днів з моменту підписання сертифікації до даного договору.

31.08.2018 відповідач виставив позивачу рахунок № 3108-256 на оплату насосу 70 БГ 12-24М на загальну суму 18 400,00грн.

Позивач на підставі вищезазначеного рахунку перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 18 400,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1768 від 04.09.2018. Призначенням платежу зазначено "оплата за насос згідно рахунку № 3108-256 від 31.08.2018".

23.09.2018 на виконання умов спірного договору відповідач передав позивачу насос 70 БГ 12-24М, що підтверджується видатковою накладною № РН1209-7 від 12.09.2018.

Зазначена накладна підписана представниками позивача та відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Втім, як зазначає позивач, відповідачем за даною накладною було поставлено насос іншої модифікації, а саме: 70 Г 12-24М, який за своїми характеристиками для нормальної безперебійної роботи товариства не підходив, у зв`язку з чим між сторонами було досягнуто усної згоди щодо обміну насосу 70 Г 12-24М на насос 70 БГ 12-24М.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що належні та допустимі докази факту обміну поставленого товару в матеріалах справи відсутні.

Згодом, як стверджує позивач у позовній заяві та в судовому засіданні, відповідач здійснив поставку насосу 70 БГ 12-24М, обумовленого сторонами у договорі, однак в результаті його огляду фахівцями Товариства позивача було виявлено дефекти, внаслідок яких експлуатація даного насосу не була можливою, насос не відповідав технічним характеристикам, властивим для даного виду товару.

13.12.2018 позивачем складено акт огляду насосу високого тиску марки 70 БГ 12-24М, придбаного за накладною № 1209-7 від 12.09.2018, про встановлення факту його несправності, на підставі чого керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шлях" було прийнято рішення про повернення даного насосу на адресу відповідача.

Як зазначає позивач, 11.01.2019 насос високого тиску 70 БГ 12-24М було повернуто відповідачу за видатковою накладною (повернення) № ВП-0000003. В підтвердження факту повернення товару на адресу відповідача, позивач посилається на експрес-накладну № 59000392332172 від 11.01.2019.

18.04.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути позивачу протягом семи днів з моменту отримання даної претензії кошти в розмірі 18 400,0грн., які було попередньо сплачено на виконання умов договору постачання № 3108-1 від 01.06.2018.

Оскільки відповідач грошові кошти в сумі 18 400,00грн., сплачені позивачем в якості попередньої оплати за товар не повернув, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення даної суми, а також пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач в якості матеріально-правових підстав позовних вимог посилається на ст.ст.509, 525, 526, 530, 625, 693 Цивільного кодексу України та ст.ст.222, 231 Господарського кодексу України. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем спочатку був поставлений товар іншої модифікації, а саме: насос 70 Г 12-24М, який згодом був обмінений на насос 70 БГ 12-24М, проте даний товар був поставлений неналежної якості.

Позивач, в обґрунтування викладених ним обставин, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт поставки відповідачем товару іншої модифікації, повернення цього товару на адресу відповідача, а також інших первинних документів, які б засвідчували факт обміну поставленого йому товару. В матеріалах справи такі докази також відсутні.

В якості доказу поставки товару іншої модифікації та факту подальшого обміну його на інший товар, який виявився неякісним, позивач посилається на наявність електронного листування між сторонами.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з абз.11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином зазначеним Законом встановлено певні вимоги до первинних документів, без дотримання яких не має правових підстав вважати господарську операцію здійсненою.

Лише неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Факт постачання товару, як і факт повернення такого товару є господарськими операціями в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (ст.1) та повинні бути підтверджені відповідними доказами, яких позивач суду не надав.

Електронне листування, на яке посилається позивач в підтвердження своїх вимог, суд не може приймати до уваги, оскільки таки доказі подані позивачем із пропущенням строку, встановленого законом для їх подання. Крім того, зазначені докази суд не може визнати належними, достовірними, допустимими, а також достатніми доказами факту постачання товару неналежної якості та його повернення, відповідно до вимог ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розділом 6 спірного договору сторонами були погоджені умови приймання товару та гарантійні зобов`язання (а.с.15).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що контроль та приймання товару по якості та за кількістю здійснюється, зокрема, у відповідності до Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР П-6 від 15.06.1965 та П-7 від 25.04.1966 із внесеними доповненнями та змінами в частині, що не обумовлена в умовах даного договору.

При виявленні невідповідності якості товару, що надійшов, вимогам договору або даним, вказаним у супроводжуючих документах, що посвідчують якість та укомплектованість товару, позивач зобов`язався повідомити відповідача про виявлені недоліки. Повідомлення про несправність надаються постачальнику у вигляді складеного належним чином рекламаційного акту із зазначенням усіх виявлених невідповідностей (п.п.6.2, 6.3 договору).

Після чого, відповідно до п. 6.4 договору постачальник протягом трьох робочих днів після направлення відповідного повідомлення замовником повинен повідомити про своє рішення та про те, чи буде він направляти свого представника для перевірки якості та складання відповідного акту.

Судом із наданих сторонами пояснень та доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що позивачем зазначений порядок дотриманий не був.

Акт огляду та визначення працездатності товару (а.с.28), складений позивачем лише 13.12.2018 та в односторонньому порядку, тобто без участі працівників підприємства - відповідача.

Відповідно до пп.в п.20 Інструкції № П-7 перевірка продукції за якістю в односторонньому порядку можлива лише у випадку, коли постачальник дав згоду на односторонню прийомку продукції.

Також умовами п.6.6 договору сторони погодили право позивача, як замовника, уразі не отримання відповіді на повідомлення або неявки (відсутності) представника відповідача, на здійснення приймання товару, однак за участю представника громадськості.

Зазначений порядок позивачем також не дотриманий.

Виходячи із викладеного, суд не приймає Акт огляду та визначення працездатності вузлів і агрегатів, встановлених на МЛД № 5, цеху кольорового лиття ТОВ "Шлях" від 13.12.2018 в якості належного та достатнього доказу постачання позивачу неякісного товару.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та постачання неякісного товару позивач суду не надав.

Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує факт здійснення сторонами господарської операції за спірним договором, а саме поставки товару - насосу 70 БГ 12-24М, є видаткова накладна № РН1209-7 від 12.09.2018, що підписана сторонами без будь-яких зауважень за заперечень.

Що стосується посилання позивача на факт повернення ним товару, отриманого за спірним договором, то суд вважає за необхідне зазначити, що це не є безспірним підтвердженням факту постачання йому товару неналежної якості. Крім того, зазначений факт позивачем також не був доведений належними та достатніми доказами.

В підтвердження факту повернення відповідача товару позивач посилається на видаткову накладну (повернення) № ВП-0000003 від 11.01.2019 та експрес-накладну № 59000392332172 від 11.01.2019.

Видаткова накладна (повернення) № ВП-0000003 від 11.01.2019 (а.с. 27) не містить підпису повноважної особи представника відповідача про прийняття товару. Представник відповідача також заперечує факт отримання відповідачем за даною накладною товару.

Із Еекспрес-накладної № 59000392332172 від 11.01.2019. (а.с. 25) не можливо встановити що саме товар, отриманий за спірним договором був повернутий позивачем. Крім того, як зазначає відповідач жодних повідомлень про надсилання (надходження) на адресу відповідача будь-яких відправлень ані від перевізника (ТОВ "Нова пошта"), ані від позивача не надходило, про місцезнаходження насосного агрегату відповідачу нічого не відомо. Позивач зазначеного факту не спростовував.

Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що факт повернення, або не повернення позивачем на адресу відповідача товару жодним чином не впливає на хід вирішення даної справи, оскільки до предмету доказування у даній справі входить факт постачання відповідачем на адресу позивача товару неналежної якості, оскільки саме це є підставою позову у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Спірний договір є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст.678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Таким чином, позивач, вимагаючи повернення сплаченої ним за товар грошової суми повинен довести факт істотного порушення відповідачем вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення). Однак, із наданих позивачем доказів, наявних в матеріалах справи, такий факт позивачем не доведений.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом, а також зважаючи на те, що позивач належними доказами не довів факту істотного порушення відповідачем вимог щодо якості поставленого ним за спірним договором товару, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір в розмірі 1 921,00грн. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "15" липня 2019 р.

Суддя Т.А. Лавренюк