Рішення

від 15.07.2019 по справі 140/1589/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1589/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Приватного підприємства Вента Ком про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства Вента Ком (далі - ПП Вента Ком , відповідач) про накладення арешту на кошти та цінності, що знаходяться в банку платника податків на загальну суму 112 407,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість та пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності в сумі 112 407,73 грн., який відповідачем не погашений. ГУ ДФС у Волинській області здійснено ряд заходів з метою встановлення наявності майна ПП Вента Ком , за результатами якого встановлено його відсутність. Відтак, у зв`язку з відсутністю майна у відповідача, яке можливо б реалізувати з метою погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду із позовом у якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках на суму 112 407,73 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 відкрито провадження у дані справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.

Копія ухвали від 15.05.2019 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місцезнаходження, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду 27.05.2019 із довідкою відділення поштового зв`язку інші причини адресат відсутній , тобто, в розумінні пункту 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вказана ухвала є врученою відповідачу 27.05.2019.

Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив. В зв`язку з чим, суд вирішує даний спір за наявними матеріалами на підставі частини шостої статті 162 КАС України.

12.07.2019 представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності ПП Веста Ком , що знаходяться в банку на загальну суму податкового боргу в розмірі 13 153,61 грн.

Дослідивши письмові докази, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначені обов`язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 ПК України визначено суть податкового обов`язку, згідно положень якої податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

Судом встановлено, що Приватне підприємство Вента Ком 01.04.2009 зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа та перебуває на податковому обліку в Ковельській ОДПІ, що стверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 5) та має відкриті рахунки в банківських установах, що підтверджується відповідною довідкою, наявною в матеріалах справи (а. с. 8).

Відповідно до інформації про наявність/відсутність податкового боргу у платника податків станом на 08.02.2019 за відповідачем рахується борг з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 13 153,61 грн. (а. с. 7), який виник в результаті самостійно нарахованих сум згідно декларації з податку на прибуток за 2016 рік №9270617482 від 01.03.2017 в розмірі 11 648,00 грн., поданої уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2016 рік №9270656933 від 11.03.2017, нарахованих штрафних санкцій в розмірі 1 505,61 грн. та на підставі податкових повідомлень-рішень №0000901201 та №0000911201 від 24.10.2016.

Ковельською ОДПІ в зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу вживались заходи щодо його стягнення в порядку, визначеному статтею 59 ПК України, шляхом надіслання та вручення (10.02.2017) податкової вимоги №4029-17 від 25.11.2016 (а. с. 18).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2017, яка набрала законної сили 04.07.2017, у справі №803/674/17, задоволено позов Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до ПП Вента Ком про стягнення податкового боргу в сумі 13 153,61 грн.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, під час розгляду даної справи обов`язковими для врахування судом є обставини, які встановлені вищезазначеним судовим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2017, яке набрало законної сили.

У зв`язку з наявністю заборгованості та не сплати її у добровільному порядку відповідачем, позивач звернувся з позовом до суду про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що знаходяться в банку в межах суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно із пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

У відповідності з пунктом 89.5 статті 89 ПК України, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Згідно з підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до пункту 20.1.33 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 названого Кодексу, саме і визначені підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Ці норми та пункт 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одне одного, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. В той же час, підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме: питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Отже, чинним законодавством встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду із законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 07.08.2018 у справі №803/976/17.

Відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2016 заступником начальника Ковельської ОДПІ прийнято рішення №1/16 про опис майна ПП Веста Ком в податкову заставу.

Разом з тим, відсутність у відповідача майна для погашення податкового боргу підтверджується наданими позивачем суду копіями витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а. с. 9-11), Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ПП Вента Ком (а. с. 12).

Факт наявності у позивача податкової заборгованості у розмірі 13 153,61 грн. підтверджується розрахунком податкового боргу (а. с. 13), копією облікової картки платника (а. с. 14-17). При цьому у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 13 153,61 грн.

Закладений у підпункті 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України механізм розкривається і через затверджену постановою Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22 Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом абзацу 1 пункту 10.10 глави 10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 2 та 3 пункту 10.10 глави 10 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

Проте, як слідує з матеріалів справи, інкасові доручення, які направлялись для виконання з метою погашення податкового боргу, повертались банком без виконання.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки, суд встановив наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 13 153,61 грн. та відсутність майна, яке може бути джерелом його погашення, а також вчинення органом державної фіскальної служби всіх, передбачених законом заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, тому, суд вважає обґрунтованими вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банківських установах, у межах суми податкового боргу в розмірі 13 153,61 грн.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства Вента Ком (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 64, квартира 12, код ЄДРПОУ 36402224), що знаходяться в банку, на суму боргу в розмірі 13 153 (тринадцять тисяч сто п`ятдесят три) гривні 61 копійку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський