Рішення

від 15.07.2019 по справі 910/6593/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2019Справа № 910/6593/19

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/6593/19

за позовом військової частини НОМЕР_1 ;

до товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСТ";

про стягнення 949 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСТ" про стягнення 949,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним з позивачем Договором про закупівлю № 71/18 від 04.05.2018р., у зв`язку з чим відповідачу за несвоєчасну поставку товару нарахована пеня в сумі 949,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 27.06.2019р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.05.2019р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 14, прим. 2, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 27.05.2019р. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 06.06.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 16.07.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил ЗС України) відповідно до Закону України Про Збройні Сили України є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкована безпосередньо Міністерству оборони України, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Як підтверджено матеріалами справи, 04.05.2018р. між військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю КЛАСТ, як постачальником, було укладено Договір про закупівлю № 71/18 на загальну суму 949 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору, постачальник зобов`язується поставити замовникові товар у кількості та строки, визначені у Специфікації товару (додаток № 1 до договору), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такий товар. Найменування товару: електронне обладнання (код за ДК 021:2015 31710000-6. Електронне обладнання) лампи ГИ-5Б.

Згідно з п. 1.4. договору, постачальник здійснює постачання товару за цим договором після відправлення замовником (командиром військової частини НОМЕР_1 ) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

За умовами п. 4.1. договору, розрахунки за товар здійснюються за фактом постачання протягом бюджетного 2018 року, за умови проведення платежів Державною казначейською службою України згідно з чинним законодавством, після отримання представником замовника (військовою частиною НОМЕР_2 ) наступних документів: рахунку-фактури; видаткової накладної; акту прийому поставленого товару (форма додаток № 3 до договору), затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 .

Розрахунки за поставлений товар з постачальником замовник здійснює через відповідні реєстраційні рахунки, відкриті у Державній казначейській службі України (п. 4.5. договору).

Строк постачання товару: згідно зі специфікацією товару додаток № 1 до договору). Товар поставляється силами (засобами) постачальника після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору. Замовник у повідомленні визначає обсяги поставки товару на конкретне місце постачання (вантажоотримувача замовника). Замовник може надавати повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію товару (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.4. договору, датою виконання зобов`язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром військової частини НОМЕР_1 ) акту прийому постановленого товару (форма - додаток № 3 до договору).

В п. 7.2. договору сторонами було погоджено, що за порушення строків (термінів) постачання товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені у пунктах 2.2., 2.3., 5.1. цього договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0, 1 % вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого товару.

Штрафні санкції до постачальника за порушення строків (термінів) поставки товару не застосовуються з моменту затвердження без претензій акту приймання-передачі (форма додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440).

Згідно з п. 10.1. договору, останній набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Термін дії договору включно до 31 грудня 2018 року, а в частині гарантійних зобов`язань до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони також підписали додатки до договору: №1 Специфікація товару, № 2 Протокол погодження ціни на закупівлю товару,

Відповідно до специфікації товару (додаток № 1 до договору) термін постачання товару включно до 01.07.2018 за письмовим повідомленням замовника.

07.05.2018р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення за № 350/129/1381/625/ПС про готовність до виконання умов договору та зазначив вантажоотримувачем замовника військова частина НОМЕР_3 .

03.07.2018р. командиром військової частини НОМЕР_3 підписано та затвердженого акт приймання-передачі № 249 щодо поставки ламп ГИ-5Б у кількості 4 шт. на загальну суму 949 000,00 грн.

Отже, виходячи з умов договору, відповідач прострочив поставку товару на один календарний день.

Таким чином, предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього пені у розмірі 949,00 грн. за період прострочення з 02.07.2018 по 02.07.2018 відповідно до п. 7.2. договору.

Дослідивши додані до справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статями 526, 525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

В специфікації товару (додаток № 1 до договору) сторонами було погоджено термін постачання товару включно до 01.07.2018.

Зобов`язання, згідно ст. 599 ЦК України, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як встановлено судом та підтверджено доданими до справи доказами, відповідач в порушення умов п. 5.1. договору та додатку № 1 до договору специфікація товару, здійснив поставку обумовленого сторонами товару 03.07.2018р., тобто з прострочкою в один день.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11).

У п. 7.2. договору сторонами було погоджено, що за порушення строків (термінів) постачання товару, зазначених, зокрема у пункті 5.1. цього договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0, 1 % вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення строків поставки обумовленого договором товару, а позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, відповідно в даному випадку наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 231 ГК України та п. 7.2. договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 949,00 грн. Відповідач доказів сплати пені під час досудового врегулювання спору суду не надав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСТ" (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 14, прим. 2; ідентифікаційний код 32960177) на користь військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) 949,00 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.07.2019р.

Суддя А.І. Привалов