Рішення

від 15.07.2019 по справі 233/2981/19

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/2981/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Клугер Т.А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/2981/19 за позовом

ОСОБА_1 до

Акціонерного товариства Українська залізниця (представник Гарбузова Т.О.)

про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця , в якому просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 20628,83 грн., пославшись на таке:

З 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року він працював у Публічному акціонерному товаристві Українська залізниця регулювальником швидкості руху вагонів 6 розряду виробничого підрозділу Станція Дебальцево-Сортувальна структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати.

Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 25209,67 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 20628,83 грн.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача у зв`язку з вилученням печаток із структурних підрозділів, що залишилися на непідконтрольній органам державної влади території. Отримати належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати він не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії Донецька залізниця ПАТ Українська залізниця .

Добровільно сплатити йому заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.

Ухвалою суду від 17.05.2019 р. відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом без повідомлення сторін.

Відповідачем (представник - Гарбузова Т.О.) на позовну заяву був наданий відзив (а.с.18-20), який був поданий без надання доказів, що підтверджують надіслання (надання) копії відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, і який ухвалою суду від 13.06.2019 р. був залишений без руху з наданням строку для виправлення недоліків (а.с.31).

Копію ухвали від 13.06.2019 р. відповідач згідно з відповідною відміткою про доставку електронного листа (а.с.33) отримав 25.06.2019 р.

У визначений судом строк відповідачем недоліки відзиву не усунуті, підтвердження про надіслання копії відзиву позивачу до суду не надходило, внаслідок чого суд вважає відзив неподаним та у відповідності до ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує спір за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.11.1992 р. перебував з відповідачем у трудових правовідносинах.

17.07.2017 р. звільнений у зв`язку зі скороченням штату - п.1 ст.40 КЗпП України.

Законом України від 23.02.2012 р. №4442-ІV Державне підприємство Донецька залізниця реорганізоване шляхом злиття в регіональну філію Донецька залізниця ПАТ Українська залізниця .

Наказом ПАТ Укрзалізниця від 15.04.2016 р. №303 Локомотивне депо Дебальцеве-сортувальне Державного підприємства Донецька залізниця реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ Дебальцевське пасажирське локомотивне депо структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.8-10) і не спростовані відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство Українська залізниця змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство Українська залізниця .

З тексту нової редакції Статуту АТ Укрзалізниця , розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України Про оплату праці , другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та 71378/10, справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини , заява N9 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги , відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку із заробітної плати.

Так, відповідно до наданої позивачем довідки (а.с.4) за період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 25209,67 грн., у тому числі: березень - 2058,47 грн., квітень - 3144,67 грн., травень - 3289,48 грн., червень - 3289,48 грн., липень - 13427,57 грн.

Сума до виплати визначена в розмірі 20628,83 грн., у тому числі: березень - 2352,53 грн., квітень - 2500,58 грн., травень - 2615,74 грн., червень - 2615,74 грн., липень - 10544,24 грн.

Видатковим касовим ордером від 07.09.2017 р. (а.с.39), Довідкою про доходи від 13.06.2019 р. за №546/1 (а.с.38) підтверджена обставина виплати позивачу заробітної плати за 03.2017 р. в сумі 934,43 грн., яка, як вбачається з письмових пояснень відповідача на а.с.36-37 відповідає розміру її нарахування до виплати в період з 01.03.2017 р. по 15.03.2017 р.

Тож, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 19694,40 грн. = 20628,83 грн. - 934,43 грн.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачем не спростований.

Надана позивачем довідка на підтвердження розміру заборгованості підписана посадовими особами підприємства відповідача. Повноваження цих осіб відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивач не виконував свої трудові функції, відповідачем не надано.

Тож, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКППО НОМЕР_1 ) до

Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 19694 (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн. 40 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106, (стягувач Державна судова адміністрація України), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя