Рішення

від 11.07.2019 по справі 922/1405/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1405/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс", вул. Велика Васильківська, 98, м. Київ, 03150 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Вектор", проспект Льва Ландау, 149. оф. 311, м. Харків, 61128 простягнення коштів за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Вектор" про стягнення заборгованості у розмірі 457 294, 82 грн. з яких: 344 455, 10 грн. - сума основного боргу, 24 659, 21 грн. - сума пеня, 86 113, 78 грн. сума штрафу, 2 066, 73 грн. 3 % річних та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № б/н від 04.02.2019 року про розірвання договору поставки № 4-11/18-ВВ від 14.11.2018 року.

10.06.2019 року від представника позивача надійшла заява (вх. № 14182) про розгляд справи за відсутності позивача.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено заяву позивача про розгляд справи без його участі та відкладено судове засідання на 20.06.2019 року на 12:45 год.

Ухвалою суду від 20.06.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 11.07.2019 року до 10:30 год.

Представник позивача у призначене судове засідання 11.07.2019 року не з`явився, проте 10.06.2019 року було подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача, яку 11.06.2019 року було задоволено судом.

Представник відповідача у призначене судове засідання 11.07.2019 року судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, на адресу суду повернулась ухвала у справі з відміткою пошти "інші причини".

Відповідно до вимог статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Слід зазначити, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

В матеріалах справи наявні докази направлення на юридичну адресу відповідача копій ухвали про відкриття провадження у справі та копії ухвал про повідомлення від 11.06.2019 року та від 20.06.2019 року.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідача в судове засідання обов`язковою, заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 14.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче Об`єднання Вектор (постачальник та Товариством з обмеженою відповідальністю Ірпінь-Будпроект-плюс (покупець) було укладено договір поставки № 4-11/18-ВВ (т. 1., а.с. 13-15).

Згідно пункту 3.1. договору, вартість обладнання, що постачається, складає 312 550, 00 грн., крім ПДВ 20 % 62 510, 00 грн., всього з ПДВ 375 060, 00 грн.

Пунктом 3.4. сторони погодили, що розрахунок за договором проводиться в наступному порядку.

3.4.1. 80 % від суми договору, що складає: 250 040, 00 грн., крім того ПДВ 20 % 50 008, 00 грн., всього з ПДВ 300 048, 00 грн. сплачується не пізніше п`яти банківських днів з дати підписання цього договору сторонами.

3.4.2. 20 %, що складає 65 510, 00 грн., крім того ПДВ 20 % 12 502, 00 грн., всього з ПДВ 75 012, 00 грн. сплачується не пізніше п`яти банківських днів з дня завершення усіх робіт, передбачених договором, що підтверджується підписанням акту приймання-передачі обладнання та виконання робіт.

Пунктом 4.1. договору сторони погоди, що строк здійснення постачання обладнання за даним договором і виконання усіх зобов`язань постачальника за договором, у тому числі монтаж, пуско-налагоджувальні роботи, не може перевищувати 21 робочий день з дати отримання постачальником від покупця оплати, передбаченої пунктом 3.4.1. договору.

У разі порушення постачальником строку, вказаного в пункті 4.1. договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 0,2 % від суми отриманої попередньої оплати за кожен день прострочення до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 9.2. договору).

Позивачем на виконання своїх зобов`язань за договором було здійснено оплату у розмірі 300 048, 00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 16.11.2018 року № 180 (т. 1, а.с. 16).

Як зазначає позивач, від відповідача надійшов лист № 2101/2 від 21.01.2019 року у якому останній зазначає, що компанія Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Вектор" не може виконати в найближчі терміни, взяти на себе зобов`язання за довгором № 4-11/18-ВВ від 14.11.2018 року. Також просили розглянути можливість повернення авансового платежу у розмірі 300 048, 00 грн. з ПДВ від 16.11.2018 року частинами, згідно встановленого графіку та оплатити неустойку за непоставлений товар (т. 1, а.с. 17).

04.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Вектор" (постачальник, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" (покупець, сторона-2) було укладено договір про розірвання договору поставки № 4-11/18-ВВ від 14.11.2018 року (т. 1, а.с. 22).

Пунктом 2 договору сторони погодили, що у зв`язку із розірванням договору сторона-1 зобов`язана повернути стороні -2 грошові кошти у сумі 300 048,00 грн., отримані нею як попередня оплата за договором від сторони-2, в повному обсязі до 26.02.2019 року (включно).

Відповідно до пункту 3, у зв`язку з порушенням умов договору щодо строку поставки сторона-1 сплачує сторона-2 штраф у розмірі 44 407,10 грн. до 26.02.2019 року (включно).

Вказаний договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу вих. № 10_03 від 21.03.2019 року, у якій позивач вимагає у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" грошові кошти у розмірі 440 707, 10 грн. Претензія вих. № 10_03 від 21.03.2019 року була відправлена на адресу відповідача рекомендованим листом 23.03.2019 року, що підтверджено копією накладної та описом вкладення у цінний лист (т. 1, а.с. 23-24).

Відповідач суму попередньої оплати за договором у повному обсязі позивачу не повернув, що є причиною виникнення спору.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення оплати за непоставлений товар.

Станом на момент розгляду спору, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про повернення відповідачем у строк до 26.02.2019 року (включно) грошових коштів у розмірі 344 455, 10 грн. з яких: 300 048 грн. суми попередньої оплати та 44 707, 10 грн. штрафу відповідно до умов пунктів 2, 3 договору про розірвання договору поставки № 4-11/18-ВВ від 14.11.2018 року.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 344 455, 10 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем було нараховано: 3% річних у розмірі - 2 066,73 грн., штраф - 86 133,78 грн. та пеню - 24 659, 21 грн.

Щодо заявлених до стягнення 86 133,78 грн. - штрафу та 24 659, 21 грн. пені за період з 27.02.2019 року по 10.05.2019 року нарахованих на суму боргу у розмірі 344 455, 10 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та наданого позивачем розрахунку ціни позову станом на 10.05.2019 року, позивачем нараховується пеня відповідно до пункту 4 договору про розірвання договору поставки № 4-11/18-ВВ від 14.11.2018 року на суму боргу у розмірі 344 455,10 грн. (т. 1. а.с. 25).

Згідно вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу вих. № 10_03 від 21.03.2019 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.03.2019 року, у якій позивач вимагав у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ірпінь-Будпроект-Плюс" грошові кошти у розмірі 440 707, 10 грн. з яких: 344 455, 10 грн. - сума основного боргу, 7 474, 20 грн. - сема пені, що нарахована за період з 27.02 по 20.03.2019 року, 87 982, 30 грн. сума штрафу, 795, 50 грн. - сума 3% річних за період з 27.02. по 20.03.2019 року (т. 1, а.с. 23-24). Відповідач у встановлений частиною 2 статтею 530 Цивільного кодексу України 7 денний строк, вимоги претензії не виконав.

З огляду на вищевикладене, обов`язок щодо нарахування на загальну суму боргу у розмірі 344 455, 10 грн. починається з 02.04.2019 року (в порядку статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4 договору про розірвання договору поставки № 4-11/18-ВВ від 14.11.2018 року від 04.02.2019 року сторони погодили, що у разі прострочення стороню-1 строків оплати, передбачених цим договору про розірвання, вона сплачує на користь сторони-2 пеню за кожен день прострочення, а у разі прострочення більш як 10 днів - додатково штраф у розмірі 25% від суми заборгованість (пункт 4 договору від 04.02.2019 року).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період 27.02.2019 року по 10.05.2019 року на суму боргу 344 455, 10 грн. судом встановлено, що розрахунок позивача є помилковий щодо суми на яку позивачем нараховано пеню.

Судом здійснено власний розрахунок за допомогою системи "Законодавство" та встановлено що сума яка підлягає до стягнення становить: - період з 27.02.2019 року по 01.04.2019 року на суму 300 048, 00 грн. сума пені становить 10 061,88 грн.; - період з 02.04.2019 року по 10.05.2019 року на суму 344 455, 10 грн. сума пені становить 13 108, 17 грн. Отже сума пені яка підлягає до задоволення становить 23 170, 05 грн.

В решті нарахованої позивачем суми пені у розмірі - 1 489, 16 грн. грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку розрахунку штрафу у розмірі 86 113, 78 грн. нарахованого позивачем на суму боргу 344 455,10 грн. відповідно до пункту 4 договору про розірвання договору поставки № 4-11/18-ВВ від 14.11.2018 року та встановлено, що такі нарахування здійснені невірно.

Судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що сума боргу на яку здійснюється нарахування становить 300 048, 00 грн. та сума яка підлягає до задоволення становить 75 012, 00 грн.

В решті 11 113,78 грн. штрафу - слід відмовити.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 066, 73 грн. за період з 27.02.2019 року по 10.05.2019 року нарахованих на суму боргу 344 455, 10 грн. та з урахуванням вищевикладеного, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних у 2 066, 73 грн. за вищевказаний період, суд дійшов висновку, що такі нарахування здійснено невірно.

Судом здійснено розрахунок 3% річних в системі законодавство та встановлено вірний період та суми нарахування. Сума яка підлягає до задоволення становить: : - період з 27.02.2019 року по 01.04.2019 року на суму 300 048, 00 грн. сума 3 % становить 838, 49 грн.; - період з 02.04.2019 року по 10.05.2019 року на суму 344 455, 10 грн. сума 3% становить 1 104, 14 грн. Отже сума 3 % яка підлягає до задоволення становить 1 942, 63 грн.

В решті нарахованих 124, 10 грн. 3 % річних - слід відмовити, як необґрунтованих.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 6 610, 42 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627, 628, 712 Цивільного кодексу України; статтями 193, 230 Господарського кодексу України; статтями 13, 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Вектор (61128, м. Харків, проспект Льва Ландау, 149, оф. 311, ЄДРПОУ 41623486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ірпінь - Будпроект - Плюс (30150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 98, ЄДРПОУ 35467438) 344455,10 грн. основного боргу, 23 170, 05 грн. пені, 72 012 грн. штрафу, 1942, 63 грн. 3 % річних та 6 610, 42 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частин 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно статті 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "15" липня 2019 р.

Суддя О.О. Ємельянова