Ухвала

від 08.07.2019 по справі 922/929/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"08" липня 2019 р.м.ХарківСправа № 922/929/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Олександра", с.Степне Богодухівського району Харківської області, до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м.Харків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - громадянка ОСОБА_1 ; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Зоряне", м. Валки Харківської області, про визнання права постійного користування за участю представників:

позивача - Кужелєвої С. В . (ордер серія ЧК № 88321 від 28.02.2019);

відповідача - Загурської А.В. (довіреність № 32-20-0.4,2-3/62-19 від 03.01.2019);

третьої особи (гр. ОСОБА_1 ) - не з`явився;

третьої особи (ТОВ "Агропромислова фірма "Зоряне") - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Олександра", с. Степне Богодухівського району Харківської області, 01.04.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Олександра" права постійного користування земельною ділянкою площею 50,3 гектара, яка розташована за межами населених пунктів на території Вінницько-Іванівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_3 відповідно до Державного акту серії НОМЕР_1 від 1992 року, на підставі рішення Богодухівської районної ради народних депутатів від 25.07.1992. Позивач також просить визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1013-СГ від 28.02.2018 "Про припинення права користування земельною ділянкою", яким припинено право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_3 . Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю законодавчо визначених підстав для позбавлення С(Ф)Г "Олександра " права постійного користування земельною ділянкою шляхом прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області № 1013-СГ від 28.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2019 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/929/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

23.04.2019 відповідачем було подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача громадянки ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Зоряне" (код ЄДРПОУ: 42480929). Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок (в межах спірної земельної ділянки), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказані земельні ділянки знаходяться в строковому платному користуванні ТОВ "Агропромислова Фірма "Зоряне".

Також 23.04.2019 відповідачем було подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду Господарського касаційного суду по справі № 922/2448/18 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 24.04.2019, відповідач проти позову заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що утворення фермерського господарства на базі земельної ділянки, наданої засновнику, не може вважатися підставою для переходу права користування земельною ділянкою від громадянина до такого господарства поза встановленою законодавством процедурою. Фермерське господарство не може розпоряджатися землями, що належать на праві постійного користування фізичним особам, у тому числі його засновникам, а може розпоряджатися лише землями, які відповідно до статті 12 Закону України Про фермерське господарство включені до складу земель фермерського господарства. При цьому, право постійного користування земельною ділянкою припиняється у зв`язку зі смертю громадянина і не може входити до складу спадщини. Тобто, з моменту смерті гр.. ОСОБА_3 право розпорядження спірною земельною ділянкою належить державі, яка в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до ст.ст. 84, 122 Земельного кодексу України, п. 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, є розпорядником спірної земельної ділянки.

08.05.2019 позивачем надано відповідь на відзив відповідача, в якому зазначено, що законне володіння у С (Ф)Г виникло на підставі відповідного титулу і не вимагає будь-яких додаткових підтверджень. З огляду на зміст гл. 29 ЦК України та ч.2 ст. 16 ЦК України, закон надає титульному володільцю той самий перелік способів цивільного захисту, що й власнику. Відповідно, цивільний захист титульного володіння може полягати у визнанні певного речового права судом. В силу презумпції правомірності володіння саме на відповідача покладається обов`язок спростування законності володіння, в тому числі доведення того факту, що володіння не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2019, занесеною до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження у справі № 922/929/19 було продовжено на 30 днів - до 02.07.2019.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2019 задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вх. № 10070 від 23.04.2019) про залучення до участі у справі № 922/929/19 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянки ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Зоряне", м.Валки Харківської області.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 08.07.2019, суд за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосувані норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права , викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16 дійшла до такого висновку .

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Разом з тим, згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відтак, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно ч.ч. 1 та 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити, зокрема, в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Так, за приписами ч.ч. 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною нормою та статтями 118, 122 Земельного кодексу України. При цьому, порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлено відповідно Указом Президента від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям і Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Одже, справи у спорах , що виникають із земельних відносин , у яких беруть участь суб"єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов"язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Позивачем у даній справі заявлено позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання за С (Ф)Г Олександра права постійного користування спірною земельною ділянкою та про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1013-СГ від 28.02.2018, яким припинено право ОСОБА_3 користування земельною ділянкою.

При цьому, як вбачається з витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно, станом на даний час власницею земельних ділянок (в межах спірної земельної ділянки) є громадянка ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ), яку залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача за клопотанням відповідача.

Враховуючи, що спір стосовно визнання права на земельну ділянку безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_1 , дана фізична особа повинна бути визначена відповідачем за даним позовом.

Отже, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки власниці земельної ділянки - фізичної особи ОСОБА_1 . При цьому той факт, що власниця спірної земельної ділянки (фізична особа) не була зазначена позивачем під час подання позову як відповідач, не може бути підставою для розгляду спору господарським судом, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 175, п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі № 922/929/19.

Відтак, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 10069 від 23.04.2019) суд залишає без розгляду.

Керуючись ст.ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 922/929/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.07.2019.

Суддя Н.М. Кухар