Рішення

від 10.07.2019 по справі 914/2019/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2019 справа № 914/2019/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Екопаклайн , м. Дніпро;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Фреш , м. Львів;

про: стягнення заборгованості,

ціна позову: 15 770,53 грн.,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

30.10.2018р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Екопаклайн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фреш" про стягнення 15 770,53 грн.

Ухвалою від 01.11.2018р. позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 19.11.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.12.2018 року. У судовому засіданні 11.12.2018 року розгляд справи по суті відкладено на 21.01.2019 року.

21.01.2019 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Фартушка Т.Б. здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та згідно з витягом з протоколу від 21.01.2019 року справу передано до розгляду судді Матвіїву Р.І.

У судове засідання 21.01.2019 року сторони явку представників не забезпечили. Від позивача на електронну адресу суду надійшли пояснення та клопотання про розгляд справи без участі його представника.

21.01.2019 року судом прийнято справу до розгляду, судове засідання для розгляду справи по суті відкладено на 20.02.2019 року.

22.01.2019 року від позивача надійшла заява про заміну сторони у справі правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопаклайн" внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги.

У судове засідання 20.02.2019 року сторони явку представників не забезпечили. Судом розглянуто заяву позивача та задоволено її, замінено позивача на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопаклайн", однак, 03.04.2019 року вказану ухвалу скасовано судом апеляційної інстанції та відмовлено в задоволенні заяви ТОВ Науково-виробниче об`єднання Екопаклайн про його заміну правонаступником - ТОВ Екопаклайн . У зв`язку з наведеним позивачем у даній справі вважається Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Екопаклайн , а не Товариство з обмеженою відповідальністю Екопаклайн . У зв`язку з необхідністю належного повідомлення сторони про продовження підготовчого провадження за участю Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Екопаклайн судом продовжено строк підготовчого провадження в судовому засіданні 17.04.2019 року, зобов`язано сторони забезпечити обов`язкову явку представників у судове засідання, а Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Екопаклайн зобов`язано надати пояснення щодо його статусу позивача в даній справі з урахуванням договору відступлення права вимоги та з урахуванням постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 року; надати пояснення щодо реквізитів, зокрема, коду юридичної особи позивача, зазначених у позовній заяві та інших заявах у справі.

Ухвала суду від 17.04.2019 року надіслана сторонам і ТОВ "Екопаклайн" на відомі з матеріалів справи адреси, за якими отримувались попередні ухвали суду, а саме: про відкриття провадження, про залишення позовної заяви без руху, від 11.12.2018 року, від 21.01.2019 року. У судові засідання 05.06.2019 року та 19.06.2019 року сторони явку представників повторно не забезпечили, позивачем вимог ухвали суду не виконано.

У процесі підготовчого провадження судом з`ясовано, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 38902299 зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластік Трейд", щодо якого 28.12.2018 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи за № 12241050009058306 - зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна видів діяльності, а також внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи. Враховуючи наведене, з метою вжиття всіх можливих засобів повідомлення позивача про стадію розгляду його позовної заяви та з метою отримання від позивача пояснень щодо правового зв`язку відповідних осіб, у судовому засіданні 19.06.2019 року суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 10.07.2019 року та здійснив надіслання відповідної ухвали на адресу як сторін у справі, так і Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластік Трейд", додатково ухвалу надіслано на електронну адресу позивача, встановлену з матеріалів справи.

На час судового засідання 10.07.2019 року до суду повернувся конверт, адресований відповідачу, з ухвалою від 19.06.2019 року, з відміткою за закінченням терміну зберігання . Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Суд зазначає, що у матеріалах справи наявні повідомлення про періодичне отримання відповідачем поштових відправлень за відомою адресою - 79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Промислова, будинок 53 , що відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а інших адрес відповідачем суду повідомлено не було.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідач завчасно повідомлений про дату та час судового засідання 10.07.2019 року, обізнаний про відкриття провадження у даній справі, оскільки отримував час від часу кореспонденцію суду та подавав апеляційну скаргу на судове рішення в даній справі, однак, повторно не забезпечив явки свого представника у судове засідання та причин неявки суду не повідомляв. Наведене не створює перешкод суду здійснити розгляд справи по суті за відсутності відповідача. Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою за закінченням терміну зберігання свідчить, що рішення не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.

Щодо неявки позивача у судове засідання 10.07.2019 року, суд зазначає, що правом забезпечення явки представника у судове засідання позивач не скористався жодного разу. Про судове засідання 10.07.2019 року повідомлений належним чином і завчасно, оскільки 01.07.2019 року від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2019 року. Суд звертає увагу, що відповідні пояснення подані представником Вергуном А. Ю. , що діє на підставі довіреності від 05.11.2018 року, щодо якої відсутні докази скасування, анулювання чи дострокового припинення дії, а справа згідно з ухвалою суду про відкриття провадження визнана судом малозначною, тому пояснення вважаються такими, що подані уповноваженою особою. Враховуючи наведене, керуючись приписами ст.202 ГПК України, суд не вважає повторну неявку позивача такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.07.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач стверджує, що виконуючи належним чином взяті на себе зобов`язання виконав до умови договору від 29.08.2016р., укладеного з відповідачем, та відповідно до видаткової накладної №290 від 03.05.2018р. здійснив поставку товару на суму 13 740,96 грн. В порушення положень ст.ст.691, 692 ЦК України, відповідач у встановлений п.8.2. договору строк не оплатив вартість товару, одержаного від позивача. За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу інфляційні витрати в розмірі 163,06 грн., 3% річних в розмірі 146,82 грн., пеню в розмірі 1 719,69 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказує, що після отримання товару він надіслав позивачу на електронну пошту накладну на повернення товару на суму 11 248,74 грн. і отримав у відповідь лист позивача про можливість повернення лише кратного коробці, що на думку відповідача, свідчить про початок процедури повернення товару. У подальшому відповідач двічі надсилав засобами поштового зв`язку претензії позивачу щодо оформлення документів і вивезення нереалізованого товару, однак, такі не задоволені позивачем. Відповідно до п.4.4 договору відповідач вважає, що заборгованість, заявлена до стягнення позивачем, не вважається протермінованою.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

29.08.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання Екопаклайн (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник, компанія) та Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Фреш (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець, дистрибутор) уклали договір поставки №20/16-08, відповідно до якого дистрибутор зобов`язується надати Компанії послуги по дистрибуції, тобто, закуповувати продукцію відповідно до планованого щомісячного обсягу продажів, за свій рахунок приймати, зберігати, здійснювати дистрибуцію продукції на території дистрибуції, вчасно оплачувати продукцію за відповідною ціною, у встановлений строк. Компанія зобов`язується здійснювати доставку продукції дистрибутору відповідно до умов даного договору.

Моментом виконання зобов`язань компанії з поставки продукції вважається момент передачі продукції дистрибуторові на його складі, у випадку "самовивозу" продукції дистрибутором - момент передачі продукції дистрибутору на складі компанії (п.6.6 договору).

До договору поставки складено також протокол розбіжностей, додаток 2 - територію дистрибуції, додаток 3 - основні принципи кредитної політики, додаток 4 - правила організації поставок, додаток 5 - акт виявлення недоліків згідно з п.9.4 договору.

Умови оплати товару визначені сторонами розділом 8 договору. Так, п.8.2 в редакції згідно з протоколом розбіжностей передбачено, що оплата кожної отриманої дистрибутором партії товару здійснюються дистрибутором на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару або шляхом здійснення попередньої оплати до моменту поставки товару в розмірі 100% вартості товару за домовленістю сторін. Водночас згідно з п.8.3 передбачено, що підставою оплати по факту є даний договорів і видаткова накладна, у якій вказуються вартість продукції, транспортні витрати, податки й платежі, передбачені законодавством і даним договором.

Згідно з видатковою накладною №290 від 03.05.2018 року постачальником поставлено покупцю товар, вартістю 13 740,96 грн. Видаткова накладна скріплена підписами та печатками обох сторін. Докази оплати отриманого товару у матеріалах справи відсутні.

Листом №45 від 12.10.2018 року відповідач звернувся до позивача та вказав, що 18.06.2018 року на електронну адресу представника стягувача було надіслано накладну на повернення товару №RN000000002, однак, товар зі складу не вивезено і станом на 12.10.2018 року на складі відповідача знаходиться товар на суму 9 366,09 грн., який підлягає поверненню, у зв`язку з чим просив вивезти вказаний товар та оформити документи на його оформлення. При цьому, відповідач посилався на положення п.п.4.14 та 4.15 договору в редакції протоколу розбіжностей. Додатком до вказаного листа був перелік товару, що підлягає поверненню, вартістю 9 366,09 грн.

У відповідь на вказаний лист позивач повідомив, що повернення раніще отриманого товару допускається лише у випадку направлення на адресу постачальника письмової вимоги, яка позивачу не подавалась. Направлення письмової вимоги шляхом електронного зв`язку не відповідає дійсності та умовам договору щодо оперативного повідомлення. У зв`язку з наведеним позивач повідомив, що підстави для повернення товару чи звільнення від обов`язку оплати отриманого товару відсутні.

З листування між сторонами у процесі розгляду справи вбачається, що листом від 07.11.2018 року відповідач звернувся до позивача з вимогою скерувати представника для оформлення документів на повернення товару та вивезення зі складу ТОВ Фреш товару на суму 9 366,09 грн. У відповідь на вказаний лист позивач повідомив, що можливість приймання-передачі матеріальних цінностей буде розглянута виключно після набрання законної сили рішенням суду, та вимагав здійснення оплати отриманого товару, вартістю 13 740,96 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з п.5.3 договору сторони визначили, що зобов`язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженої сторонами Бланку заявки . Так, у матеріалах справи немає такого документа, проте, і заперечень відповідача щодо здійснення ним замовлення поставки товару, вартістю 13 740,96 грн., немає.

Строки і порядок поставки та передачі товару згідно з договором поставки №20/16-08 від 29.08.2016 року визначено розділом 6 договору. Так, моментом виконання зобов`язань компанії з поставки продукції вважається момент передачі продукції дистрибуторові на його складі, у випадку "самовивозу" продукції дистрибутором - момент передачі продукції дистрибутору на складі компанії (п.6.6). Підтвердженням факту одержання продукції є підпис матеріально-відповідальної особи дистрибутора на товарно-транспортній і видатковій накладних, завірена печаткою або штампом, з обов`язковою вказівкою коду ЄДРПОУ дистрибутора. Дистрибутор надає компанії зразки (відбитки) таких печаток (штампів) листом. Печатка (штамп) може бути застосована після підтвердження компанією факту одержання зразка (п.6.7). Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами відповідних накладних. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару тільки до моменту переходу права власності на товар до покупця.

Як встановлено вище, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, 03.05.2018 року ТОВ Науково-виробниче об`єднання Екопаклайн поставило ТОВ Фірмі Фреш згідно з видатковою накладною №290 товар на загальну суму 13 740,96 грн.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором - п.8.2 в редакції згідно з протоколом розбіжностей передбачено, що оплата кожної отриманої дистрибутором партії товару здійснюються дистрибутором на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару або шляхом здійснення попередньої оплати до моменту поставки товару в розмірі 100% вартості товару за домовленістю сторін. Докази здійснення попередньої оплати отриманого товару відсутні і сторонами вказана обставина не доводиться. Тобто, обов`язок оплати отриманого товару у відповідача існував протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару, а саме до 02.06.2018 року включно, а оскільки останній день виконання зобов`язання припадав на вихідний день, то фактично останнім днем виконання обов`язку по оплаті 13 740,96 грн. було 04.06.2018 року. Однак, вказані кошти відповідачем не сплачено, що і не заперечується самим відповідачем. Разом з тим, відповідач не вважає, що ним прострочену оплату 13 740,96 грн., оскільки товар підлягає поверненню позивачу, стосовно чого суд зазначає таке.

Так, розділом 14 договору передбачено обов`язки дистрибутора. П.4.14 згідно з протоколом розбіжностей визначено, що таким, зокрема, є здійснення оплати компанії за отриману продукцію на умовах і термінах, передбачених договором. Дистрибутор має право притримати оплату за товар на час існування заборгованості постачальника перед дистрибутором за даним договором та іншими договорами, укладеними між сторонами, на суму заборгованості по інших договорах. Дитрибутор також має право затримати розрахунки з постачальником до моменту задоволення претензій та/або у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації - до моменту надання в повному обсязі належно оформлених документів. Притримана дистибутором сума не буде вважатися простроченою.

Суд зазначає, що доказів існування заборгованості постачальника перед дистрибутором, яка могла б бути підставою притримання оплати, у матеріали справи не подано. Докази ненадання чи надання неналежно оформленої супровідної документації до партії поставки 03.05.2018 року також не подано. Щодо такої підстави притримання розрахунків як пред`явлення претензії постачальнику, то відповідач стверджує, що такі надсилались постачальнику 12.10.2018 року та 07.11.2018 року, та не виконані постачальником. Зі змісту листів від 12.10.2018 року та від 07.11.2018 року вбачається, що відповідач просив вивезти з його складу товар на суму 9 366,09 грн., який підлягає поверненню. При цьому, у вказаних листах не вказано дати та товаросупровідних документів поставки товару, частина якого підлягає поверненню, та не вказано підстав звернення з вимогами по поверненню товару (виявлення недоліків товару, невідповідності товару замовленню тощо).

Договором (п.9.4) сторони визначили, що у випадку виявлення при безпосередньому прийманні продукції недостачі продукції, і/або продукції неналежної якості, дистрибутор зобов`язаний скласти відповідний акт у присутності представників обох сторін або забезпечити його складання, зробити відповідну відмітку в товарно-транспортній накладній і повідомити про це компанію протягом 24 годин з моменту доставки продукції. Усі претензії по кількості і якості продукції оформляються дистрибутором за зразком, наведеним у додатку 5 до договору, і направляються з додаванням відповідних підтверджувальних актів по факсу у відділ обслуговування клієнтів компанії протягом 3 днів з моменту виявлення. Компанія має право не розглядати й не задовольняти необгрунтовані претензії та претензії, пред`явлені з порушенням зазначених строків, а також неправильно оформлені.

Враховуючи погоджений сторонами порядок виставлення покупцем претензій при безпосередньому прийманні товару, суд зазначає, що листи відповідача від 12.10.2018 року та 07.11.2018 року не відповідають наведеним вимогам претензії, не містять посилання на акти виявлення недостачі продукції чи неналежної якості продукції, не подані у строки, визначені п. 9.4 договору. Відповідно, пред`явлення позивачу таких листів не вважається пред`явленням претензії та не підтверджує наявності обставини, яка могла б бути підставою притримання оплати отриманого товару.

Щодо процедури повернення товару, суд зазначає таке.

Згідно з п.4.15 договору в редакції протоколу розбіжностей дистрибутор має право повернути постачальнику придбаний раніше товар, а постачальник зобов`язаний його отримати за наявності письмової вимоги дистрибутора, яка направляється на адресу постачальника. Повернення товару здійснюється за рахунок постачальника в присутності їх повноважних представників на підставі накладних на повернення товару.

Так, у відзиві відповідач стверджує, що 18.06.2018 року на електронну адресу представника стягувача було надіслано накладну на повернення товару на суму 11 248,74 грн. Відповідної накладної та доказів її надіслання позивачу відповідачем не подано, тому дослідити зміст такого документа є неможливим, а за обставини заперечення позивачем отримання такої накладної, відсутні також підстави визнавати доведеною обставину надіслання накладної на повернення товару на суму 11 248,74 грн. Більше того, визначений п.4.15 договору порядок повернення товару не передбачає вчинення покупцем таких дій як звернення до постачальника із накладною на повернення товару, а вимагає від дистрибутора направлення на адресу постачальника письмової вимоги, доказів вчинення чого відповідачем не надано.

Водночас, суд звертає увагу, що п.4.15 не передбачено також строку для звернення покупця із письмовою вимогою до постачальника про повернення раніше придбаного товару, у зв`язку з чим безпідставними є твердження позивача про те, що з моменту поставки товару минуло понад шість місяців та що повернення товару можливе лише при безпосередньому прийманні товару.

Необгрунтованими є також твердження відповідача про те, що між сторонами в червні було розпочато процедуру повернення товару після отримання 20 червня 2018 року від представника позивача листа. Так, відповідачем долучено копію електронного листа від 20.06.2018 року, адресованого ОСОБА_3 , від ОСОБА_1 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 з текстом про Добрьій день. Прошу переделать накладную. Возврат согласно ящикам . Суд звертає увагу, що зі змісту вказаного документа не зрозуміло, якої поставки стосується повернення, а адреса відправника не відповідає погодженій договором електронній адресі повноважного представника постачальника (згідно з п.14.1 договору електронна адреса постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у зв`язку з чим такий документ не є належним і допустимим доказом проведення процедури повернення товару.

Суд також зазначає, що лист від 12.10.2018 року, яким відповідач вимагав вивезення товару на суму 9 366,09 грн. (а не 11 248,74 грн., що, за твердженнями відповідача, зазначалося у накладній на повернення товару), з доказами його надіслання постачальнику, отримання якого позивачем не заперечується, не вважається належним доказом надіслання постачальнику вимоги в порядку п.4.15 договору на повернення товару, отриманого 03.05.2018 року згідно з накладною №290, адже товар, поставлений згідно з накладною, не співпадає з товаром, зазначеним в додатку до листа від 12.10.2018 року Перелік товару, що підлягає поверненню . Докази, що позиція, зазначена в переліку товару, пакет для сміття Хеппі хаус 60л/20_90212 в кількості 25 шт вартістю 297,75 грн. є саме тим товаром, що поставлявся згідно з накладною від 03.05.2018 року, відсутні, адже згідно з накладною поставлено товар пакет для сміття Хеппі хаус 60л/20_90212 в кількості 50 рул., вартістю 552,50 грн. по ціні 11,05 грн., що не відповідає половині вартості товару, зазначеного в переліку, що підлягає поверненню (552,50/2=276,25 грн., а не 297,75 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено обставини здійснення ним дій щодо повідомлення постачальника про повернення раніше придбаного (згідно з накладною №290) товару, на підставі якої позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості в розмірі 13 740,96 грн. Відповідно, доводи відповідача про те, що у нього відсутні підстави оплачувати отриманий 03.05.2018 року товар є не підтверджені жодними доказами та безпідставними, а відтак, не спростовують заявлених позовних вимог. Суд зазначає, що відповідачем порушено договірне зобов`язання щодо строку оплати отриманого товару, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення 13 740,96 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором сторони передбачили, що у разі прострочення оплати продукції понад 10 днів, дистрибутор сплачує компанії пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу (п.10.2). Водночас позивачем враховано положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та здійснено розрахунок пені з урахуванням ставки НБ України, а не розміру, визначеного договором. За розрахунками позивача, пеня за прострочення грошового зобов`язання в сумі 13 740,96 грн. за період 05.06.2018-22.10.2018 року становить 1 719,69 грн.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевіряючи розрахунок позивача, суд зазначає, що такий здійснено правильно, тому позовна вимога про стягнення 1 719,69 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 163,06 грн. інфляційних втрат і 146,82 грн. 3% річних, нарахованих позивачем за період 15.06.2018-22.10.2018 року, суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевіряючи здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що такий здійснено правильно, тому вимога про стягнення 146,82 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 163,06 грн. інфляційних втрат, суд зазначає, що під час визначення індексу інфляції необхідно враховувати певні вимоги щодо здійснення розрахунку інфляційних втрат, на що звертав увагу Верховний суд у постанові від 02.05.2018 року у справі № 910/3816/16. Так, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Аналогічну позицію також підтримує Верховний суд у постанові від 22.11.2018 року у справі №903/962/17: індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що на суму заборгованості в розмірі 13 740,96 грн. інфляційні втрати розраховуються наступним чином: 0,00 грн. за червень 2018 року, - 96,19 грн. за липень 2018 року, 0,00 грн. за серпень 2018 року, 261,08 грн. за вересень 2018 року, тобто на загальну суму 164,89 грн. Однак, суд не вправі виходити за суми, визначені позивачем, тому, стягненню підлягають 163,06 грн. інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем.

Надавши правову оцінку зібраним у справі доказам, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає за необхідне врахувати письмові пояснення позивача, надані 01.07.2019 року, на виконання вимог ухвал суду. Так, як було встановлено судом у попередній ухвалі суду, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом 38902299, вказаним позивачем у своїх документах та на печатці товариства як належний йому, зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Пластік Трейд , яке знаходиться за іншою адресою м.Київ, вулиця Радищева, будинок 10/14. Позивач підтверджує, що за період розгляду судом вказаної господарської справи у встановленому законом порядку була здійснена державна реєстрація змін щодо юридичної особи - позивача по справі, а саме: змінена юридична адреса, найменування, види діяльності та керівник даної юридичної особи, при цьому, юридична особа, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером (кодом) 38902299 не була припинена або реорганізована. Позивач також зазначив, що первісно заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача, код ЄДР 38902299, є також не змінними, заяву про відмову від первісно заявлених позовних вимог вказана юридична особа не подавала; перехід права вимоги за договором поставки №20/16-08 від 29.08.2016р. на підставі іншого правочину не здійснений (постанова апеляційного суду від 03.04.2019р.); довіреності, видані від імені позивача до моменту зміни найменування, керівника та власника юридичної особи, не відкликані та є чинними. Тому позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Фреш (ЄДРПОУ 23956445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пластік Трейд , код ЄДРПОУ 38902299, грошову суму в розмірі 15 770,53 грн.

Відтак, суд вважає, що заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулася, і є підстави просто змінити найменування відповідача.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що чинний ГПК не регламентує порядок саме зміни назви сторони, та звертає увагу на висловлену Верховним Судом у постанові від 08.11.2018 року у справі № 5006/7/28/2012 позицію стосовно того, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. Відтак, суд вважає за доцільне у резолютивній частині рішення вказати актуальні найменування та реквізити позивача з урахуванням зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін - Товариство з обмеженою відповідальністю Пластік-Трейд , 03680, м. Київ, вулиця Радищева, будинок 10/14, код ЄДР 38902299.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Фреш (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Промислова, будинок 53 код ЄДР 23956445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пластік-Трейд (03680, м. Київ, вулиця Радищева, будинок 10/14, код ЄДР 38902299) 13 740,96 грн. основного боргу, 163,06 грн. інфляційних витрат, 146,82 грн. 3% річних, 1 719,69 грн. пені, та 1 921,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15.07.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.