Рішення

від 24.04.2019 по справі 320/1428/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року м. Київ № 320/1428/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Склярова О.Ю.,

від відповідачів - Дробович Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛАРПАРК

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю СОЛАРПАРК (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач - 1, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 27.03.2019 та від 11.04.2019):

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмові в такій реєстрації Головного управління ДФС у Київській області № 1080025/41818532 від 18.02.2019.

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 23.01.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛАРПАРК (код ЄДРПОУ 41818532; місцезнаходження: 09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, б.30А).

В обгрунтування доводів позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем-1, всупереч вимогам чинного законодавства, прийняте рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, на думку позивача, спірним рішенням було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 23.01.2019 незважаючи на відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, відповідачем не конкретизовано у спірному рішенні, які саме первинні документи не були надані позивачем, хоча форма рішення передбачає, що такі документи мають бути підкреслені.

При цьому, позивач вказує, що 15.02.2019 на підтвердження реальності операції підприємством були надані податковому органу письмові пояснення, а також відповідні документи, які належним чином складені та стосуються податкової накладної № 1 від 23.01.2019. Крім того, як зазначає позивач, ТОВ "СОЛАРПАРК" не підпадає під жоден із критеріїв ризиковості платника податку.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем-1 рішення про відмову у реєстрації податкової накладної та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою суду від 01.04.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 24.04.2019.

В ході судового розгляду суд протокольною ухвалою від 24.04.2019 залучив в якості співвідповідача Державну фіскальну службу України (далі - відповідач-2). Крім того, представник позивача уточнив позовні вимоги в частині суб`єкта, який має здійснити реєстрацію податкової накладної № 1 від 23.01.2019, зазначивши, що просить суд зобов`язати здійснити таку реєстрацію саме Державну фіскальну службу України.

Представник відповідачів у наданих суду відзивах б/н і дати на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повінстю. Підстави наведені у відзивах на позов обох відповідавчів є аналогічними. Зокрема, відповідачі зазначили, що позивачем не було надано відповідачу-1 документів, які в повній мірі підтверджують реальності здійснення фінансово-господарської операції по податковій накладній № 1 від 23.01.2019, а саме: рахунки-фактури та платіжні документи на авансовий платіж від контрагента за послугу- розроблення проекту, що стосується сонячної електростанції.

Щодо віднесення позивача до переліку підприємств з ознаками резиковості відповідач-1 у відзиві зазначив, що ця осбтавина не стоврює будь-яких правових наслідків для підприємства та не створює перешкод для діяльності підприємства як суб`єкта господарювання.

Представник позивача підтримав доводи позовної заяви та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ "СОЛАРПАРК" зареєстрований як юридична особа 20.12.2017, видами діяльності якого є: електромонтажні роботи, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, виробництво електроенергії, передача електроенергії, розподілення електроенергії, торгівля електроенергією, будвництво споруд електропостачання та телекомунікацій (ідентифікаційний код юридичної особи 41818532).

Судом встановлено, що 13.12.2018 між ТОВ "СОЛАРПАРК" (розробник) та ТОВ "БОГУСЛАВЕНЕРДЖІ (компанія) та Скатек Солар Богуслав Б.В. (інвестор) був укладений договір про надання послуг з розроблення проекту сонячної електростанції на фотовольтаїчних панелях потужністю 45 МВТ (при змінному струмі) в Київській області, Україна (а.с. 23- 32).

Відповідно до умов даного договору (пункт 3.1.) обов`язком розробника є надання послуг з розроблення проекту. Конкретизований перелік таких послуг наведений у Додатку № 1 до договору (а.с. 33- 34).

Також, як вбачається із позовної заяви та матеріалів справи, позивачем був підписаний із Богуславською міською радою договір оренди землі від 20.07.2018 № 13 (а.с. 52-54) загальною площею 7,8000 га. в строкове платне користування для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ, і організацій з кадастровим номером 3220610100:01:011:0109 .

Судом встановлено, що 23.01.2019 позивачем від ТОВ "БОГУСЛАВЕНЕРДЖІ було отримано передплату за послуги з розроблення проекту (1 етап), що стосується сонячної електростанції відповідно до договору від 13.12.2018.

15.02.2019 позивачем було подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 23.01.2019 на загальну суму 12542481,86 грн. та оримано квитанцію (а.с. 13) в якій зазначено: "Документ прийнято. Реєстрацію зупинено. ПН/РК відповідає вимогам п.п. 1.6. п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів".

15.02.2019 позивачем були подані до податкового органу письмові пояснення № 0102-2019 (а.с. 10-11), в яких позивач просив прийняти вказані пояснення та зареєструвати податкову накладну від 23.01.2019 № 1. Як вбачається зі змісту вказаних пояснень позивачем були додані до них: податкова накладна від 23.01.2019 № 1, копія договору про надання послуг з розроблення проекту сонячної електростанції на фотовольтаїчних панелях потужністю 45 МВТ (при змінному струмі) в Київській області, Україна від 13.12.2018, копія договору оренди земельної ділянки від 20.07.2018 № 13, копію договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0267 від 01.10.2018, копія договору підряду № 100211/ЕРС від 16.01.2019, копія договору про надання юридичних послуг № 534-Д-18 від 03.12.2018, копія платіжних документів, витяг ТОВ "СОЛАРПАРК".

18.02.2019 рішенням відповідача-1 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 23.01.2019 з підстав ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інветаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

У подальшому позивачем було подано до відповідача-1 скаргу від 27.02.2019 (а.с. 66-68) до якої позивачем було додано: копія рішення від 18.02.2019 № 1080025/41818532, копія пояснень від 15.02.2019 № 0102-2019, копія податкової накладної № 1 від 23.01.2019, копія квитанції від 15.02.2019, копія банківської виписки від 23.01.2019 з поточного рахунку ТОВ "СОЛАРПАРК", копія рахунку № 1 від 23.01.2019, виписка з ЄДРПОУ від 19.12.2017, витяг з ЄДР від 22.02.2019 по ТОВ "Соларпарк", штатний розпис, копія наказу від 19.12.2017 про призначення директора, копія листа від 22.02.2019 № 0202-2019, копія договору від 20.12.2017 про оренду приміщення, копія договору оренди земельної діялнки від 20.07.2018 № 13, копія договору від 13.12.2018 про надання послуг з розроблення проекту сонячної електростанції на фотовольтаїчних панелях потужністю 45 МВТ (при змінному струмі) в Київській області, Україна, копія додаткової угоди від 26.02.2019 до Договору від 13.12.2018, копію договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР -00-18-0267 від 01.10.2018, копія договору підряду від 16.01.2019 № 100211/ЕРС, копія договору від 17.07.2018 № 170718/ДПТ на розробку містобудівної документації, копія договору № 8-2-18 від 30.05.2018 на проведення вишукувальних робіт, копія договору № 12122018/ПЖ від 12.12.2018 на розробку проектної документації.

За результатом розгляду даної скарги відповідачем було прийнято рішення від 11.03.2019 № 13882/41818532/2 (а.с. 69) про залишення скарги без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 204) (далі- Порядок № 1246).

Пунктом 5 Порядку № 1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням вимог Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 р. № 117 (далі - Порядок, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/ розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Суд зазначає, що критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій розміщені Державною фіскальною службою України на своєму офіційному веб-сайті за таким посиланням: http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/331616.html.

Слід зазначити, що підпункт 1.6 пункту 1 Критерію № 959 містить в собі 12 абзаців та 7 додаткових ступенів ризику, що в свою чергу позбавляє суд встановити конкретні підстави для встановлення ризиковості платника податку та, як наслідок, для зупинення реєстрації такої накладної.

Так, зокрема, підпункт 1.6. пункту 1 Критеріїв № 959 визначає, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

1) платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

2) дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

3) платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

4) платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

5) платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

6) платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

7) наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не лише конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959, а і відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Слід зазначити, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Вживання податковим органом загального посилання на певний пункт Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту чи абзаців підпункту (за умови їх наявності, як у розглядуваному випадку), є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 04 грудня 2018 року справа №821/1173/17, адміністративне провадження № К/9901/62719/18.

Судом встановлено, що після зупинення реєстрації податкової накладної № 1 від 23.01.2019 позивачем були подані до комісії Головного управління ДФС у Київській області документи, передбачені пунктом 14 Порядку № 117, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких передбачений у згаданому Порядку № 117.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 117, зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що такий перелік підстав є вичерпним.

Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, відповідач запропонував позивачеві надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Разом з цим чіткого переліку таких документів, які на думку контролюючого органу будуть достатніми, відповідач не визначив.

Водночас у спосіб, визначений чинним законодавством, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів, яких, на його думку, та за відсутності конкретного переліку, визначеного податковим органом, було достатньо для реєстрації податкової накладної.

Суд зазначає, що затверджена Порядком № 117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оспорюване рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податків документів без конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає.

Оспорюване рішення не містить мотивів не врахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів. Відсутня така мотивація і у наданому суду відповідачем-1 Витягу з Протоколу засідання Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових наклданих або відмову в такій реєстрації по платниках які перебувають на обліку в ГУ ДФС у Київській області від 18.02.2019 № 126. Адже зі змісту вказаного протоколу не вбачається, які саме документи вивчались податковим органом, які недоліки мають ці документи, або яких документів недостатньо.

Крім того, зміст оспорюваного рішення, дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДФС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу. Адже зазначаючи у спірному рішення про те що позивачем не було надано податковому органу первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інветаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, відповідачем-1 не було враховано ту осбтавину, що позивач уклав договір від 13.12.2018 на розробку проекту і не вчиняв дій по постачанню певного товару, транспортування його, навантаження, розвантаження тощо.

Також відповідач-1 не врахував надані позивачем платіжні документи, які зазначені в додатках до пояснень № 0102-2019 від 15.12.2019 та не надав цьому відповідної правової оцінки у рішенні.

Судом встановлено, що позивачем було наданий пакет документів та пояснення для розблокування накладної, а саме: податкову накладну від 23.01.2019 № 1, копію договору про надання послуг з розроблення проекту сонячної електростанції на фотовольтаїчних панелях потужністю 45 МВТ (при змінному струмі) в Київській області, Україна від 13.12.2018, копію договору оренди земельної ділянки від 20.07.2018 № 13, копію договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0267 від 01.10.2018, копія договору підряду № 100211/ЕРС від 16.01.2019, копія договору про надання юридичних послуг № 534-Д-18 від 03.12.2018, копія платіжних документів, витяг ТОВ "СОЛАРПАРК".

У той же час, аналіз наданих позивачем документів свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Слід зазначити, що на рівні конкретних адміністративних процедур захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку держави реалізується через механізми контролю за діяльністю носіїв публічної влади. Зокрема, у п. 55 рішення ЄСПЛ у справі "Класс та інші проти Німеччини (06.09.1978) Суд наголосив: із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Суд вважає, що у сфері, яка надає, в окремих справах, такі великі можливості для зловживань, котрі можуть призводити до шкідливих наслідків для демократичного суспільства загалом, у принципі функцію наглядового контролю доцільно доручати судді (п. 56 абз. 2 рішення). Ця ж теза приведена і у вже процитованому Рішенні у справі "Волохи проти України". У справі "Броуґан та інші проти Сполученого Королівства" і "Алтай проти Туреччини". Так, Суд зазначив, що згідно з принципом верховенства права судовий контроль за діяльністю виконавчої влади є одним з основоположних принципів демократичного суспільства.

"Суд" повинен користуватись повною юрисдикцією розглядати всі факти у справі, а також відповідне законодавство (Terra Woningen B.V. v. the Netherlands (Терра Вонінген Б.В. проти Нідерландів), § 52).

При цьому, законність, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність (дотримання суб`єктом владних повноважень законної мети) і процедурні гарантії є тими законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від державного свавілля. Зокрема, у справі "Ечюс проти Латвії" Суд акцентує увагу на тому, що захист від свавілля становить сполучну ланку між Конвенцією і принципом верховенства права.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що спірне рішення прийнято у зв`язку із відповідністю поданої податкової накладної критеріям оцінки ризиків, що визначені пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості саме платника податків.

Однак, відповідач-1 не навів жодного правого обґрунтування щодо підстав для зупинення реєстрації податкової накладної як і не повідомив суду, яка із шести перелічених у підпункті 1.6 пункту 1 критеріїв, відноситься до позивача.

Крім того суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваних рішень.

Разом з цим відповідач-1 зазначеним правом не скористався, жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорюваного рішення та підстав його прийняття під час розгляду справи не надав, обмежившись простим посиланням на недостатність наданих на пропозицію документів.

Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, тобто мають бути мотивованими.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У даному випадку судом встановлено, що рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчать про їх необґрунтованість і протиправність.

Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що комісія ГУ ДФС у Київській області не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області № 1080025/41818532 від 18.02.2019 прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про реєстрацію податкової накладної № 1 від 23.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 названої статті КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення, у даному випадку, не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

При цьому, пунктом 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

При цьому, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття комісією ДФС у Київській області рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛАРПАРК № 1 від 23.01.2019.

Задовольняючи вимоги позивача про зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, суд виходить з того, що такий спосіб захисту порушеного права не є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача та є належним і ефективним способом відновлення порушених прав позивача, що виключають необхідність повторного звернення до суду.

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір згідно з платіжним дорученням № 46 від 27.03.2019.

Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені Головним управлінням ДФС у Київській області внаслідок прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, що призвело до необхідності відновлювати в судовому порядку порушене право, з огляду на уточнення позивачем позовних вимог, які є взаємопов`язаними, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмові в такій реєстрації Головного управління ДФС у Київській області № 1080025/41818532 від 18.02.2019.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 23.01.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛАРПАРК (код ЄДРПОУ 41818532; місцезнаходження: 09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, б.30А).

4. Стягнути судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛАРПАРК (код ЄДРПОУ 41818532; місцезнаходження: 09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, б. 30А) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 26 квітня 2019 р.