Рішення

від 05.07.2019 по справі 211/1714/18

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/1714/18

Провадження № 2/211/1182/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 липня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

секретаря Зоріної С.М.

за участі представників позивача Павленко В.В. та Канцібер Р.А.

відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Восток-13 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Житлово-будівельний кооператив Восток-13 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, в якому просили стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 297 872,08 грн. Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу Восток-13 мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_3 з 17.11.2007 року по серпень 2016 рік працювала бухгалтером ЖБК Восток-13 , відповідно до зобов`язань, несла повну матеріальну відповідальність за своєчасні нарахування, які проходять через неї, а також ведення поточного обліку платежів за оплату комунальних послуг. Бухгалтер отримували кошти готівкою від мешканців за сплату комунальних послуг та надавала квитанції про сплату.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 самовільно склала повноваження бухгалтера та відмовилась виконувати поточну роботу. Заяву про звільнення голові правління не надавала та не здала документи бухгалтерського обліку, що підтверджується протоколом зборів членів кооперативу № 16/1 від 03.10.2016 року, яким бухгалтера ОСОБА_3 зобов`язано надати бухгалтерську документацію для фінансової перевірки та інформацію щодо боржників.

Керівник обслуговуючого кооперативу ЖБК Восток-13 та мешканці змушені були звертатися з письмовими заявами до КП Кривабсводоканал , КПТМ Криворіжтепломережа , ТОВ Екоспецтранс щодо заборгованості за сплату послуг.

Згідно отриманих відповідей заборгованості за спожиті послуги за період роботи ОСОБА_3 , а саме до серпня 2016 року становить за: КП Кривбасводоканал - 17277,58 гривень, КПТМ Криворіжтепломережа - 267782,00 гривень, ТОВ Екоспецтранс - 12812,50 гривень.

Через невиконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_3 позивачу було спричинено матеріальних збитків на загальну суму 297872,08 гривень, яку позивач просить стягнути на свою користь, а також судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача Канцібер Р.А. суду пояснила по змісту позовної заяви та вказала, що вона голова правління ЖБК Восток-13 зайняла цю посаду з 15.03.2017 року, виявила заборгованість і з`ясувала, що відповідачка не тільки не перераховувала кошти за комунальні послуги, а й присвоювала грошові кошти. Сума боргу встановлена повіркою бухгалтера, сама голова правління Канцібер Р .А. не приймала участі в ревізії. Вона як голова правління не читала статут ЖБК Восток-13 , який діяв станом на 2016 рік, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 так як вважає, що за фінанси відповідає бухгалтер, договір про матеріальну відповідальність мав бути, вважає, що саме ОСОБА_3 винна в тому, що не проходили платежі. Просила позов задовольнити.

Представник позивача Хоменко В.В. суду пояснив, що відповідач зобов`язана сплатити кошти так як її дії протиправні, вона як бухгалтер отримувала від мешканців кошти на сплату комунальних послуг, але не перераховувала їх, в наслідок чого виникла заборгованість . ОСОБА_3 згідно посадової інструкції є відповідальною особою. Сума збитків згідно розрахунків встановлена. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити. Надала відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позовні вимоги до неї не обгрунтованими та безпідставними, вона дійсно працювала в ЖБК Восток-13 на посаді бухгалтера в період часу з 17.11.2007 року по серпень 2016 року, та зазначених позивачем протиправних дії вона не вчиняла. Вона ніколи не була матеріально відповідальною особою оскільки договору про повну матеріальну відповідальність з ЖБК Восток-13 не укладала. Матеріальна відповідальність особи працівника настає є моменту порушення працівником покладених на нього обов`язків та нанесення дійсної шкоди, при цьому має бути прямий зв`язок з протиправною винною дією працівника та шкодою, яка настала. Згідно ст. 77,80,81 ЦПК України, саме на позивача покладено обов`язок доказування своїх вимог. Позивач вказує, що ОСОБА_3 була матеріально відповідальною особою, та покладає на неї обов`язки ведення поточного обліку платежів за оплату комунальних послуг, при цьому не надає посадову інструкцію, та не доводить до відома відповідачеві, що на неї покладалися подібні обов`язки. Самі слова позивача не несуть ніякого смислового змісту та не зрозумілі відповідачеві. Позивач порахував заборгованість за комунальні послуги перед трьома комунальними підприємствами та вирішив, що недостачу треба стягнути з відповідача , але обгрунтування яким чином виникла заборгованість, яким чином здійснювалися правовідносини між позивачем та комунальними підприємствами та членами кооперативу , мешканцями квартир не вказано. Обслуговуючий кооператив ЖБК Восток-13 створений для обслуговування будинку за адресою АДРЕСА_1 , який налічує 60 квартир. Між позивачем та комунальними підприємствами укладено договори про постачання комунальних послуг. Відповідно договорів комунальні підприємства виставляють рахунки , а сплачувати повинен позивач. З урахуванням виставлених рахунків здійснювалося нарахування мешканцям будинку, які мали сплачувати за комунальні послуги по рахунках. І заборгованість виникла із-за несплати мешканцями по рахунках за комунальні послуги. Відповідач як бухгалтер виконувала свої обов`зки належним чином. Безпосереднім керівником кооперативу є голова правління ЖБК Восток-13 , що обирається на загальних зборах, вона очолює роботу кооперативу, здійснює управління та є відповідальною особою відповідно до статуту. Крім того ОСОБА_3 при звільненні передала всі бухгалтерські документи про що свідчить акт прийому - передачі , що є в матеріалах справи. Більше того, сума матеріальної шкоди заявлена позивачем вирахувана незрозуміло з чого, ніякими доказами не підтверджена та не обгрунтована, з яких сум та з яких розрахунків такі позовні вимоги відповідачеві не зрозуміло, а тому вона просила відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_4 суду пояснив відповідно відзиву, заперечував проти задоволення позовних вимог, вказав, що позовні вимоги не обгрунтовані, сума матеріальної шкоди заявлена позивачем взагалі незрозуміло з чого вирахувана. Чому саме така сума а не інша, позивач не надав жодного доказу на підтвердження пред`явленого до ОСОБА_3 позову. Відповідач ніколи не була матеріально відповідальною особою в кооперативі ЖБК "Восток-13 , а свою роботу виконувала належним чином, тому в позові просить відмовити.

Суд, вислухавши всіх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

ОСОБА_3 з 17.11.2007 року по серпень 2016 рік працювала на посаді бухгалтера Обслуговуючого кооперативу ЖБК Восток-13 ( а.с. ( а.с. 30,31). Бухгалтер даного кооперативу отримувала кошти готівкою від мешканців за сплату комунальних послуг та надавала квитанції про сплату ( а.с. 34-46).

Згідно отриманих актів звірок розрахунків заборгованості за спожиті послуги до серпня 2016 року становить за: КП Кривбасводоканал - 17277,58 гривень, КПТМ Криворіжтепломережа - 267782,00 гривень, ТОВ Екоспецтранс - 12812,50 гривень. Всього 297872,08 гривень ( а.с. 13-14, 15, 18, 20, 21-24, 25, 26).

Керівник обслуговуючого кооперативу ЖБК Восток-13 та мешканці зверталися з письмовими заявами до КП Кривабсводоканал , КПТМ Криворіжтепломережа , ТОВ Екоспецтранс щодо заборгованості за сплату послуг ( а.с. 12, 16, 19, 27).

Згідно Статуту Обслуговуючого кооперативу ЖБК Восток-13 голова правління ЖБК Восток-13 обирається на загальних зборах, вона очолює роботу кооперативу, здійснює управління та є відповідальною особою . (а.с. 78-81).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до вимог ст. 8 ч. 7 цього Закону головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до вимог ст. 130 ч. ч. 1 та 2 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Умови і межі матеріальної відповідальності робітників і службовців за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації, з якими вони перебувають у трудових відносинах, і порядок її покриття визначені Положенням про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затверджених Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 р. № 4204-IX (далі - Положення).

Згідно п.п. 1 п. 10, п. 11 Розділу ІІІ Положення, робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, в таких випадках: коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 11 цього Положення укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Відповідно до п. 2 Розділу І вказаного Положення, робітники і службовці, винні в заподіянні підприємству, установі, організації шкоди, несуть матеріальну відповідальність тільки при наявності прямої дійсної шкоди.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками № 14 від 29.12.92 року, під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Таким чином, з аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

При цьому, під прямою дійсною шкодою вбачається також і така категорія шкоди як втрата матеріальних цінностей (такі випадки, коли майно було в наявності, а потім воно зникло, його не стало, незалежно від причин, з яких це трапилося).

Протиправність поведінки працівника передбачає поведінку працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність.

Крім того, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина, тобто це його психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Натомість, причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і майновою шкодою, яка сталася, має бути прямим (безпосереднім), за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає саме з дій чи бездіяльності працівника.

Основні положення щодо інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків визначені Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 (далі - Інструкції).

Відповідно до п. п. 8, 12.1. даної Інструкції, основними завданнями інвентаризації є: а) виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; б) установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; в) виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделів, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються; г) перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів; д) перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів наступних витрат і платежів.Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівника структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

Окрім цього, згідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення псування) матеріальних цінностей затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 22.01.1996 № 116, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей зизначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У зазі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб`єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експерті; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно дост. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно дост. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із роз`ясненнями, наданими упостанові ПленумуВерховного СудуУкраїни №6від 27.03.1992року Пропрактику розглядусудами цивільних справ провідшкодування шкоди розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Проаналізувавши все вищевикладене суд прийшов до висновку, що позивачем на підтвердження позовних вимог не надано жодного доказу, зокрема сума матеріальної шкоди заявлена позивачем в розмірі 297872,08 грн. взагалі незрозуміло з чого вирахувана, в матеріалах справи розрахунків даної суми немає, так як і немає джерела їх виникнення, позивач вказує, що заявлена сума це сума заборгованості за комунальні послуги перед трьома комунальними підприємствами, але обгрунтування яким чином виникла заборгованість, яким чином здійснювалися правовідносини між позивачем та комунальними підприємствами та членами кооперативу , мешканцями квартир не вказано, як не доведено і те, що відповідач ОСОБА_3 була матеріально відповідальною особою, та що вона взагалі має бути відповідачем по справі. Безпосереднім керівником кооперативу є голова правління ЖБК Восток-13 , що обирається на загальних зборах, вона очолює роботу кооперативу, здійснює управління та є відповідальною особою відповідно до статуту, крім того при звільненні ОСОБА_3 передала всі бухгалтерські документи про що свідчить акт прийому - передачі , що є в матеріалах справи, а отже суд не вбачає належних доказів , що дії ОСОБА_3 були неправомірними, що між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та, що є вина ОСОБА_3 , вказані фактори є обов`язковими для стягнення матеріальної шкоди, позивачем вони не доведені, а отже в задоволенні позову суд відмовляє.

Судовий збір вирішено згідно статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ч.6, 280-288, 354, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Восток-13 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 липня 2019 року.

Суддя: Н. О. Сарат