Постанова

від 26.06.2019 по справі 910/1851/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2019 р. Справа№ 910/1851/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 26.06.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 10.05.2019

у справі №910/1851/19 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірет"

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Обслуговуючий кооператив житловий кооператив "Котміст";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка";

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібна затока";

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Провін"

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 10.05.2019 та прийняти нову - про задоволення заяви заступника Генерального прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову в повному обсязі.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 86, 136, 137 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що неодноразове відчуження спірної земельної ділянки після її передачі у 2017 році ОКЖК "Котміст" різними способами, у томі числі шляхом внесення до статутного фонду низки суб`єктів господарювання, дає підстави вважати, що існує загроза подальшого її відчуження. Також скаржник зазначає, що грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 30280072,10 грн, що є значним розміром і додатково свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/1851/19; призначено розгляд апеляційної скарги на 26.02.2019.

В судове засідання апеляційної інстанції представники відповідача, третіх осіб не з`явилися.

Оскільки явка представників сторін, скаржника у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах оскарження ухвали суду докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників відповідача, третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/1851/19, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірет" про витребування земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90 : 371 :0161 ) площею 2,5 га, розташованої на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському р-ні м. Києва, вартістю 30280072,1 грн та передання її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2016, залишеним без змін 05.04.2017 Київським апеляційним господарським судом, а тому земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.

14.02.2019 позивачем подано суду першої інстанції заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:371:0161 ) площею 2,5 га, розташовану на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі міста Києва та шляхом заборони вчиняти дії, а саме: заборонити ТОВ "Мірет" та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеною земельною ділянкою, у тому числі укладати договори, виняти інші правочини щодо неї.

В обґрунтування вказаної заяви заступник Генерального прокурора вказував, що предметом позову є витребування земельної ділянки, яка вибула із власності дійсного власника - територіальної громади, поза його волею, із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради. При цьому прокурор вказував, що неодноразова реалізація землі та обставин незаконного набуття права власності на неї дає обґрунтовані підстави припускати, що спірна земельна ділянка може й надалі протиправно відчужуватися відповідачем у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що доводи заступника Генерального прокурора, якими мотивовано забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях; саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що в заяві не наведено заступником Генерального прокурора достатніх підстав щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням можливості настання негативних наслідків порушення прав та інтересів заявника, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Доводи заступника Генерального прокурора, якими мотивовано забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв ухвалу з додержанням норм чинного законодавства, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду не вбачається.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/1851/19 - без змін.

Матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/1851/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

повний текст постанови складено 12.07.2019

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б.Михальська

Т.І. Разіна